1. «Крадькома хлопчик усміхається дзеркалу і миттю стягує губи у сердитій гримасі, - ні, від усмішки його обличчя не кращає. (Мова йде про Юлька Ващука, розділ 2 "Чотири портрети")
2. «Максимальне навантаження – справа немаловажна. Це вимір характеру і людських сил… (це слова батька Славка Беркути, розділ 5 "Максимальне навантаження")
3. «Уперше в житті почувалася ніяково від похвал. Вона виходила на сцену, немов ступала на підвіконня на шостому поверсі свого останнього в місті будинку. (мова йде про Лілі Теслюк, розділ 10 "Театральна вистава")
4. «Навіщо ти вчинив це побоїще? Ще й заховався після всього. Чого завгодно міг я сподіватися, але щоб Славко Беркута заховався? (слова тренера Андрія Степановича, розділ 17 "Битися із беззбройним")
5. «Коли б я знала, хто це зробив, ну як він міг, як у людини язик повернувся – зробити щось паскудне і прикритись чужим іменем? (слова Лілі Теслюк, розділ 25 " Кінець щасливий, немов у казці")
дядько не сумнівався, що діти розкажуть охороні про лося, тому навіть не мріяв, про таке. Тепер він мріяв, щоб лось ожив, тому що заховати сліди свого злочину самотужки він не міг.
Пояснення:
Тепер треба думати про те, щоб якось його заховати, замівши сліди, бо діти таки подалися в заповідник, щоб заявити охороні,— в цьому не сумнівався. Але куди ти його подінеш? Не затягнеш назад до річки й не втопиш знову в ополонці — далеко, не зрушиш. Але якби міг затягти й утопити — ні хвилі не вагався б. Тепер дивився на звіра й хотів вірити, що лось оживе.
Відповідь:
1. «Крадькома хлопчик усміхається дзеркалу і миттю стягує губи у сердитій гримасі, - ні, від усмішки його обличчя не кращає. (Мова йде про Юлька Ващука, розділ 2 "Чотири портрети")
2. «Максимальне навантаження – справа немаловажна. Це вимір характеру і людських сил… (це слова батька Славка Беркути, розділ 5 "Максимальне навантаження")
3. «Уперше в житті почувалася ніяково від похвал. Вона виходила на сцену, немов ступала на підвіконня на шостому поверсі свого останнього в місті будинку. (мова йде про Лілі Теслюк, розділ 10 "Театральна вистава")
4. «Навіщо ти вчинив це побоїще? Ще й заховався після всього. Чого завгодно міг я сподіватися, але щоб Славко Беркута заховався? (слова тренера Андрія Степановича, розділ 17 "Битися із беззбройним")
5. «Коли б я знала, хто це зробив, ну як він міг, як у людини язик повернувся – зробити щось паскудне і прикритись чужим іменем? (слова Лілі Теслюк, розділ 25 " Кінець щасливий, немов у казці")
твір шпага Славка беркути
Пояснення:
Відповідь:
про те, що б лось ожив
дядько не сумнівався, що діти розкажуть охороні про лося, тому навіть не мріяв, про таке. Тепер він мріяв, щоб лось ожив, тому що заховати сліди свого злочину самотужки він не міг.
Пояснення:
Тепер треба думати про те, щоб якось його заховати, замівши сліди, бо діти таки подалися в заповідник, щоб заявити охороні,— в цьому не сумнівався. Але куди ти його подінеш? Не затягнеш назад до річки й не втопиш знову в ополонці — далеко, не зрушиш. Але якби міг затягти й утопити — ні хвилі не вагався б. Тепер дивився на звіра й хотів вірити, що лось оживе.