Знамениті ” Записки про Шерлоке Холмсе” Артура Конан Дойла у свій час принесли їхньому авторові світову популярність. Інтерес до цих детективних історій не пропав і сьогодні, а головний герой – Шерлок Холмс – приватний детектив з Бейкер-стрит, продовжує скоряти читачів своїми дивними здатностями
На сторінках оповідання ” Голубой карбункул ” ми в черговий раз зустрічаємося із цією дивною людиною, незвичайні розумові здібності якого до йому розкрити новий заплутаний злочин. І в черговий раз дивуємося його здатності зауважувати нікому не видимі деталі й будувати оригінальні умовиводи. У цьому оповіданні ми стаємо свідками того, як непоказна на перший погляд річ – старий фетровий капелюх – “послужить ключем до розгадки страшної таємниці, і завдяки їй… удасться викрити й покарати злочинця”. Хоча саме цей випадок не був таким вуж серйозним злочином. Власник капелюха піддався нападу хуліганів. Йому вдалося бігти, але біг він так поспішно, що на місці події залишилися його капелюх і гусак, якого зважаючи на все він придбав до Різдва.
Вивчивши знахідку, Шерлок Холмс відразу ж склав про цю людину свою думку й навіть обчислив його ім’я. Але отут виникла складність – з’ясувалося, що людей з таким ім’ям у місті проживає кілька сотень
Тоді Шерлок Холмс застосував свій геніальний дедуктивний метод і прийшов до наступних висновків: хазяїн капелюха – людин розумний, ще якихось три роки пристойний статок, що тому мав, але тепер розорився, упалим духом, так до того ж втратив розташування чоловік і жінка. Шерлок Холмс був уже готовий розшукати нуж. ного людини й “закрити справу”, коли на його шляху встала нова перешкода. У зобі залишеного втікачем гусака на превеликий подив виявився дорогоцінний камінь, за який його господарка на додаток до вже обіцяної винагороди в тисячу фунтів “віддала б половину всіх своїх багатств”. Подальші події показують нам, що Шерлоку Холмсу не склало великої праці побудувати ланцюжок від цього самого гусака до його власника, а потім і до викрадача каменю. Ідею же про те, що до викрадення коштовності має відношення власник фетрового капелюха, Холмс відкинув відразу, підтвердивши свої здогади при зустрічі з Генрі Бейкером, що з радістю прийняв від детектива замість свого гусака іншого, тому що поняття не мав про дорогоцінний камінь, захованому в зобі птаха.
Зустрівшись із теперішнім викрадачем, геніальний детектив змусив його розповісти все від початку до кінця й зізнатися всодеянном.
Багато справ Шерлока Холмса були пов’язані з людьми, для яких нормою життя стали неправда, підлість, зрадництво, підступництво й лицемірство, однак, довідавшись історію нещасного хлопця, що піддався випадковій спокусі, знаменитий детектив відпустив його. В’язниця, на думку Холмса, зробила б із цієї людини закінченого негідника, але, відпустивши його на волю, детектив дає йому шанс виправитися. Він упевнений, що життя піднесло цьому хлопцю гарний урок, і він ніколи більше не повторить подібної помилки
Як бачимо, справа виявилося не занадто складним, але для Шерлока Холмса, по його ж власних словах, “дозвіл цієї загадки – саме по собі нагорода”. А ми, читачі, познайомилися із черговою захоплюючою історією й ще раз зачудувалися проникливому розуму знаменитого детектива
Ледве Іванові виповнилося двадцять років, як його забрали в солдати. Вдома зчинився великий плач, плакали і мати, і сестри. Попрощався солдат з усіма й пішов.
Пройшло два роки, та немає Іванові втіхи. Легшає тільки тоді, як Богові. Він відрізняється від усіх інших солдат, в казармі всі кричать і б’ються, а він все мовчить. За це капрал Косович прозвав його кам’яним. Якось капрал прибігає в казарму і повідомляє Іванові Шовканюку, що до нього з дому прийшов лист. Солдати сміються, що тепер хлопцю доведеться за все платити. Тільки сам Шовканюк знає, як тяжко живе його мати-вдова з дітьми, а брат зовсім хворий.
Наступного дня Іван приходить за листом, а капітан кидає йому лист просто в обличчя. Поніс хлопець листа до єфрейтора, щоб прочитав. Писали, що брат Онуфрій лежить при смерті, сестри пішли в найми, а брата Василя взяли у двір до волів. Все мусили продати за податки. Онуфрій прощався з братом, просив не забувати та прийти у відпустку до матері. ІV Наступного дня хлопець знову йде до капітана просити про відпустку. Той тільки розсердився й звелів заарештувати нахабного солдата. Та Іванові все вже було байдуже. Хотів він навіть втопитися від такої наруги. V На третій день Івана повели до рапорту. Капітан звелів прийти всім словакам, яких зловили після повстання 1848 р. Просив їх залишитися ще на один рік. Згодився тільки один капрал Бай, який поставив умову: залишиться, якщо Шовканюка пустять у відпустку. Капітан погодився. VІ Наступного дня Іванові видали документ і стару шинель. Він все хотів дочекатися Бая та подякувати йому, але побоявся, що начальство передумає. Вийшовши на дорогу, побачив капрала й дуже зрадів. Зайшли вони вдвох у шинок, випили вина. Капрал подарував Іванові на дорогу кілька монет, примусив узяти. Хлопець вирішив купити подарунки рідним. VІІ Через тиждень, на Святий вечір, Іван був на Вижниці. До рідної хати залишалося небагато, та стало йому зовсім погано від голоду. Хлопець присів і вже ніяк не міг встати. А зверху сипав сніг. VІІІ Прокинувся Іван у теплому ліжку, а над ним стояв красивий молодий жандар. Він розповів, що знайшов Івана біля будинку непритомного. Другий жандар зауважив, що треба менше пити. Іван став турбуватися, де його одяг, бо мусить іти, та молодий жандар заспокоїв його і попросив залишитись до наступного дня. Це підтвердив і лікар. ІХ Іван згадує своїх рідних. Жандар розповідає йому, що вже тиждень минув, як брата поховали. Іван здивувався, що той знає його родину. Той розказує, що зупинявся у них на квартирі, там і познайомився з Онуфрієм. Розказав і про те, що сестри в наймах, та сам чомусь почервонів. Дивіться також Три як рідні брати (скорочено) Х Наступного дня Іванові полегшало, і він зібрався в дорогу. Жандар повідомив, що по нього приїде віз. Вдома було холодно, мати лежала на печі ледве жива. Коло неї сидів молодший син Василь. Іван зразу почав хазяйнувати В хаті: запалив піч, порався. Став розпитувати й про Онуфрія. Близько півночі прибігли сестри, розказували, що паки їх не пускають з двору, тому вони не можуть допомагати матері. Іван роздав усім подарунки, залишився тільки Онуфріїв. ХІ Наступного дня Іван пішов найматися на роботу. Працював у лісі до страшного поту. Через два тижні прибіг Василь зі звісткою, що мати зовсім слаба. Прийшов син додому, а мати вже померла. Іван став лаяти малого, а той плаче та говорить, що мати його не пускала, бо боялась за нього. ХІІ Поховав Іван свою матір та й сам захворів. До нього приходить піп, вимагаючи плати за похорон, та так і пішов, забравши торбину з військовим одягом. Прийшли війт і десятник питати, чому покинув роботу. Хлопець обіцяв відробити, як видужає. Війт пропонував підписатися на ґрунт, але хлопець відмовився. Зовсім гірко стало Іванові. До нього зайшов товариш Як
Відповідь:
Знамениті ” Записки про Шерлоке Холмсе” Артура Конан Дойла у свій час принесли їхньому авторові світову популярність. Інтерес до цих детективних історій не пропав і сьогодні, а головний герой – Шерлок Холмс – приватний детектив з Бейкер-стрит, продовжує скоряти читачів своїми дивними здатностями
На сторінках оповідання ” Голубой карбункул ” ми в черговий раз зустрічаємося із цією дивною людиною, незвичайні розумові здібності якого до йому розкрити новий заплутаний злочин. І в черговий раз дивуємося його здатності зауважувати нікому не видимі деталі й будувати оригінальні умовиводи. У цьому оповіданні ми стаємо свідками того, як непоказна на перший погляд річ – старий фетровий капелюх – “послужить ключем до розгадки страшної таємниці, і завдяки їй… удасться викрити й покарати злочинця”. Хоча саме цей випадок не був таким вуж серйозним злочином. Власник капелюха піддався нападу хуліганів. Йому вдалося бігти, але біг він так поспішно, що на місці події залишилися його капелюх і гусак, якого зважаючи на все він придбав до Різдва.
Вивчивши знахідку, Шерлок Холмс відразу ж склав про цю людину свою думку й навіть обчислив його ім’я. Але отут виникла складність – з’ясувалося, що людей з таким ім’ям у місті проживає кілька сотень
Тоді Шерлок Холмс застосував свій геніальний дедуктивний метод і прийшов до наступних висновків: хазяїн капелюха – людин розумний, ще якихось три роки пристойний статок, що тому мав, але тепер розорився, упалим духом, так до того ж втратив розташування чоловік і жінка. Шерлок Холмс був уже готовий розшукати нуж. ного людини й “закрити справу”, коли на його шляху встала нова перешкода. У зобі залишеного втікачем гусака на превеликий подив виявився дорогоцінний камінь, за який його господарка на додаток до вже обіцяної винагороди в тисячу фунтів “віддала б половину всіх своїх багатств”. Подальші події показують нам, що Шерлоку Холмсу не склало великої праці побудувати ланцюжок від цього самого гусака до його власника, а потім і до викрадача каменю. Ідею же про те, що до викрадення коштовності має відношення власник фетрового капелюха, Холмс відкинув відразу, підтвердивши свої здогади при зустрічі з Генрі Бейкером, що з радістю прийняв від детектива замість свого гусака іншого, тому що поняття не мав про дорогоцінний камінь, захованому в зобі птаха.
Зустрівшись із теперішнім викрадачем, геніальний детектив змусив його розповісти все від початку до кінця й зізнатися всодеянном.
Багато справ Шерлока Холмса були пов’язані з людьми, для яких нормою життя стали неправда, підлість, зрадництво, підступництво й лицемірство, однак, довідавшись історію нещасного хлопця, що піддався випадковій спокусі, знаменитий детектив відпустив його. В’язниця, на думку Холмса, зробила б із цієї людини закінченого негідника, але, відпустивши його на волю, детектив дає йому шанс виправитися. Він упевнений, що життя піднесло цьому хлопцю гарний урок, і він ніколи більше не повторить подібної помилки
Як бачимо, справа виявилося не занадто складним, але для Шерлока Холмса, по його ж власних словах, “дозвіл цієї загадки – саме по собі нагорода”. А ми, читачі, познайомилися із черговою захоплюючою історією й ще раз зачудувалися проникливому розуму знаменитого детектива
Пояснення:
Повість
Ледве Іванові виповнилося двадцять років, як його забрали в солдати.
Вдома зчинився великий плач, плакали і мати, і сестри.
Попрощався солдат з усіма й пішов.
Пройшло два роки, та немає Іванові втіхи. Легшає тільки тоді, як Богові.
Він відрізняється від усіх інших солдат, в казармі всі кричать і б’ються, а він все мовчить. За це капрал Косович прозвав його кам’яним.
Якось капрал прибігає в казарму і повідомляє Іванові Шовканюку, що до нього з дому прийшов лист. Солдати сміються, що тепер хлопцю доведеться за все платити. Тільки сам Шовканюк знає, як тяжко живе його мати-вдова з дітьми, а брат зовсім хворий.
Наступного дня Іван приходить за листом, а капітан кидає йому лист просто в обличчя. Поніс хлопець листа до єфрейтора, щоб прочитав. Писали, що брат Онуфрій лежить при смерті, сестри пішли в найми, а брата Василя взяли у двір до волів. Все мусили продати за податки.
Онуфрій прощався з братом, просив не забувати та прийти у відпустку до матері.
ІV
Наступного дня хлопець знову йде до капітана просити про відпустку. Той тільки розсердився й звелів заарештувати нахабного солдата. Та Іванові все вже було байдуже. Хотів він навіть втопитися від такої наруги.
V
На третій день Івана повели до рапорту. Капітан звелів прийти всім словакам, яких зловили після повстання 1848 р. Просив їх залишитися ще на один рік. Згодився тільки один капрал Бай, який поставив умову: залишиться, якщо Шовканюка пустять у відпустку.
Капітан погодився.
VІ
Наступного дня Іванові видали документ і стару шинель. Він все хотів дочекатися Бая та подякувати йому, але побоявся, що начальство передумає.
Вийшовши на дорогу, побачив капрала й дуже зрадів. Зайшли вони вдвох у шинок, випили вина. Капрал подарував Іванові на дорогу кілька монет, примусив узяти. Хлопець вирішив купити подарунки рідним.
VІІ
Через тиждень, на Святий вечір, Іван був на Вижниці. До рідної хати залишалося небагато, та стало йому зовсім погано від голоду. Хлопець присів і вже ніяк не міг встати. А зверху сипав сніг.
VІІІ
Прокинувся Іван у теплому ліжку, а над ним стояв красивий молодий жандар. Він розповів, що знайшов Івана біля будинку непритомного.
Другий жандар зауважив, що треба менше пити. Іван став турбуватися, де його одяг, бо мусить іти, та молодий жандар заспокоїв його і попросив залишитись до наступного дня. Це підтвердив і лікар.
ІХ
Іван згадує своїх рідних. Жандар розповідає йому, що вже тиждень минув, як брата поховали. Іван здивувався, що той знає його родину. Той розказує, що зупинявся у них на квартирі, там і познайомився з Онуфрієм. Розказав і про те, що сестри в наймах, та сам чомусь почервонів.
Дивіться також
Три як рідні брати (скорочено)
Х
Наступного дня Іванові полегшало, і він зібрався в дорогу. Жандар повідомив, що по нього приїде віз.
Вдома було холодно, мати лежала на печі ледве жива. Коло неї сидів молодший син Василь. Іван зразу почав хазяйнувати В хаті: запалив піч, порався. Став розпитувати й про Онуфрія. Близько півночі прибігли сестри, розказували, що паки їх не пускають з двору, тому вони не можуть допомагати матері.
Іван роздав усім подарунки, залишився тільки Онуфріїв.
ХІ
Наступного дня Іван пішов найматися на роботу. Працював у лісі до страшного поту. Через два тижні прибіг Василь зі звісткою, що мати зовсім слаба. Прийшов син додому, а мати вже померла. Іван став лаяти малого, а той плаче та говорить, що мати його не пускала, бо боялась за нього.
ХІІ
Поховав Іван свою матір та й сам захворів. До нього приходить піп, вимагаючи плати за похорон, та так і пішов, забравши торбину з військовим одягом. Прийшли війт і десятник питати, чому покинув роботу. Хлопець обіцяв відробити, як видужає. Війт пропонував підписатися на ґрунт, але хлопець відмовився.
Зовсім гірко стало Іванові.
До нього зайшов товариш Як