Головний герой — Грицько. У нього немає родини, немає житла, він хворий на невиліковну хворобу (епілепсію). Грицько живе з того, що заробляє грою на гармошці в електричці.
Є в Грицька своя заповітна мрія — потрапити до привокзального саду. Шкода лише, що сад недоступний — за високою огорожею. Може, тому героя й хвилює ця мрія: в уяві гармоніста сад стає бажаним місцем для спочинку втомленої душі.
Одного дня Грицько провідує тяжко хворого друга Микольцьо, у якого заночував. Микольцьо – самотній, але добрий чоловік. Загалом, Грицько та Миикольцьо дуже сході, авторка виділяє їхні доброту, гідність, людяність, здатність співчувати і мріяти. Його друг, розуміє, що скоро помре, вирішує залишити Грицькові своє майно — хату та вірного собаку. Це — кульмінація твору. Однак такий дарунок викликає у Грицька іронічну репакцію: «А мене в будинок престарілих візьмуть! — весело сказав Грицько. — У лікарні сказали. І зараз би прийняли, та роки поки що не вийшли. Або оженюся, га?».
Фінал оповідання — відкритий: Грицько, слухаючи завивання нічної бурі, хвилюється, аби вітер не поламав гілля в саду та не пошкодив хату.
В оповіданні немає великих описів, але їх компенсують яскраві деталі. Внутрішній світ головного героя розкривається і через внутрішні монологи та діалоги, авторську присутність у тексті. Композиційною особливістю твору є його своєрідне обрамлення — образ саду на початку оповідання та наприкінці.
Український поет з подільщини Микола Федунець народився 1 січня 1944 році в селі Сушівці Білогірського району Хмельницької області. Голова Хмельницької обласної організації НПСУ. Заслужений діяч культури України. Закінчив факультет журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Майже двадцять років віддав журналістиці - у редакціях газет : "Життя і слова" , "Подільські вісті", "Ровесник". Творчість представлена поетичними збірками : "Адреса Юності" ; "Душа зернини" ; "Свято роси" ; "Обличчя долі" ; "Проводи журавлів" ;" Розневолення" ; "Подільські акварелі ";"Любові мить"; "Жниво" ; "Вісім струн" ; "Назустріч" ; "Вибране" ; "Неповторне" ; "Наяву" ; "Рай - хвиля" ; "Грані" . Лебединна пісня автора - "Літературна Хмельниччина" - хрестоматія в яку війшли біографії і вибрані твори 63 авторів Поділля . На завершення представимо кілька рядків з його власних творів : "Сходить сонце скупіше гріючи , лист пожовклий вітер зрива. Лиш полям в полі осеніючим , відчуваються ще жнива. Ті зернини важкі , як жолуді . Ті дороги тверді , мов брук. І гарячі , гарячі полудні . Не від сонця - від наших рук . " .
Головний герой — Грицько. У нього немає родини, немає житла, він хворий на невиліковну хворобу (епілепсію). Грицько живе з того, що заробляє грою на гармошці в електричці.
Є в Грицька своя заповітна мрія — потрапити до привокзального саду. Шкода лише, що сад недоступний — за високою огорожею. Може, тому героя й хвилює ця мрія: в уяві гармоніста сад стає бажаним місцем для спочинку втомленої душі.
Одного дня Грицько провідує тяжко хворого друга Микольцьо, у якого заночував. Микольцьо – самотній, але добрий чоловік. Загалом, Грицько та Миикольцьо дуже сході, авторка виділяє їхні доброту, гідність, людяність, здатність співчувати і мріяти. Його друг, розуміє, що скоро помре, вирішує залишити Грицькові своє майно — хату та вірного собаку. Це — кульмінація твору. Однак такий дарунок викликає у Грицька іронічну репакцію: «А мене в будинок престарілих візьмуть! — весело сказав Грицько. — У лікарні сказали. І зараз би прийняли, та роки поки що не вийшли. Або оженюся, га?».
Фінал оповідання — відкритий: Грицько, слухаючи завивання нічної бурі, хвилюється, аби вітер не поламав гілля в саду та не пошкодив хату.
В оповіданні немає великих описів, але їх компенсують яскраві деталі. Внутрішній світ головного героя розкривається і через внутрішні монологи та діалоги, авторську присутність у тексті. Композиційною особливістю твору є його своєрідне обрамлення — образ саду на початку оповідання та наприкінці.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/halyna-pahutiak-potrapyty-v-sad-analiz
Объяснение:
Объяснение:
Український поет з подільщини Микола Федунець народився 1 січня 1944 році в селі Сушівці Білогірського району Хмельницької області. Голова Хмельницької обласної організації НПСУ. Заслужений діяч культури України. Закінчив факультет журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Майже двадцять років віддав журналістиці - у редакціях газет : "Життя і слова" , "Подільські вісті", "Ровесник". Творчість представлена поетичними збірками : "Адреса Юності" ; "Душа зернини" ; "Свято роси" ; "Обличчя долі" ; "Проводи журавлів" ;" Розневолення" ; "Подільські акварелі ";"Любові мить"; "Жниво" ; "Вісім струн" ; "Назустріч" ; "Вибране" ; "Неповторне" ; "Наяву" ; "Рай - хвиля" ; "Грані" . Лебединна пісня автора - "Літературна Хмельниччина" - хрестоматія в яку війшли біографії і вибрані твори 63 авторів Поділля . На завершення представимо кілька рядків з його власних творів : "Сходить сонце скупіше гріючи , лист пожовклий вітер зрива. Лиш полям в полі осеніючим , відчуваються ще жнива. Ті зернини важкі , як жолуді . Ті дороги тверді , мов брук. І гарячі , гарячі полудні . Не від сонця - від наших рук . " .