1. Знахідка «Слова про похід Ігорів» пов'язана з ім'ям... I століттям... 2. «Слово ...» входило до...
3. Твір виконаний у стилі...
4. Особливість цього стилю у...
5. За різними версіями, автором «Слова...» міг бути...
6. Чому потрібно було робити переклади «Слова...» українською?
7. Найперші переклади здійснили..
8. Також здійснили переклади відомі мені українські письменники: ...
9. Проблемне питання: як ви думаєте, чому не всі переклади витримують сувору
філологічну критику?
10. У чому полягає різниця між перекладом та переспівом? Чи потрібні, на вашу
думку, переспіви?
11. Чому «Слово...» - саме ліро — епічний твір?
12. У чому винятковість «Слова про похід Ігорів» серед інших творів давньої
української літератури (порівняйте з вивченими раніше)?
Головні герої повісті — Остап та Соломія — кохали одне одного. Але для пана вони, як й інші кріпаки, були "товаром", тому він розлучив їх і видав заміж Соломію за свого хурмана. Пан катував нагаями дідуся Остапа, збирався забити самого Остапа за його сміливе слово. Все це спричинило до втечі.
Остап мав на меті жити поміж вільних людей, а Соломія мріяла оселитися у слободі, господарювати та піклуватися про Остапа. Цим мріям не судилося здійснитися. Остап і Соломія були не поодинокі у бажанні здобутися волі: цілими родинами бігли від кривди та знущання селяни, підтримуючи одне одного. Важким був шлях за кордон. Але й за кордоном їх не чекала бажана воля: спочатку Остапа було поранено, потім Соломія і Остап потрапили у циганське злодійське гніздо, через що Остапа забрали до в'язниці та збирались відправити назад до пана.
Соломія не уявляла собі життя без Остапа, тому хотіла визволити його. Для цього вона склала план і разом з Іваном Котигорошком спробувала відбити Остапа у турків, коли вони перевозили його через Дунай. Але ця спроба визволити Остапа закінчилася загибеллю Соломії та Івана.Остап залишився живий. На все життя на його тілі зосталися сліди мордувань від пана, москалів, турків. Втрата Соломії була для нього втратою половини душі. Гірке, самотнє життя прожив Остап, чекаючи часу об'єднання з другою половиною себе у потойбічному світі.
Доля Остапа та Соломії вражає трагічністю й високою красою. Остап, вихований дідом у давніх традиціях вільного козацтва, усе життя не тільки мріяв про волю, але й здобув її. Дуже дорого заплатив він за бажану волю. Велике кохання покликало Соломію піти за Остапом у пошуках волі. її не спинили труднощі та небезпека. Дуже прикро, що Соломія загинула, а Остап, замість подружнього життя з нею, мав тільки спогади про своє кохання.
На дворі горою, а в хаті водою
(сніг)
Я падаю на ваши хати.
Я білий-білий, волохатий.
Я приліпаю вам до ніг
І називаюсь просто
(сніг)
Його не мили, а він блищить, його не смажили, а він хрущіть
( сніг )
Як цей білий цукор зветься,
Що із хмар взимі трясеться?
(сніг)
Зірка сніжно-біла на рукав мені злетіла,
Поки ніс її сюди, стала краплею води.
(сніг)
Біла скатертина всю землю вкрила.
(сніг)
Біле, а не цукор, м”яке, а не вата, без ніг, а йде.
(сніг)
Ой, за лісом за пралісом біла сукня висить.
(сніг)
Біле, як сорочка,
Пухнасте, як квочка.
Крил немає,
А гарно літає.
Що це за птиця,
Що сонця боїться?
(сніг)
В огні не горить, у воді не тоне
( льод ).
В небі хмарка пролітала, білий пух розсипала,
він на землю міцно ліг, називають його ...
( сніг ).
Лежав, лежав, та в річку попав
( сніг )
Прозорий, як скло, не вставиш у вікно
( льод )
Про ялинку
Восени не в”яне, а взимку не вмирає.
(ялинка)
Одежа
Плету хлівець на четверо овець,
А на п”яту окремо.
(рукавичка)
Санчата, ковзани, ковзанка
Влітку відпочивають, взимку дітей катають.
(санчата)
За селом була вона
Вся блискуча, чарівна,
По слизьких її боках
Їдуть діти в саночках.
(ковзанка)
По стежині, по дорозі
Бігти я у них не в змозі,
По снігу не йдуть як слід:
До вподоби – тільки лід.
(ковзани)
Дві дощечки, дві сестри несуть мене із гори
(лижі)