Літературний диктант. 1) Назвіть ім’я турецького султана, який оголосив війну Угорщині. 2) До якої річки привів своє військо король Матвій? 3) Чому ніхто з ворогуючих військ не наважився переправитися на другий берег? 4) Яке рішення прийняв султан, щоб вирішити нарешті, хто виграє війну? 5) Куди вирушили королівські гінці, щоб усе-таки відшукати найсильнішого богатиря? 6) Як звали парубка, якого гінці привезли до короля Матвія? 7) Як богатирі мірялися силою? 8) Чий богатир переміг у змаганні? 9) Скільки днів святкував перемогу король Матвій? 10) Що попрохав Павло у винагороду за перемогу в герці? 11) На чому був написаний лист короля Матвія? 12) Яка головна думка легенди «Шандровський соляний колодязь»?
Але, на мій погляд, щастя усе ж таки не в цьому. Однією з складових частин щастя, на мій погляд, є здоров'я. Не маючи його, людина відчуває себе поламаною. Як відомо, здоров'я неможливо купити за гроші. Нехай ти будеш навіть мільярдером, але, не маючи здоров'я, будеш ти радіти своїм грошам? Скільки людей страждає від того, що у молоді роки дозволяли собі зайві речі, забуваючи про наслідки — це і нестримне вживання алкоголю, і безмірне паління, дві, а то й три пачки у день! Наслідки не чекатимуть, і вже скоро такі люди відчують себе дуже хворими, адже людський організм зроблений не з заліза. Тому, я вважаю, що здоров'я потрібно берегти замолоду, щоб у похилому віці не бідкатися та не звертатися до лікарів.
Будь-яка життєва ситуація – своєрідна перевірка на мудрість. Найяскравіше ця істина проявляється тоді, коли розв’язання проблеми потребує максимальної концентрації душевних сил. Зокрема, у стосунках між людьми. Коли, приміром, конфлікти з невеликих перетворюються на найскладніші. Здавалося б, дорослі люди цілком свідомо оцінюють свої вчинки, та подеколи мимоволі створюють такі конфліктні ситуації, розв’язати які їм самотужки не під силу.
Відбувається це найчастіше там, де в людей бракує, а іноді й геть немає прагнення зрозуміти протилежну точку зору, де відсутня повага до чужої думки. Інакше кажучи, очевидна відсутність так званого толерантного ставлення до того, що різниться від твоєї думки, мови, культури.
Термін «толерантність» (від латинського tolerantia – терпимість до чужого життя, поведінки, звичаїв) увійшов до юридичної практики у XVII столітті в Англії з часів Олівера Кромвеля, лідера англійської революції. Як записано в Декларації принципів толерантності, прийнятій Генеральною конференцією ЮНЕСКО в 1995 році, цей термін означає «повагу, прийняття і правильне розуміння багатого розмаїття культур нашого світу, наших форм самовираження й ів прояву людської індивідуальності».
Отже, толерантність означає доброзичливе та терпиме ставлення до чогось чи когось. Основою толерантності є відкритість думки та спілкування, особиста свобода людини. Толерантність передбачає активну позицію людини, тобто, людина не повинна бути терпима до всього, наприклад, до порушення прав людини чи маніпуляцій. Толерантність – це не поблажливість і не мовчазна терплячість, не байдужість і не вседозволеність, це повага.
Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість спілкування та свобода думки, совісті й переконань – це єдність у різноманітності.
Сьогодні постає завдання виховання особистості, спроможної творчо мислити, вільно орієнтуватись у реаліях сучасного життя. Людина підпадає під спеціально організований вплив, спрямований на засвоєння нею моральних норм і правил, вироблення таких якостей, як патріотизм, національна гідність,толерантність, любов до праці, дисциплінованість, відповідальність, милосердя тощо.
Таким чином, толерантність, що виявляється у прагненні індивіда досягти взаєморозуміння й узгодження різних звичаїв, традицій, інтересів, думок без застосовування примусовості, методами роз’яснення, освіти, виховання – це «шлях до злагоди, в основі якої завжди перебуває компроміс з іншими, і з самим собою.»
Проголошуючи ідеї толерантності, людина має насамперед висувати відповідні вимоги до самого себе – стримувати власні прояви стосовно чогось або когось чужого чи відмінного завдяки проявам вольового акту.
Толерантність – це не поступки, чи потурання, а насамперед, активне ставлення до дійсності, що формується на основі визнання універсальних прав і свобод людини і мають право жити в мирі та зберігати свою індивідуальність, погляди однієї людини не можуть бути нав’язані іншим.
Толерантність – це моральна якість індивіда, що характеризує терпиме ставлення до відмінних чи наявних у людині поглядів, думок, звичок інших людей, незалежно від їх етнічної, національної або культурної приналежності. Це вміння краще розуміти себе й інших, вступати з ними в контакт, виявляти повагу й довіру, але її не можна ототожнювати з уседозволеністю, безпринципністю щодо протиправних дій, порушення норм і правил поведінки.
Толерантність допомагає людям краще оцінювати власні вчинки, дає розуміння того, як розв’язати конфлікт мирним шляхом, являє собою підґрунтя демократичної згоди.
Виховання толерантності посилює схильність до відповідних дій:уміння вести діалог, спілкуватися, вислуховувати іншого й висловлювати свої погляди, права таким чином, щоб інший міг їх розуміти; уміння дивитись на проблему в реальному світі й визнавати позицію іншого.
Отже, толерантність є доволі тонкою категорією, якої безумовно потрібно дотримуватись, оскільки вона визначає моральний, суспільний і демократичний розвиток суспільства.
Объяснение:
знаю много