До ть будь ласка
тест до оповідання Білий кінь Шептало
1.Епіграфом до твору В. Дрозд обрав слова:
А. Е. Ремарка
Б. Р. Рільке
В. О. Пушкіна
Г. П. Загребельного
2. Якої шкоди завдав підпасок коню?
А. Поранив ногу
Б. вибив око
В. поранив шкіру на спині
Г. обпік худобу
3. Робота яку недолюблював виконувати білий кінь?
А. перевозити гній
Б. орати поле
В. їздити до міста
Г. катати малих дітей у святкові дні
4. Якого кольору був Шептало коли повернувся додому після вільної про гулянки
А. Сірого
Б. Білого
В. Вороного
Г. чорного
5. за Шепталову сваволю Степан називав його
А. ледачим зіллям
Б. старою клячею
В. лиходієм
Г. хитрим стрибунцем
6. Мама білого коня працювала у
А. селян обробляючи землю
Б. цирку розважаючи публіку
В. фермера
Г. лісника
7. вирвавшись на волю кінь Шептало побіг
А. до лісу
Б. понад берегом річки по мілині
В.вздовж проїжджої частини дороги
Г. додому
8. Стукіт копит коня порівнювався із
А. гуркотом на небі
Б. рухом поїзда по залізничній колії
В. звуком дятла який перебував на стовбурі дерева
Г. музичним танком
9. предки Шептала
А. були спортивними конями
Б. виступали в цирку
В. возили конів
Г. брали участь у військових подіях
10. на думку Шептала головне що дано білим коням так це
А. спритність
Б. кмітливість
В. розум
Г. вміння поводитися з людиною
11. як білий кінь охарактеризував сам себе? Він був
А. брикливим і жорстоким
Б. байдужим до всього
В. принциповим і водночас відповідальним
Г. покірним і роботящим
12. про що розповідала мама Шептала коли той був малим
А. Важке коняче життя
Б. дідів і правдідів
В. майбутню його красу силу і велич
Г. необхідність якісного харчування
Объяснение:
Павутинка, що висить у мене на дворі, бачила дуже багать всього. Ось, вранці, повз пролетіла комашка, її проводжав сумним поглядом павучок. Потім біля павутинки пройшов дядько, чуть не зачіпивши її, павутинка захиталась та обурилась таким відношенням. Згодом, змінилась погода на дворі, подув теплий вітерець і полетіло красиве листя с дерев. Такого різноманіття кольорів павутинка ще не бачила, бо вона ще маленька , павучок нещодавно її зробив. "кольоровий дощ" - назвала листопад павутинка. Цілий всесвіт розгортався на очах у малої павутинки
Чому виникають сварки в одній сім'ї, а потім тривають справжні баталії між сім'ями? Давайте простежимо, хто більше винен — старше покоління чи молодь.
Голова родини — Омелько Кайдаш. Цей великий трудівник на все життя залишився затурканим, забобонним; Батько поступово втрачає авторитет у синів, а одна з причин — пияцтво. Але ж яке велике горе було в нього? Ніякого! Омелько Кайдаш не хоче стати прикладом для своїх синів. Батько постійно подавав їм уро¬ки егоїзму. Ось приклад. Дорога в село йшла коло Кайдашевого городу. Вона спус¬калася з крутого пагорбка, де часто перекидалися вози, ламалися осі, проте ніхто не брався полагодити дорогу. Кайдаш роздумує: "Як ті люди їздили з такої гори і не розкопали і одколи Семигори стоять". Усі чекають дива, щоб хтось прийшов і розкопав шлях. Навіть Карпо каже: "Як хтось копирсне, то й я копирсну скільки там разів". Егоїзм і бездуховність тут ідуть поруч. Боротьба за власність притупила родинні почуття. Насіння бездуховності дало здорові та міцні паростки в душі не тільки Карпа, а й Лавріна. Обидва брати працьовиті, охоче йдуть на заробітки, щоб завести своє господарство, але нехтують моральними принципами: не поважають матері, не слухають батька, принижують одне одного. їм нічого не варто образити жінку — дружину. У таких умовах не може розквітнути сімейне щастя.
З Лавріна виходить такий самий егоїст, незважаючи на те, що на початку тво¬ру автор змальовує його лагідною та щедрою людиною. Він звикає до сварок, на¬слідуючи старшого брата. Грубість та егоїзм у нього стали помітними не менше, ніж у Карпа.
І не дивно, що в цій родині були такі сини, бо вродитися такими було в кого. Мати — стара Кайдашиха — сварлива і деспотична жінка. "Вона довго терлася коло панів і набралась од них трохи панства", — так напише про неї І. Нечуй-Левицький. Вплив панів зробив з Марусі "осавула" у стосунках з невістками. Вона може знеславити Мотрю, перебільшуючи її провини або просто вигадуючи щось від себе. А Мелашку з самого початку незлюбила, тому що її батьки були бідни¬ми. Ворогуючи з невістками, Кайдашиха щоразу потрапляє і в смішні, і в трагіч¬ні ситуації. Сварки увійшли в її щоденне життя. Отакий приклад мати подавала своїм синам і невісткам. Ми в неї не бачимо ніякої любові до онуків; називаючи їх "злюками" та "вовченятами", горе-бабуся виносить собі вирок — бездуховність має бути покарана. Читачам не жаль Кайдашихи, вони їй не співчувають!
Навколишня дійсність з її законами так чи інакше впливає на людину, формує її світогляд, світобачення, світорозуміння. Тільки сильна натура у змозі не підко¬рятися суворим законам життя. Та, на жаль, таких людей менше. А вони так по¬трібні нам сьогодні!