збірка поезій івана франка "зів"яле листя" створювалась понад десять років і побачила світ у 1896 році. вона складається з трьох циклів, названих "жмутками". "зів"яле листя" містить інтимну лірику, і якій висловлено глибокі почуття палкого, але нещасливого і нерозділеного кохання. мотиви туги і страждань викликані тяжкими роками невдач і розчарувань. появі сумних мотивів певною мірою сприяло і те, що соціальні перепони розлучили його з коханою дівчиною ольгою рожкевич, з якою він мріяв поєднати свою долю.
інтимна лірика "зів"яле листя" своєю красою, глибоким почуттям належить до найкращих зразків світової поезії. у рефераті "іван франко" михайло коцюбинський писав: "трагізм особистого життя часто вплітається в терновий вінок життя народу. у франка є прекрасна річ - лірична драма "зів"яле листя". це такі легкі, ніжні вірші з такою широкою гамою почуттів і розумінням душі людської, що, читаючи їх, не знаєш кому віддати перевагу: чи поету боротьби, чи поетові -лірику, співцеві кохання і настрою.
до найкращих віршів збірки належать: "ой ти, дубочку, кучерявий", " ой ти, дівчино, з горіха зерня", "чого являєшся мені у сні? " та інші. в народних українських піснях червона калина - це символ ніжної і вродливої дівчини, а явір і дуб - вродливого парубка. у вірші "червона " образ дуба представлений як символ ворожої сили. дуб звертається до калини:
червона калино, чого в лузі гнешся?
чого в лузі гнешся?
чи свтла не любиш, до сонця не пнешся?
до сонця не пнешся?
з глибоким сумом калина відповідає дубові, що їй не страшно грому, вона признається, що любить світло і насолоджується ним. та через дуба, що отінив її, як хмара, немає сили вгору рости. прагнення до сонця, любов до життя і найглибших людських переживань - такий зміст образу червоної калини. вірш нагадує пісню.
поезія "чого являєшся мені у сні? " є однією з найкращих у збірці. у ній хвилююче відтворено ніжну, палку, але нерозділену любов ліричного героя. тільки у сні з"являється йому образ коханої:
чого являєшся мені у сні?
чого звертаєш ти до мене
чудові очі, ті ясні, сумні,
немов криниці дно студене?
герой щиро кохає свою милу, хоч вона і згордувала ним. довга розлука посилила в його серці біль, але не погасила кохання. свою безнадійну любов, страждання і журбу переливає він у сумні пісні:
в життю ти мною згордувала,
із нього визнавала одні
оті ридання голосні -
пісні
засобами української лірично-народної пісні написана поезія "ой ти, дівчино, з горіха зерня". для форми вірша франко скористався ритмікою поширеної в народі пісні "ой ти, дівчино, горда та пишна". з народними піснями споріднений вірш і деякими образами та лексикою. такими є порівняння дівчини з ясною зорею, горіховим зерням, вживання пестливих слів (хустонька, серденько). очі коханої кращі від сонця, вони запалюють коханому серце , будять у нього незгасиме почуття любові. у вірші відтворено драму ніжної любові ліричного героя, показано суперечливість його почуттів, бо для нього втрачена кохана дівчина, а лишилась тільки невгасима любов, яка ранить його серце.
ой ти, дівчино, ясная зоре,
ти мої радощі, ти моє горе.
тебе , любити мушу,
тебе кохаючи, загублю душу.
таким чином, у ліричній драмі "зів"яле листя" франко проспівав гімн чистому і зворушливому коханню, яке облагороджує душу.
«Маруся» Григорій Квітка-Основ’яненко історія написання Джерела для написання повісті «Маруся» • Дійсність українського села ХVІІІ — початку ХІХ ст. • Народна творчість: українські балади, ліричні, весільні пісні, фольклорні мотиви (любові, розлуки, смерті закоханих). Від народної поезії — образність повісті, від казки й переказу — її розповідний стиль. • Герої твору «писані з натури без будь-якої прикраси і відтушовування». • Майстерність у виписуванні українських краєвидів у повісті. Історія створення повісті «Маруся» Повість надрукована повністю у 1834 році у книжці «Малоросійських повістей…». Вона стала першим і найпопулярнішим твором серед сентиментальних повістей Квітки. «Маруся» була написана як аргумент того, що українською мовою можна описати глибокий і складний світ людських почуттів і філософських переконань. Над текстом повісті письменник працював багато — як ні над одним зі своїх творів. Переробляв окремі місця, додавав чи змінював епізоди, портрети й пейзажі, шліфував мову. Дуже згодилися давні й нові записи прислів’їв, приказок, весільних пісень, похоронних голосінь. Надто хвилювався Григорій Федорович за долю своєї «Марусі», як її сприйме читач? Чи не знайдуться хулителі й недоброзичливці, які почнуть кепкування з нашої мови? Адже багато хто з «учених» та «освічених» вважав, що українською мовою крім лайки й жартів, нічого не можна створити. Та побоювання_автора були марні: повість справила велике враження на читача з народу і передової інтелігенції. Перекладена самим автором російською мовою і надрукована в журналі «Современник», вона і в Росії користувалася великою популярністю.
збірка поезій івана франка "зів"яле листя" створювалась понад десять років і побачила світ у 1896 році. вона складається з трьох циклів, названих "жмутками". "зів"яле листя" містить інтимну лірику, і якій висловлено глибокі почуття палкого, але нещасливого і нерозділеного кохання. мотиви туги і страждань викликані тяжкими роками невдач і розчарувань. появі сумних мотивів певною мірою сприяло і те, що соціальні перепони розлучили його з коханою дівчиною ольгою рожкевич, з якою він мріяв поєднати свою долю.
інтимна лірика "зів"яле листя" своєю красою, глибоким почуттям належить до найкращих зразків світової поезії. у рефераті "іван франко" михайло коцюбинський писав: "трагізм особистого життя часто вплітається в терновий вінок життя народу. у франка є прекрасна річ - лірична драма "зів"яле листя". це такі легкі, ніжні вірші з такою широкою гамою почуттів і розумінням душі людської, що, читаючи їх, не знаєш кому віддати перевагу: чи поету боротьби, чи поетові -лірику, співцеві кохання і настрою.
до найкращих віршів збірки належать: "ой ти, дубочку, кучерявий", " ой ти, дівчино, з горіха зерня", "чого являєшся мені у сні? " та інші. в народних українських піснях червона калина - це символ ніжної і вродливої дівчини, а явір і дуб - вродливого парубка. у вірші "червона " образ дуба представлений як символ ворожої сили. дуб звертається до калини:
червона калино, чого в лузі гнешся?
чого в лузі гнешся?
чи свтла не любиш, до сонця не пнешся?
до сонця не пнешся?
з глибоким сумом калина відповідає дубові, що їй не страшно грому, вона признається, що любить світло і насолоджується ним. та через дуба, що отінив її, як хмара, немає сили вгору рости. прагнення до сонця, любов до життя і найглибших людських переживань - такий зміст образу червоної калини. вірш нагадує пісню.
поезія "чого являєшся мені у сні? " є однією з найкращих у збірці. у ній хвилююче відтворено ніжну, палку, але нерозділену любов ліричного героя. тільки у сні з"являється йому образ коханої:
чого являєшся мені у сні?
чого звертаєш ти до мене
чудові очі, ті ясні, сумні,
немов криниці дно студене?
герой щиро кохає свою милу, хоч вона і згордувала ним. довга розлука посилила в його серці біль, але не погасила кохання. свою безнадійну любов, страждання і журбу переливає він у сумні пісні:
в життю ти мною згордувала,
із нього визнавала одні
оті ридання голосні -
пісні
засобами української лірично-народної пісні написана поезія "ой ти, дівчино, з горіха зерня". для форми вірша франко скористався ритмікою поширеної в народі пісні "ой ти, дівчино, горда та пишна". з народними піснями споріднений вірш і деякими образами та лексикою. такими є порівняння дівчини з ясною зорею, горіховим зерням, вживання пестливих слів (хустонька, серденько). очі коханої кращі від сонця, вони запалюють коханому серце , будять у нього незгасиме почуття любові. у вірші відтворено драму ніжної любові ліричного героя, показано суперечливість його почуттів, бо для нього втрачена кохана дівчина, а лишилась тільки невгасима любов, яка ранить його серце.
ой ти, дівчино, ясная зоре,
ти мої радощі, ти моє горе.
тебе , любити мушу,
тебе кохаючи, загублю душу.
таким чином, у ліричній драмі "зів"яле листя" франко проспівав гімн чистому і зворушливому коханню, яке облагороджує душу.