4. наум дрот не дав дозволу на одруження марусі через те, що василь а) не розповів йому при першій зустрічі про свої стосунки з марусею б) буде змушений піти в солдати на двадцять п’ять років в) він наймит г) не їхнього соціального статусу, городянин. 5. яскравою ознакою сентименталізму є зображення а) типового героя в типових обставинах б) незвичайного героя в незвичайних обставинах в) мінливості відчуттів і вражень героя через слухові й зорові образи г) переживань і почуттів простих людей, їхнього внутрішнього світу. 6. установіть відповідність уривок назва твору а) за горами гори, хмарою повиті, 1 «сон» засіяні горем, кровію политі… 2 «заповіт» б) кохайтеся, чорнобриві, 3 «кавказ» та не з москалями… 4 «ісая. глава 35» в) і мене в сім’ї великій, в сім’ї вольній, новій, не забудьте пом’янути незлим тихим словом. г) і спочинуть невольничі утомлені руки, і коліна одпочинуть, кайданами куті! д) отак, ідучи попідтинню з бенкету п’яний уночі, я міркував собі… іі рівень (по 2 б.) 7. на які періоди поділяється творчість т. г. шевченка? 8. з’ясуйте, звідки взято рядки, який їх підтекст: …та й спитайте тоді себе: що ми? чиї батьків? 9. визначте, із якого твору уривок, який в ньому використано художній засіб, дайте йому визначення: цариця-небога, мов опеньок засушений, тонка, довгонога, та ще на лихо, сердешне хита головою. ііі рівень ( 3 б.) (на вибір) 10. чим сучасний твір п. куліша «чорна рада»? 11. дослідіть особливості художнього стилю ю. федьковича-прозаїка на прикладі твору «три як рідні брати». 12. буковинський кобзар. 13. внутрішній аристократизм духу кріпаків (за твором м. вовчка «інститутка»).
Над хатою Стельмахів часто пролітали лебеді, і від їх лету чути було звук, схожий на звук далеких дзвонів. Дід говорив, що так співають лебедині крила. Від споглядання перельоту лебедів хлопчику ставало на серці і радісно, і сумно. Хотілося, щоб вони ніколи не відлітали. Він сидів і мріяв, що якщо би був чародієм, то зробив би так, щоб лебеді завжди були тут.
І сталося диво: ніби читаючи думки малого мрійника, лебеді знову з'явилися в піднебессі. Довго хлопчик дивиться їм услід, а дід каже: "Оті принесли нам лебеді на крилах життя". Хлопчику дивно, а дід продовжує далі: "Еге ж: і весну, і життя". Він розповідає малому, що навесні сонце відімкне своїми ключами землю, а ключі ті золоті. Дитині стає страшно — а що як сонце загубить свої ключі?
Все це викликає у діда сміх. "Він дуже гарно сміється, хапаючись руками за тин, ворота, ріжок хати чи дерево, а коли немає якоїсь підпірки, тоді нею стає його присохлий живіт. В таку хвилину вся дідова постать перехитується, карлючки вусів одстовбурчуються, з рота вириваються клекіт і "ох, рятуйте мою душу", з одежі осипається дерев'яний пилок, а з очей так бризкають сльози, що хоч горня підставляй під них".
Потім дід заспокоюється й пояснює хлопчикові, що лебеді полетіли "на тихі води, на ясні зорі". І знову хлопчик задумується, але вже про ті краї, де тихі води і прихилені до них зорі.
Та вже треба йти до хати, а то мати буде сварити за те, що вискочив босоніж, і називати махометом, вариводою, лоботрясом. Вже ж було таке, коли по першому лідку вискочив на ковзанку з материними ночовками. "Ніхто й не здивувався, що я притирився з такою снастю, бо на чому тільки тут не каталися: одні на санчатах, другі на грамаках, треті на шматкові жерсті, четверті умудрилися замість ковзанів осідлати притерті худоб'ячі кістки".
II
Ще одним, як на думку інших, дивацтвом було в хлопця бажання читати. Він перечитував все, що тільки попадало під руку. В одній з книжок описувалося здичавіння чоловіка, який покинув місто. Він оселився в степу, орав землю і навіть чоботи став мастити дьогтем. Тоді ще не всі знали, чим ще, крім дьогтю, можна мазати чоботи. Та для більшості людей взуття було розкішшю. В пору розрухи багато землі треба було виорати, щоб заробити на чоботи.
А оранка, особливо весняна, вважалась святим ділом. Батько говорив про цю працю, як про щось героїчне: "Хмари йдуть на нас, громи обвалюються над нами, блискавки падають перед нами і за нами, а ми собі оремо та й оремо поле".
Навіть в зимових щедрівках виспівували про те, як сам Бог ходив за плугом, а Богоматір носила їсти орачам. З того часу в хлопцевій душі поселилась відраза до пихи та любов до книги, бо "в книжці злеліяне слово має бути справжнім святом душі і мислі".
Хоча мати й гримала часто за те, що хлопець не може відірватися, мов заворожений, від книжки, і грозилась викинути їх у піч, та все ж читання не припинялось.
Навесні мати починала діставати з комори, скрині, сипанки, з—під сволока і навіть з—за божниці свої вузлики з насінням. Вона радісно перебирала своє добро і в мріях вже бачила себе посеред літа поміж зеленого зілля. Насіння для неї було святим. "Мати вірила: земля усе знає, що говорить, чи думає чоловік, що вона може гніватись і бути доброю, і на самоті тихенько розмовляла з нею, довіряючи свої радощі, болі й просячи, щоб вона родила на долю всякого: і роботящого, і ледащого". Це мати навчила любити землю, роси, ранковий туман, любисток, м'яту, маковий цвіт і калину, "вона першою показала, як плаче од радості дерево, коли надходить весна, і яку розквітлому соняшнику ночує оп'янілий джміль".
В роки розрухи через село проходили різні люди. Одні тікали від голоду, інші шукали кращої долі, треті — заробітку. Одного разу через село йшла жінка з хлопчиком. "їхні страдні, виснажені обличчя припали темінню далеких доріг і голоду". Назавжди запам'ятався хлопцеві той, "хто в її материнству, її дитині скибку насущного хліба". Малому хлопчику було дивно й боляче гати байдужість дорослого, і він простягнув голодній дитині жменю гарбузового насіння, що витяг зі своєї кишені.
Відповідь:
Жанр - детектив, а от літературний рід цього оповідання, виходячи з наведеного нижче - вважаю, що епос.
Пояснення:
Рід літератури — узагальнююче поняття, один із головних елементів систематизації літературного матеріалу.
Літерату́ра за рода́ми (літературні роди) поділяється на три роди — епос (епіка), лірика, драма.
Незважаючи на розмитість визначень міжродових границь і велику кількість проміжних форм (ліро-епічна поема, лірична драма), у кожному творі зазвичай можна виділити родову домінанту: оповідання про подію (епос), суб'єктивно-емоційне міркування (лірика), діалогічне зображення подій (драма). ́
В епосі розрізняють такі види: роман, повість, оповідання, новела, нарис.
В ліриці видів може бути багато: сонет, гімн, поема, елегія, ода, ліричний вірш, думка і так далі.
В драмі: трагедія, комедія, трагікомедія та власне драма.