раптом вітька оторопіло застиг на місці: з бічної вулички, широко усміхаючись, прямо на них ішла галя козачок. ні, вона не йшла, а наче аж пливла, ледь торкаючись землі стрункими ногами в білих черевичках та гордо несучи маленьку голівку з товстою косою.
яка ж вона куди він раніше дивився, о слі о великий слі і добре, що хоч вчасно прозрів!
ніби сонце вкотилося до сарая. на порозі з'явилася галя козачок.
вона підходила до нього, струнка й висока, в білому-білому платті, зашаріла від швидкої ходи, а очі сяяли ніяково й радо.
щоправда, галя — дівчина не з лякливих. сам причепа колись потиснув їй руку і подякував за відвагу. він тоді їхав велосипедом мимо колгоспної ферми, звідти вискочив бугай .
Івоніка федорчук — батько михайла і сави — людина чесна і трудолюбива. від природи він спокійний і лагідний, «з предивно ніжним почуттям і добротливо несмілим серцем». небагато радісних хвилин подарувало йому життя. він був колись «бідним зарубником», який хилився «перед людьми й богом», тяжко заробляв гроші, щоб потім купити собі землю. лише невсипущою працею хлібороб досяг усього. важко і наполегливо працюючи разом із дружиною марійкою, івоніка стягся на чотири гектари землі, яку хоче передати синам. «як я колись замкну очі, то хочу, аби моя земля перейшла в робочі вона підпливла нашою кров’ю і нашим потом», — говорить герой повісті. тому не дивно, що земля для нього — жива істота, рідна й дорога, з якою в уяві він розмовляє, обожнює її. івоніка любить її як джерело свого достатку, поваги, щастя, моральної стійкості.
ответ:
галя козачок
раптом вітька оторопіло застиг на місці: з бічної вулички, широко усміхаючись, прямо на них ішла галя козачок. ні, вона не йшла, а наче аж пливла, ледь торкаючись землі стрункими ногами в білих черевичках та гордо несучи маленьку голівку з товстою косою.
яка ж вона куди він раніше дивився, о слі о великий слі і добре, що хоч вчасно прозрів!
ніби сонце вкотилося до сарая. на порозі з'явилася галя козачок.
вона підходила до нього, струнка й висока, в білому-білому платті, зашаріла від швидкої ходи, а очі сяяли ніяково й радо.
щоправда, галя — дівчина не з лякливих. сам причепа колись потиснув їй руку і подякував за відвагу. він тоді їхав велосипедом мимо колгоспної ферми, звідти вискочив бугай .