3. поема починається зверненням до народу. яким автор бачить сучасний йому
стан українців? яким він уявляє народ у майбутньому?
4. поміркуйте, який настрій переважає в пролозі до поеми.
5. схарактеризуйте строфічну будову прологу.
6. який епізод біблійної оповіді про мойсея використав автор?
7. визначте роль вставних притч у розумінні ідейного змісту поеми.
8. у чому суть «казки» про терен?
9. як автор осмислив міф про оріона?
10. яким мойсея зображено в біблії? чому цей образ відносять до вічних?
11. у чому авторська своєрідність трактування образу мойсея в поемі і. франка?
12. поміркуйте, як головний герой поеми ставиться до свого народу. аргументуйте
свою відповідь.
13. чи можна подолати духовне рабство? як розв'язує цю проблему і. франко
в поемі? висловте власну точку зору на проблему. по вопросам
Коли я дочитав роман «Айвенго», я навіть засмутився. Ще недавно я із завмиранням серця стежив за героями, хвилювався, чи встигнуть прийти на до Ричарду відважні воїни Локслі… Роман Вальтера Скотта захопив мене цілком, наче чарівною машиною часу переніс у середньовічну Англію. І ось роман дочитаний. Що залишив він у мені?
Часи, змальовані в романі, дуже далекі від нас. Але образи твору настільки живі й яскраві, що мимохіть починаєш хвилюватися, боятися й радіти за них, наче герої ці — реальні знайомі люди.
Саме Айвенго, а навіть не славетний король Ричард Левине Серце, є головним героєм роману. І для мене цей образ доблесного лицаря став улюбленим образом. Чим саме Айвенго вражає, що примушує мене захоплюватись цим героєм?
Знайомство читача з головним героєм відбувається незвичайно. Героя, переодягненого прочанином, не впізнають ні батько, ні кохана. Не знаємо Айвенго й ми. Але Вілфред уже в рідному домі, за яким скучив у далеких краях. Він бачить суворого батька, що не готовий простити сина. Він бачить кохану, та не може наблизитись до неї. Але й у ці важкі для душі хвилини Айвенго виявляє незвичну для свого часу людяність. Ніхто не хотів допустити до столу втомленого й голодного єврея, а «прочанин» Айвенго в іновірця. Почувши про змову проти Ісака, Айвенго попереджає єврея про небезпеку та допомагає врятуватися. Можна сміливо сказати, що для того часу така повага до простої людини, співчуття шляхетного християнина іновірцю були рідкістю.
Вілфред Айвенго — відважний, безстрашний воїн. У перших розділах роману, коли сам герой іще не з’являється перед читачем, ми чуємо розмову в замку Седрика Сакса про звитяжні подвиги Айвенго, про його лицарську доблесть. Потім ми захоплено гаємо за відвагою, бойовою вправністю й навіть чемністю та галантністю Лицаря, Позбавленого Спадщини, на турнірі. Він не скористався випадковою перевагою під час однією з сутичок, намагаючись перемагати лише гідно. Нарешті, одночасно з батьком і коханою Айвенго, ми дізнаємося ім’я переможця турніру. І ми цілком згодні з Ровеною, яка, нагороджуючи Айвенго за звитягу, мовила: «Ніколи ще вінець лицарства не увінчував гіднішого чола!»
Объяснение:
Объяснение:
День і ніч бродила без мети,Тепер вона на прицілі у Темних і Світлих.
Куди йти?Світло кличе до себе доброю силою, А темрява - смертельно красива!Доля так ревнива... І не пробачить!Хто, Ангел або Демон - вічна тема Добра і Зла.В руках "Синій птах"! Крила-сторінки... І була-не була!Ніч, їй зліва шепоче закляття - А праворуч-день, і знову я гублюся в поняттях...З глузду зійти! Світло кличе до себе на роботу, А темрява кричить: "Ти вільна!", і всі кінці у воду Їх не знайти... Хто, Ангел або Демон - вічна тема Добра і Зла. В руках "Синій птах"! Крила-сторінки...
І була-не була! Ангел або Демон! Ангел або Демон! Хто я? Вода у вогні! У мені два антитіла! Душа полетіла, довели до межі! Б'ються в дзеркальній, нескінченній війні! Дивись без сліз! Стільки років, стільки бід! Відповіді немає! Стільки років, стільки бід!