Карпенко-Карий «Сто тисяч», М. Коцюбинський «Дорогою ціною» 1.Трагікомедія Івана Карпенка-Карого«Сто тисяч» присвячена

А засудженню безпідставних, нереалістичних мрій
Б засудженню фальшивомонетників
В викриттю влади грошей над людьми
Г показу гумористичних рис українців
2.Герасим Калитка взяв собі у спільники для купівлі фальшивих грошей

А Копача
Б дружину
В сина
Г кума
3.Калитка вів себе лицемірно (на людях — ласкаво, наодинці — грубо й жорстоко) стосовно

А власної жінки
Б Невідомого
В сина
Г Бонавентури
4.У мішку, який Калитці дав Невідомий на вокзалі, були

А гроші, як домовлялися
Б чистий папір
В старі газети
Г не сто тисяч, а лише п’ятдесят
5.Бонавентура все життя

А шукав за прикметами скарби
Б був повіреним у різних сімейних справах
В був репетитором з іноземних мов
Г гостював у друзів та знайомих
6.Позитивними якостями Калитки були

А доброта, гостинність
Б почуття гумору, товариськість
В освіченість, талановитість
Г працьовитість, хазяйновитість
7.Соломія з повісті М. Коцюбинського «Дорогою ціною» протестувала проти кріпосницької наруги

А підбурюючи інших селян на протидію свавіллю кріпосників
Б підпаливши панську садибу
В втікши з Остапом від нав’язаного їй панами чоловіка
Г сказавши прямо панові й пані про їхню несправедливість
8.При перетині ріки Остап

А потрапив прямо до рук сторожі з того боку
Б був поранений
В загубився й назавжди втратив зв’язок із коханою
Г потрапив у полон до контрабандистів, бо став свідком їхнього злочину
9.Остап у плавнях витримав поєдинок

А із вовком
Б із вепром
В із жандармом
Г із циганом
10.Соломія спланувала, що вона врятує Остапа

А підкупивши охорону
Б попросивши до в українців, які там уже давно жили
В відбивши його на ріці
Г зробивши підкоп під в’язницю
11.Повість М. Коцюбинського «Дорогою ціною» за жанром

А героїко-патріотична
Б детективно-фантастична
В побутово-реалістична
Г пригодницько-романтична
12.Центральний мотив повісті «Дорогою ціною»

А кохання
Б автобіографічний
В історичний
Г фольклорний

В згоді можна достигнути будь-чого. Коли ти в незгоді з кимось, це тільки погіршить ситуацію. Наприклад коли будують будинок, нічого не можна буде зробити якщо посваритися з своїми товаришами, з тими хто допомагає тобі його будувати. Коли ти будеш з ними в згоді, і спільною роботою, ви здобудите більше ніж поодинці. Отже згода будує, а незгода руйнує.
или так 
В наш час незгод дуже багато. Вони можуть бути з друзями через улюблену гру, батьками через різницю в поколінні., однокласниками між пішоходами, будь-де. Зазвичай ми спочатку дуже агрисивно відповідаємо навіть не замислюючись про те, що це шкодить не тільки людині, але й особисто нам. Добре, коли у є найкращий дург, який може підтримати і моє рішення і мою згоду, а різні думки і бачення приводять до незгоди. Досить часто ми повинні перейти своє величне я, щоб не була сварки, бійки та образ. Іноді краще буду згодним з людиною, щоб не зруйнувати відносини, які відбуваються між вами, а спільна згода або думка об'єдную, ніж незгода яка руйнує.

Історичну поему «Іван Вишенський» І. Франко написав під впливом подій XVI—XVII століть, коли відбувалася полемічна бо­ротьба. На відміну від інших його поем, ця дозволяє читачеві глибо­ко зазирнути у душу людську, пізнати психологію людини. Герой поеми Іван Вишенський потрапляє у життєві обставини вибору: чи залишатися серед людей, чи, поки не пізно врятувати себе, податись у аскети?.. — і обирає-останнє.Спокій, перебування на самоті приносять Іванові духовне уми­ротворення. Залившись сам на сам із молитвою, Іван, здається, від­найшов себе у цьому житті, знайшов порятунок. Але випробування чекали на нього, вони були попереду.Надходить лист від земляків, які просять його повернутися, до у боротьбі, бути їхнім «стерником» — поводирем.Будь ти нам духовним батьком,Будь нам прикладом високим,Будь молитвою душ наших,Нашим гаслом бойовим.Раптова звістка з іншого, земного життя, на мить охопила не­спокоєм душу аскета. Задумався на хвилину — і полинув у молитву, відрікаючись від грішних думок. Здається, що аскет переміг у собі живу людину.Ні, не зраджу свого Бога,Не зламаю заповіту І ярмо хреста отсього До могили донесу.Не реагує на голос посланців Іван. Але спокуса повернутися до людей не дає спокою ченцеві — він перечитує листа. Йому ввижа­ється на морі барка з людьми, потерпаючими від нещастя; тими, хто надіслав йому листа з проханням про до Він вагається...Проблема морального вибору знову постала перед Іваном: за­лишитися аскетом, ідучи за покликом духовним, чи поступитися ним і, керуючись серцем, повернутися, щоб служити громадським обов’язкам; повернутися, аби до своєму народові, Батьків­щині? Сумніви охопили Івана, сталося чудо — прийшло просвітлін­ня. Стрепенулося серце в старця, розбуджене тривогою за народ, за Україну. Іван, перехрестившись, пішов прямо у море, залишивши після себе тільки білий хрест, «мов скелет всіх мрій, ілюзій...» Він пішов за покликом серця на до тим, у кого виникала потре­ба у цьому.
Як бачимо, І. Франко на прикладі аскета — Івана Вишенсько- го — довів, що людина не може служити культу, коли Батьківщи­на і народ вимагають громадянських зусиль. Показавши нам ево­люцію внутрішньої психічної боротьби, поет наголошує на ідеї ак­тивної діяльності, на заповіді, де мовиться про любов до ближнього; не заперечуючи релігійних постулатів, закликає до самопожертви.