На мій погляд , людина не винайшла б компютера , якби не було книжок..Тому що , книга - це джерело знань . А якби не було б книг не було б і знань. Напевно, ми б до цих пір б добували вогонь. Без книги люди були не грамотні, і не могли б читати і писати .Але люди навчилися говорити і стали розповідати один одному про те, як добувати вогонь, шукати собі їжу, ховатися від диких звірів, робити посуд і найпростіші знаряддя праці. З кожним днем нового ставало все більше. Таким чином , людство і дойшло до і до "Компютера". Сьогодні завдяки комп’ютеру і іншим технологіям, пов’язаних з комп’ютером, можна робити практично все.Підбиваючи підсумки, можна сказати, що комп’ютер це дуже важлива штука для сьогодення , але і зараз б її не було б якби не було книг..
Твори на вільну темуМоя дорога до школи Моя школа знаходиться досить далеко від дому. Якщо їхати на автобусі, то потрібно виходити на третій за рахунком зупинці. Але мені більше подобається ходити пішки, це займає двадцять хвилин. Дорога йде пряма, під гірку. Вона широкою стрічкою перетинає один з великих районів нашого міста. Уздовж шосе ростуть дерева, іноді щільною стіною закривають проїжджу частину чагарники. Але ось що мене особливо притягує по дорозі в школу - це два ставки ліворуч від шосе. Вони невеликі, із зарослими берегами і не дуже чистою водою, але качки там живуть з ранньої весни до пізньої осені. Вони плавають, немов кораблики, годуються мальками і хлібом, який кидають перехожі. І я завжди зупиняюся тут ненадовго, милуюся качечками, у кромки берега залишаю їм їжу. Повз мчать машини, біжать перехожі, миготять вікна будинків. Я йду в школу і думаю: «Це моє місто, я його люблю. Коли виросту, обов'язково залишуся тут і вычищу ці ставки, зміцню берега, поставлю лавки.
Моя школа знаходиться досить далеко від дому. Якщо їхати на автобусі, то потрібно виходити на третій за рахунком зупинці. Але мені більше подобається ходити пішки, це займає двадцять хвилин. Дорога йде пряма, під гірку. Вона широкою стрічкою перетинає один з великих районів нашого міста. Уздовж шосе ростуть дерева, іноді щільною стіною закривають проїжджу частину чагарники. Але ось що мене особливо притягує по дорозі в школу - це два ставки ліворуч від шосе. Вони невеликі, із зарослими берегами і не дуже чистою водою, але качки там живуть з ранньої весни до пізньої осені. Вони плавають, немов кораблики, годуються мальками і хлібом, який кидають перехожі. І я завжди зупиняюся тут ненадовго, милуюся качечками, у кромки берега залишаю їм їжу. Повз мчать машини, біжать перехожі, миготять вікна будинків. Я йду в школу і думаю: «Це моє місто, я його люблю. Коли виросту, обов'язково залишуся тут і вычищу ці ставки, зміцню берега, поставлю лавки.