Аналiз вірша "луганщині" ганни гайворонської
луганщині
луганщина! світанок україни!
земля життя мого й моїх батьків.
державо юності,
у світі ти єдина
у плахті із лісів, полів і нив.
озвучена козацькими піснями
і підперезана, мов поясом, дінцем,
як мати добра, ти завжди над нами
схиляєшся стривоженим лицем.
мене донбас виховував, мов панну,
на кряжах загартовував крутих,
і я луганщині виспівую осанну,
вустами соняхів цілую золотих.
в степах безмежних вчилася дзвеніти,
мов жайвір, що торкає дзвін крилом,
цю землю шанувати і любити
і сивіти донбаським полином.
зерно й вугілля. териконів шати,
лісів соснових шепіт на зорі, -
отут мене ходити вчила мати,
орали дике поле лугарі.
у землях західних озера є синіші,
яскравіші і зела, і лани,
але тобі пісні мої і вірші,
для тебе мої дочки і сини.
і я тобі освідчуюсь в любові,
о примадонно україно, розквітай!
на тобі ризи сонячно - святкові,
смачний і запашний твій коровай.
моя луганщино!
і ягідна, й вугільна,
на териконах часу сивизна.
щаслива будь на всі віки і вільна,
на карті світу в мене ти одна.
Отже, сучасні поетеси Луганщини – Ганна Гайворонська й Антоніна Листопад – у творах відстоюють пріоритет загальнолюдських цінностей, закликаючи до позицій добра і милосердя.
Луганськ для письменниць – поєднання різноманітних реалій буття у кращих проявах душевних спогадів і переживань.
Объяснение: