3. Красно гріє весняне сонце на чистому небі, весело стрибає його довге проміння в прозорому повітрі, теплий з полудня вітер віє понад землею і допомагає сонцю в його роботі.
4. Оксамитна святкова тиша сповивала весняну землю, в цій тиші синіло глибоке, бездонне небо, по ньому до самого надзем’я гнувся Чумацький Шлях.
6. Сонет - ліричний вірш, що складається з чотирнадцяти рядків п’ятистопного або шестистопного ямбу, власне, двох чотиривіршів (катрени) з перехресним римуванням та двох тривіршів.
Припускають, що зародкові початки сонета губляться в поезії провансальських трубадурів, але виник він в Італії. Першими сонетами вважають твори Ф. де Барберіні й А. де Темпо. Остаточної форми йому надав, встановив чисельність рядків і порядок рим Ф. Петрарка (1304 - 1374). Сонет проходить через всю історію європейської та світової літератури, розкриваючись у поезії П. Ронсара у Франції (16 ст.) та В. Шекспіра в Англії (17 ст.).
7. Іван Якович Франко є найдіяльнішою і найпомітнішою постаттю української літератури на зламі XIX-XX століть. Відомий громадський і політичний діяч, людина енциклопедичних знань, критик, літературознавець, публіцист і поет — важко навіть перелічити усі сфери суспільного й літературного життя, які не оминув своєю увагою цей талановитий митець.
Значну частину своєї творчості І. Франко присвятив зображенню тогочасної галицької дійсності й розвитку робітничого руху в Україні. Нашим співвітчизникам добре відомі його малі прозові твори «Навернений грішник», «На роботі», «Полуйка», «Ріпник». У них письменник натуралістично і реалістично зобразив страшну долю ріпників. У ті часи бідність та гірка нужда зганяли тисячі селян Галичини з одвічних дідівських поселень до Борислава, де на них чекало жахливе життя.
Так, головний герой оповідання «Ріпник» Іван через таке життя втратив будь-які прикмети своєї людяності — хвороби, пиятика і важка робота перетворили колись цілком нормальну людину на робочого вола, тварину, зомбі без думки, почуттів і пам’яті. Іван навіть зрікся своєї коханої Фрузі, яка не злякалася втекти з дому заради його порятунку. Івана не турбувала ні відсутність Фрузі, ні майбутнє батьківство. Хоча Іван ще був живий, душа цього ріпника, отруєна в шахті і шинку, вже згинула у багнюці Борислава, а на згадку від неї залишилася тільки подоба людини, яка працювала, спала, їла і рухалася.
Але раптом спогади про колишнє щасливе життя, радощі і село все ж таки оживили цю людину, стали тією ниткою, яка вивела героя з лабіринту забуття. Одного разу хлопець зарікся почати нове життя, але одурений підступним жидом, він гине в шахті. І не випадково автор так трагічно і жорстоко вбиває мрію Івана про повернення із Борислава у щасливе сільське життя. Адже цей образ уособлює в собі трагедію цілого покоління його земляків — галичан, замордованих і одурених урядовцями й багатіями. Така несправедливість усе життя хвилювала і обурювала І. Франка, тому вона й присутня у більшості його прозових творів.
Але провідною темою прози митця є проблема ставлення людини до праці, вирішення якої письменник шукав у своїх творах. Перш за все, І. Франко довів, що без праці людина жити не може, але якщо до будь-якої праці ставитися негативно, вона перетвориться на справжнє лихо.
Мабуть, більше ніхто з українських письменників не зробив такий великий внесок в українську літературу, як Іван Франко. Своїми незвичайно різноманітними за жанром прозовими творами письменник збагатив літературну скарбницю нашого народу, завдяки чому вона засяяла яскравим сяйвом у всьому світі.
8. Натуралістичні описи зустрічаємо в загалом романтичній повісті Франка - «Захар Беркут» (1882), зокрема, в епізоді полювання на ведмедя:
«Дикий рик раненого ведмедя розлягався чимраз дужче. В розпуці він підхопився на задні лапи, обтирав собі кров з очей, рвав і кидав галуззям наперед себе, але дарма; одно його око було стрілою, а друге раз у раз запливало кров'ю наново»4.
Тугар Вовк «з усього розмаху цюкнув його згори в голову, аж череп розколовся надвоє, мов розбита тиква. Бризнув кровавий мозок на боярина, і тихо, без рику повалився звір додолу»5.
Використання драстичного опису в даному випадку дозволяє розкрити фізіологічні механізми пристрасті, яка несподівано оволоділа Мирославою і Максимом. Раптовий спалах кохання між героями не вимагав би мотивації у руслі суто романтичного напряму, але вплив реалістично-натуралістичної доктрини свідомо чи підсвідомо змусив автора чимось детермінувати цю раптовість. Тож небезпечна і захоплююча кривава пригода на полюванні - свого роду фізіологічний детонатор, який спричинив різкий вибух почуття між головними героями. В екстремальних ситуаціях у людини підвищується вміст адреналіну в крові, гальмівні функції кори головного мозку послаблюються, реагування на подразники зовнішнього середовища стає швидшим, природнішим, інстинктивнішим.
1.Настала весна, віє теплом зі стріх, вода капле, сонечко світить, тане сніг, задзюрчали по вулицях струмочки, садки зазеленіли
2.Прийшла весна весела, верба зазеленіла, соловейко затьохкав, вишні цвітом укрилися.
3. Красно гріє весняне сонце на чистому небі, весело стрибає його довге проміння в прозорому повітрі, теплий з полудня вітер віє понад землею і допомагає сонцю в його роботі.
4. Оксамитна святкова тиша сповивала весняну землю, в цій тиші синіло глибоке, бездонне небо, по ньому до самого надзем’я гнувся Чумацький Шлях.
Відповідь:
6. Сонет - ліричний вірш, що складається з чотирнадцяти рядків п’ятистопного або шестистопного ямбу, власне, двох чотиривіршів (катрени) з перехресним римуванням та двох тривіршів.
Припускають, що зародкові початки сонета губляться в поезії провансальських трубадурів, але виник він в Італії. Першими сонетами вважають твори Ф. де Барберіні й А. де Темпо. Остаточної форми йому надав, встановив чисельність рядків і порядок рим Ф. Петрарка (1304 - 1374). Сонет проходить через всю історію європейської та світової літератури, розкриваючись у поезії П. Ронсара у Франції (16 ст.) та В. Шекспіра в Англії (17 ст.).
7. Іван Якович Франко є найдіяльнішою і найпомітнішою постаттю української літератури на зламі XIX-XX століть. Відомий громадський і політичний діяч, людина енциклопедичних знань, критик, літературознавець, публіцист і поет — важко навіть перелічити усі сфери суспільного й літературного життя, які не оминув своєю увагою цей талановитий митець.
Значну частину своєї творчості І. Франко присвятив зображенню тогочасної галицької дійсності й розвитку робітничого руху в Україні. Нашим співвітчизникам добре відомі його малі прозові твори «Навернений грішник», «На роботі», «Полуйка», «Ріпник». У них письменник натуралістично і реалістично зобразив страшну долю ріпників. У ті часи бідність та гірка нужда зганяли тисячі селян Галичини з одвічних дідівських поселень до Борислава, де на них чекало жахливе життя.
Так, головний герой оповідання «Ріпник» Іван через таке життя втратив будь-які прикмети своєї людяності — хвороби, пиятика і важка робота перетворили колись цілком нормальну людину на робочого вола, тварину, зомбі без думки, почуттів і пам’яті. Іван навіть зрікся своєї коханої Фрузі, яка не злякалася втекти з дому заради його порятунку. Івана не турбувала ні відсутність Фрузі, ні майбутнє батьківство. Хоча Іван ще був живий, душа цього ріпника, отруєна в шахті і шинку, вже згинула у багнюці Борислава, а на згадку від неї залишилася тільки подоба людини, яка працювала, спала, їла і рухалася.
Але раптом спогади про колишнє щасливе життя, радощі і село все ж таки оживили цю людину, стали тією ниткою, яка вивела героя з лабіринту забуття. Одного разу хлопець зарікся почати нове життя, але одурений підступним жидом, він гине в шахті. І не випадково автор так трагічно і жорстоко вбиває мрію Івана про повернення із Борислава у щасливе сільське життя. Адже цей образ уособлює в собі трагедію цілого покоління його земляків — галичан, замордованих і одурених урядовцями й багатіями. Така несправедливість усе життя хвилювала і обурювала І. Франка, тому вона й присутня у більшості його прозових творів.
Але провідною темою прози митця є проблема ставлення людини до праці, вирішення якої письменник шукав у своїх творах. Перш за все, І. Франко довів, що без праці людина жити не може, але якщо до будь-якої праці ставитися негативно, вона перетвориться на справжнє лихо.
Мабуть, більше ніхто з українських письменників не зробив такий великий внесок в українську літературу, як Іван Франко. Своїми незвичайно різноманітними за жанром прозовими творами письменник збагатив літературну скарбницю нашого народу, завдяки чому вона засяяла яскравим сяйвом у всьому світі.
8. Натуралістичні описи зустрічаємо в загалом романтичній повісті Франка - «Захар Беркут» (1882), зокрема, в епізоді полювання на ведмедя:
«Дикий рик раненого ведмедя розлягався чимраз дужче. В розпуці він підхопився на задні лапи, обтирав собі кров з очей, рвав і кидав галуззям наперед себе, але дарма; одно його око було стрілою, а друге раз у раз запливало кров'ю наново»4.
Тугар Вовк «з усього розмаху цюкнув його згори в голову, аж череп розколовся надвоє, мов розбита тиква. Бризнув кровавий мозок на боярина, і тихо, без рику повалився звір додолу»5.
Використання драстичного опису в даному випадку дозволяє розкрити фізіологічні механізми пристрасті, яка несподівано оволоділа Мирославою і Максимом. Раптовий спалах кохання між героями не вимагав би мотивації у руслі суто романтичного напряму, але вплив реалістично-натуралістичної доктрини свідомо чи підсвідомо змусив автора чимось детермінувати цю раптовість. Тож небезпечна і захоплююча кривава пригода на полюванні - свого роду фізіологічний детонатор, який спричинив різкий вибух почуття між головними героями. В екстремальних ситуаціях у людини підвищується вміст адреналіну в крові, гальмівні функції кори головного мозку послаблюються, реагування на подразники зовнішнього середовища стає швидшим, природнішим, інстинктивнішим.
Пояснення: