Maturing is a characteristic procedure which accompanies different unfriendly impacts to your rejuviante skin, both inside and remotely. a portion of the early indications of maturing incorporate wrinkles, scarcely discernible differences and dark circles under the eyes. there are sure healthy skin
propensities that you could add to your day by day way of life to reestablish your young skin. at that point there is the alternative to utilize hostile to maturing cream which even cases to invert the way toward maturing. with the accessibility of thousands of healthy skin arrangement, you may
think that its hard to pick the correct item. luckily, i might want to acquaint you with rejuviante anti aging cream which may lessen the untimely indications of maturing. it could likewise revive your skin and get back your energetic look. rejuviante anti aging click here to more information
Ідея твору: уславлення винахідливості та мужності талановитого полководця Богдана Хмельницького.
Основна думка: народ не забуває та оспівує в піснях своїх героїв.
Рід літератури: ліро-епічний твір.
Жанр: історична пісня.
Композиція
Експозиція: Богдан Хмельницький воює проти ляхів.
Зав’язка: Хмельницький з військом прибуває до Жовтих Вод.
Розвиток подій: до Жовтих Вод «їде ляхів сорок тисяч», Хмельницькому допомагають татари у битві проти ляхів.
Кульмінація: перемога над ненависним ворогом, бо «утікали вражі ляхи».
Розв’язка: «не по однім ляшку зосталась вдовиця».
Художні засоби.
Епітети: «хорошої вроди», «великую потугу», «сірії вовки»
Постійний епітет: «орду татарськую», «вражі ляхи»
Метафора: «становили дубовії хати»
Персоніфікація: «хміль грає», «хміль кисне»
Гіпербола:
«Гей, поїхав Хмельницький к Золотому Броду, —
Гей, не один лях лежить головою в воду»
Риторичне запитання: «Чи не той то хміль, що коло тичин в'ється?», «Чи не той то хміль, що по пиві грає?..», «Чи не той то хміль, що у пиві кисне?»
Звертання: «Не пий, Хмельницький, …»
Пестливі слова: ляшенькам
Оклики: «Гей, не один лях лежить, вищеривши зуби!»
Рефрен (повтор) : «Чи не той то хміль…», «Ой той то Хмельницький…».
Паралелізми:
«Гей, там поле, а на полі цвіти —
Не по однім ляшку заплакали діти».
«Гей, там річка, через річку глиця —
Не по однім ляшку зосталась вдовиця...».
Вигук: «гей»
Кількість строф – дванадцять.
Вид строфи: двовірш.
Рими: в'ється – б'ється, грає – рубає, кисне – тисне, Броду – воду, Води – вроди, маю – знаю, веду – біду, шуби – зуби, хати – утікати, повки – вовки, цвіти – діти, глиця – вдовиця.
Римування: паралельне (АА)
Чи не той то хміль, що по пиві грає?..
Ой той то Хмельницький, що ляхів рубає.
Будь уважним до слова.
1. Хміль — однорічна або багаторічна витка рослина, яку використовують
у пивоварінні.
2. Тичина — довга палиця, жердина для підтримування витких рослин, під¬пирання гілок плодових дерев.
3. Золотий Брод. Золота Вода — поетичні назви урочища Жовті Води.
4. Глиця — листя деяких дерев у вигляді голок, шпильок; хвоя.
5. Повк — тут полк.
Найголовнішою і найважливішою ознакою українських історичних-пісень є те, що вони творилися в різні історичні епохи «по свіжих слідах» подій, що викликали інтерес народу. З роками деякі тексти втрачали свою актуальність і забувалися, інші продовжували жити у певних місцевостях, а найкращі пісні хоча і змінювалися, доповнювалися, але запам'ятовувалися, передавалися від покоління до покоління по всій території України.
Історичні пісні поділяються на певні групи відповідно до часу створення. Це пісні дружинного і княжого віку (XIV—XV ст.), козацькі пісні (XVI—XVII ст.), гайдамацькі (1772—1795 рр.), рекрутські і кріпацькі пісні про волю. Народ створив і зберіг пісні про Байду Вишневецького, про війну із турками і поляками, про битви під Жовтими Водами і Берестечком, про Семена Палія, про зруйнування Січі, знущання царів із козаків, про народних месників. У Західній Україні співали про народні повстання опришків і Олексу Довбуша.
Найцікавішим і найбільшим є цикл історичних пісень про козацьку добу.
У нескінченних війнах горіли в пожарищах архівні матеріали про людей, які жили в Україні, офіційні документи: угоди, розписки, реєстрові книги. Україна могла втратити все, якби не історичні пісні, які й самі стали найточнішими історичними свідченнями.
Однією із найдавніших історичних пісень можна вважати пісню «Зажурилась Україна...», у якій відтворено дух епохи ординських нападів, створено картину дикого грабежу, захоплення ясиру, проголошено заклик до боротьби проти ворогів. У цій пісні не вказане місце події, не уточнюється час, бо подібні напади ординців відбувалися дуже часто і будь-яке село могло стати об'єктом нападу. А ось у піснях «Та, ой, як крикнув же та козак Сірко», «Ой Морозе, Морозенку», «Чи не той то хміль», «Максим козак Залізняк» йдеться про конкретних історичних осіб і про більш-менш відомі історичні події.
У пісні «За Сибіром сонце сходить» говориться про селянські повстання і українського Робін Гуда Устима Кармелюка, який двадцять років воював із панами, а все відібране роздавав бідним.
Українські письменники і поети часто зверталися до історичної пісні. Тарас Шевченко у своїх поемах створив образи народних співців, використавши історичні образи із народних пісень. Історичні пісні представлені у творах Ю. Федьковича, С. Руданського, Лесі Українки. Мотиви героїчного епосу знаходимо у повісті М. Гоголя «Тарас Бульба», роману Є. Гребінки «Чайковський», у новелах О. Єфименка «Як Самійло Кішка втік з турецької неволі», «Татарські напади» та у творах багатьох інших українських митців.
Отже, значення історичних пісень полягає не тільки в тому, що вони зберегли пам'ять про історичне минуле і народних героїв, а й у тому, що вони стали матеріалом для творчих надбань українських письменників, поетів, драматургів, художників, композиторів і через віки донесли до нас героїчний дух народу. (Фуух. надеюсь там нет ошибок)