Вітько Горобець: Головний герой твору “Вітька + Галя, або повість про перше кохання”. Звичайний сільський хлопчик. Дуже багато вчинків заради Галі, які доводять, що він її дуже любить і зробить все заради неї. Говорить Українською мовою. Інші герої твору ставляться до нього дружелюбно. “Високий, худий, з рідким білявим чубчиком – не міг і хвилини всидіти на місці; запальний і рвучкий, він.” Автор до нього ставиться позитивно.
Федько Котигорошко: Головний герой твору “Вітька + Галя, або повість про перше кохання”. Кращий друг Вітько. Допомагає вітьку у всьому та доводить цим, що він його справжній друг. Говорить Українською мовою. Інші герої твору ставляться до нього дружелюбно. Добрий та непосидючий хлопець. Автор до нього ставиться позитивно.
Галя Козачок: Головна героїня твору “Вітька + Галя, або повість про перше кохання”. Дівчинка, яка любить працювати та часто допомагає мами. Говорить Українською мовою. Інші герої твору ставляться до неї дружелюбно. Гарні чорні оченята, такі жваві, і такі привабливі, і такі бездонні тоненька шия,важкі коси, вигнуті брови чарівна усмішка. Автор до неї ставиться позитивно.
Всі вони являються головними героями твору “Вітька + Галя, або повість про перше кохання”. Ставлення до них приблизно однакове, але через те, що Галя дівчинка, до неї ставилита трішки краще. Звісно характери в них різні.
В образі Михайла Череваня змальовано новонародженого українського пана. За своїм характером він добродушний, щирий, гостинний і веселий. Загалом Михайло Черевань, дружина Меланія і дочка Леся — люди ввічливі й доброзичливі. Із симпатією малює розповідач Черевниху: «Молодиця свіжа й повновида, пряма, як тополя». Так само лаконічно, але виразно описує Лесю: «Чи заговорить, чи рукою поведе, чи піде по хаті — так усякому на душі, мов сонечко світить».
Для автора це ідилічна українська родина, як і саме хутірне життя, із якою пов'язував розквіт України. Благополуччя й гармонію Череванів увиразнює мальовнича природа: «Сонце світило стиха, без жари; і любо було поглянути, як воно розлилося по зелених вітах, по сукуватих, мохнатих дубах і по молодій травиці. Пташки співали і свістали усюди так голосно да гарно, що все кругом неначе усміхалося. Хутір обняла річка з зеленими плавами, лозами і очеретами».
Поступово розкривається життя безтурботного хуторянина, доброго господаря, який живе в злагоді з природою, занурившись у патріархальний світ. Із замилуванням розповідає автор про заможні статки Череваня, докладно змальовує інтер'єр хати, загалом багатий побут: «У хаті, як у віночку; хліб випечений, як сонце...». Родина плекає українські звичаї, культуру хутірного буття
1.Г
2.Б
3.Б
4.
Вітько Горобець: Головний герой твору “Вітька + Галя, або повість про перше кохання”. Звичайний сільський хлопчик. Дуже багато вчинків заради Галі, які доводять, що він її дуже любить і зробить все заради неї. Говорить Українською мовою. Інші герої твору ставляться до нього дружелюбно. “Високий, худий, з рідким білявим чубчиком – не міг і хвилини всидіти на місці; запальний і рвучкий, він.” Автор до нього ставиться позитивно.
Федько Котигорошко: Головний герой твору “Вітька + Галя, або повість про перше кохання”. Кращий друг Вітько. Допомагає вітьку у всьому та доводить цим, що він його справжній друг. Говорить Українською мовою. Інші герої твору ставляться до нього дружелюбно. Добрий та непосидючий хлопець. Автор до нього ставиться позитивно.
Галя Козачок: Головна героїня твору “Вітька + Галя, або повість про перше кохання”. Дівчинка, яка любить працювати та часто допомагає мами. Говорить Українською мовою. Інші герої твору ставляться до неї дружелюбно. Гарні чорні оченята, такі жваві, і такі привабливі, і такі бездонні тоненька шия,важкі коси, вигнуті брови чарівна усмішка. Автор до неї ставиться позитивно.
Всі вони являються головними героями твору “Вітька + Галя, або повість про перше кохання”. Ставлення до них приблизно однакове, але через те, що Галя дівчинка, до неї ставилита трішки краще. Звісно характери в них різні.
В образі Михайла Череваня змальовано новонародженого українського пана. За своїм характером він добродушний, щирий, гостинний і веселий. Загалом Михайло Черевань, дружина Меланія і дочка Леся — люди ввічливі й доброзичливі. Із симпатією малює розповідач Черевниху: «Молодиця свіжа й повновида, пряма, як тополя». Так само лаконічно, але виразно описує Лесю: «Чи заговорить, чи рукою поведе, чи піде по хаті — так усякому на душі, мов сонечко світить».
Для автора це ідилічна українська родина, як і саме хутірне життя, із якою пов'язував розквіт України. Благополуччя й гармонію Череванів увиразнює мальовнича природа: «Сонце світило стиха, без жари; і любо було поглянути, як воно розлилося по зелених вітах, по сукуватих, мохнатих дубах і по молодій травиці. Пташки співали і свістали усюди так голосно да гарно, що все кругом неначе усміхалося. Хутір обняла річка з зеленими плавами, лозами і очеретами».
Поступово розкривається життя безтурботного хуторянина, доброго господаря, який живе в злагоді з природою, занурившись у патріархальний світ. Із замилуванням розповідає автор про заможні статки Череваня, докладно змальовує інтер'єр хати, загалом багатий побут: «У хаті, як у віночку; хліб випечений, як сонце...». Родина плекає українські звичаї, культуру хутірного буття