9. Установіть відповідність між складним реченням та зазначеною кількістю частин у ньому (розділові знаки пропущено). А. Синьо-синьо цвіте льон у полі і пташки пісні співають голосні.

1. Дві

Б. Цвітуть соняшники плетуться гарбузи через тин достигає малина спіє смородина.

2. Три.

В. Схилилася верба над водою засмутилася вільха шепоче очерет тихо зітхає стара сосна і тільки струмочок весело жебонить.

3. Чотири.

Г. Я люблю коли цвіте липа а повітря пахне медом.

4. П'ять.

5. Шість.​

Дружба – найцінніший скарб
Коли я читала книжки «Тореадори з Васюківки», «Митькозавр з Юрківки» та «Звук павутинки» мене найбільше вразили відносини головних героїв цих творів. Між ними є дещо спільне. Можливо це вміння дружити.
Найвеселіша книга це «Тореадори з Васюківки» В. Нестайка. Гарні друзі Ява Рень та Павлуша Завгородній вигадують цікаві справи для себе та оточуючих.
Все що вони накоїли, вони роблять разом і покарання отримують також разом. Вони «хлопці з фантазією». «Смілива» ідея викопати метро під свинарником зі станціями «Клуня» та «Крива груша» була знешкоджена дідом Салимоном. Хлопці підтримують та турбуються один про одного. Коли в старій криниці вони знайшли собі нового товариша Собакевича, то Ява забороняє Павлуші спускатися до криниці, бо той недавно хворів на ангіну. Решта веселих пригод хлопців тільки підкріпляють дружні відносини хлопців.
Повість Я.Стельмаха «Химера лісового озера, або Митькозавр із Юрківки» також про веселі пригоди двох приятелів Митька Омельчука та Сергійка Стеценка. Хлопці проводять веселе літо у селі шукаючи монстра у лісі біля озера. Спільна справа хлопців не тільки більше їх здружила, але й дала їм можливість дізнатися багато цікавого зі світу зоології. Друзі пережили разом багато захопливих подій та пригод. Їм навіть довелося рятувати «потопаючого». Все це показало, що вони не тільки вміють дружити, але й можуть турбуватися та вибачати товариша.
Головний герой повісті В.Близнюка «Звук павутинки» хлопчик Льончик – підліток з чутливою душею. У хлопчини буйна уява. Він вміє бачити те, що не бачать та не чують інші люди. Хлопчик живе у селі, де немає його однолітків. Тому він з задоволенням товаришує зі студентом Адамом та уявною подругою Ніною. Хлопчині стає сумно коли помирає від променевої хвороби Адам і з настанням осені разом з журавлиним ключем зникає Ніна. В цьому творі автор ніби просить нас не забувати яскраві фантазії нашого дитинства та цінувати найбільший скарб нашого життя – дружбу.
Всі три повісті об’єднує вміння героїв товаришувати та цінувати своїх друзів дитинства.

Основна думка: «Життя — бо ваше вже, а не моє. А тільки я так скажу вам на прощання. Не з тієї пляшки наливаєте. П’єте ви, як бачу, жаль і скорботи. Марно п’єте. Це, хлопці, не ваші напої. Це напої бабські. А воїну треба напитися зараз кріпкої ненависті до ворога та презирства до смерті. Ото ваше вино. А жаль — це не ваше занятіє. Жаль підточує людину, мов та шашіль. Перемагають горді, а не жалісливі!» У цих словах діда Платона виражена основна думка твору. У такий б Довженко виявив своє бачення ситуації, пропагуючи таку необхідну на той час «науку ненависті». Її своєчасність та актуальність стверджує в оповіданні командир Петро Колодуб, від імені якого ведеться розповідь. Для нього, як і для багатьох відступаючих бійців, переправа через Десну стала справжнім духовним очищенням. Тоді, як сам про те розповідає, його охопив сором і розпач, зникли жаль і туга, натомість «нестерпний вогонь пропік наскрізь». Завдяки цьому вогню, що викресав дід Платон, тепер він, капітан Колодуб, «у бою сторукий, помножений стократ на гнів і ненависть».