Миколі Гуменюку для проведення вистави необхідно було мати куль сіна, для цього він звернувся до 1)тих, хто не мав можливості потрапити до театру;
2)голові еомнезаму;
3)Юхриму Бабенку.
Квиток до театру коштував:
1)чотири фунти пшениці;
2)пять рублів;
3)глечик молока або дві паляниці хліба.
Театральна вистава мала відбутися:
1)на центральному майдані села;
2)в школі;
3)у приміщенні старої бібліотеки.
Через що Люба не хотіла їхати разом із Михайликом селом:
1)боялася зустрітися з Юхримом Бабенком;
2)поспішала на зустріч до тітки Василини;
3)щоб дітвора не дражнила їх: молодий-молода.
Що відповів Михайлик на питання вчительки: "А хто тебе навчив читати?":
1)"Мій улюблений дідусь";
2)"Книжки поповича";
3)"Від старших школярів перейняв".
Учительку Михайлика звали:
1)Василина Іванівна;
2)Настя Василівна;
3)Олена Андріївна.
Спіймавши Михайлика - "зайця", високий парубок звернувся до нього і сказав: "Я тебе пущу, але так, щоб знав...":
1)"...де раки зимують";
2)"...куди Макар телят ганяє";
3)"...де роги козам правлять".
Для проведення вистави організатори театру у селян позичали:
1)гроші;
2)стільці;
3)знаряддя праці.
Найбільше Панас Демянович цінував у людині:
1)кмітливість і винахідливість;
2)швидкість і пунктуальність;
3)свіжу сорочку і чисту совість.
Чим Михайлик пригостив голодних однокласників, які сховалися під театральною сценою:
1)пиріжком з калиною;
2)пряженим горохом;
3)шматком чорного хліба
"Велике і урочисте слово міститься на такій крихітці паперу, на якій не можна навіть викруглитись уся печатка". Яке слово малося на увазі:
1)партер;
2)резонер;
3:контрамарка.
Хто Михайлику наказував: "наука наукою, а чоботи бережи":
1)батько;
2)мати;
3(дядько Себастіян.
Кожна країна має свою пісню. Український народ вважається чи не найспівочішим у світі, а самі пісні, напевно, наймелодійнішими. Особливо нам притаманні історичні пісні, а також думи. Саме в історичних піснях ми можемо побачити зображення мужніх героїв, захисників своєї вітчизни. В Україні такими героями були козаки. Саме з часів козаччини історична пісня знайшла свого слухача. Вона передається з покоління в покоління. Цим самим зберігає самобутність і неповторність української нації. Та історична пісня відтворила не тільки історію. Вона подарувала цілу низку мужніх образів: від реально існуючих і до вигаданих народом. Це і Богдан Хмельницький, і Самійло Кішка, і козак Голота, та ще безліч різних неповторних особистостей. От, наприклад, історичні пісні «Ой, послав Бог Хмельницького» та «Чи не той хміль» оспівують неперевершеного ватажка, батька всього українського козацтва Богдана Хмельницького. Чи не той то хміль, Що коло тичин в’ється? Ой, той то Хмельницький, Що з ляхами б’ється. Все своє життя Гетьман боровся проти польської навали. Відважно вів військо боронити рідну землю. Тому ці історичні пісні пронизані духом мужності, радості перемоги. Саме в таких піснях ми бачимо, як страждав український народ, як молив про свободу. І нарешті, через багато років, мрія кожного українця все таки здійснилась. Я вважаю, що роль таких історичних пісень у житті нашого народу є дуже важливою. Це наш внутрішній світ, наша самобутність, без якої ми не назвемося українцями
джерело: довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua