Ілона Силенко Україна в нас одна
Коли зринає пісня солов’їна,
Коли пустує вітер степовий,
Я хочу, щоб прекрасна Україна
Змогла зустріти мирний день новий.
На Заході й на Сході – українці!
Так здавна повелося й по цей час,
Хоч територія й розділена по річці,
Ніхто не зможе роз'єднати нас.
Бо всі ми – це одне єдине ціле,
Ми – це родина, ми – це ти і я.
І хоч дві сторони у України,
Та Україна в нас завжди одна.
Одна в нас Україна нездоланна,
Бо в наших жилах б’є козацька кров,
Дай, Боже, битва ця – важка й остання,
І нас у ній ніхто щоб не зборов!
О рідна ненько, наша ти Вкраїно,
Тебе до скону будемо любить,
І берегтимемо, вишневу і єдину,
З тобою нам історію творить!
Зробити аналіз твору
У творі Панаса Мирного“Хіба ревуть воли,як ясла повні ”головний герой,тобто Чіпка,намагається знайти правду у цьому світі.Але робить він це шляхом грабувань та вбивств,інколи невинних ні в чому людей.
З дитинства Чіпка зростав не так,як його однолітки.Жив він без батька,лише з матір'ю та бабусею.
Одружився він на Галі,дочці розбишаки.Чіпка обіцяв,своїй коханій кинути грабувати,але не виконав обіцянки.Грабуючи все частіше ,Чіпка наживав майно та пиячив,у той час як його дружина з матір'ю заливались сльозами.Він шукав щастя,він шукав правди.Про те лбта ненависть до панів затьмарила його розум.Він намагався стати щасливим,але від безнадійності все більше та більше впутувався у водоворот вбивств та розпусти.
Саме це лишило його щасливого життя.Він втратив свою жінку,а за тим і матір.
Чимало дум склав народ про муки українських невільників у татаро-турецькому полоні в 16—17 століттях. Жорстокість ворогів не мала меж: бранців продавали на ринку, непокірних гноїли в темницях, на галерах, дітей віддавали в спеціальні військові школи, звідки вони виходили яничарами, літніх людей убивали. Розлучали матір з дочкою, брата з сестрою. Та не могли вбити у бранців любові до рідної землі, волелюбного духу. Перед ними, як зірка, світився яскравий образ далекої вітчизни.
Патріотичний подвиг української дівчини-невільниці оспівано в думі «Маруся Богуславка». «Дівка-бранка Маруся, попівна Богус-лавка» приходить до темниці, в якій уже тридцять літ сидять козаки, і звільняє їх. Невільники повертаються додому «на ясні зорі, на тихі води, у край веселий».
У думі Маруся зображена тільки в одному епізоді — звільнення бранців з неволі і прощання з ними. Вона, певно, давно вже в полоні і не може порвати з тим життям, яке у неї склалося. Маруся просить козаків передати батькам, щоб не збирали грошей для її викупу, бо вона вже додому не повернеться:
Бо я вже потурчилась, побусурменилась Для розкоші турецької, Для лако.мства нещасного!
Образ Марусі Богуславки — це художній вимисел, але спирається він на дійсні факти. Літописи, усні перекази зафіксували чимало випадків, коли українські дівчата-лолонянки були дружинами турецьких вельмож, навіть султанів. Окремі з них, ризикуючи своїм життям, ішли на подвиги в ім'я своєї батьківщини.
Почуття жалю до своїх співвітчизників змусило Марусю свідомо піти на подвиг. На неї чекає кара, коли паша, в якого вона викрала ключі від темниці, повернеться додому. Та паша пробачає Марусі за здійснений нею вчинок, бо дуже любить дружину і дітей.
Творці думи виявили велику майстерність у створенні образу Марусі Богуславки та зображенні її героїчного вчинку, вміло побудували сюжет твору. Зі зворушливою ніжністю змальовується рідний край, куди якнайскоріше прагнуть повернутись невільники. Любовно змальований образ батьківщини будив почуття патріотизму, закликав любити і захищати рідну землю.
Отже, патріотичний вчинок, який здійснила Маруся Богуславка, свідчить про її велику любов до рідної землі, до українського народу. Та Маруся не могла повернутися на батьківщину, бо любила свого чоловіка та дітей. Покинути їх вона не могла.
Висновок: Маруся Богуславка - справжня патріотка українського народу, героїня яка є прикладом для наслідування.
Детальніше - на -