Здрастуй, 2061 рік! Не знаю, який ти – щасливий чи сумний, добрий, чи жорстокий … Нічого не знаю про тебе, а, значить, пишу в невідомість. Відчуваєш таке ж дивне відчуття, коли дивишся опівночі на годинник – нуль-нуль, нуль-нуль. Прірва; ні кінця, ні краю, невідомість. Яке ж ти, таємниче майбутнє, який же ти, 2061 рік?
Раніше я думала, як і всі, – що в майбутньому побудують дуже високі будівлі, а машини будуть літати в небесах, немов літаки… Але нещодавно я зрозуміла, що таким я не бачу майбутнє, а таким хочу бачити. Не знаю, коли прийдеш ти, майбутнє, про яке я думаю. Адже наступна хвилина – майбутнє, завтрашній день – майбутнє. А нещодавно я себе спіймала на думці, що для людей з минулого, ми – теж майбутнє. Я впевнена, що через багато-багато років все ж настане такий момент, коли цивілізація загине і світом правитимуть тільки три людини: з минулого, сьогодення і майбутнього. На величезних вагах життя вони зважать всі хороші і погані вчинки людини, вирішуватимуть, як далі будувати світ. Цей суд над людством триватиме багато століть поспіль. Думаю, що якщо поганих вчинків буде більше, ніж хороших, то великі судді перекрутять стрілки часу назад, в минуле, і дадуть людям шанс виправити свої помилки, а, якщо все-таки добро переможе зло, то вони створять новий, казковий світ, в якому будуть правити доброта, чесність, дружба. Цивілізація відновиться опівночі – в час, коли люди щодня будуть згадувати своє минуле і замислюватися про майбутнє. Ось таким ти бачишся мені, 2061 рік. Не знаю, може бути, зараз ти смієшся над моєю фантазією, а, може, це все правда.
Думаю, тобі буде цікаво дізнатися про своє минуле, про моє сьогодення. Сьогодні багато людей замислюються про тебе, хоча дуже мало знають про своє сьогодення. Я дуже часто строю плани на завтрашній день, хоча не знаю, що зі мною станеться через хвилину. Багатьом дорослим майбутнє здається сірим, бідним, а дітям – навпаки: щасливим і світлим. Вчені сперечаються про тебе, пророкують кінець світу, але я їм не вірю, тому що життя на Землі є, цивілізація розвивається, і якщо кінець колись і настане, то це буде ще не скоро.Майбутнє, ти для нас – невідомість, найбільша загадка. Шкода, що не існує машини часу, я б обов’язково приїхала до тебе в гості! А так доведеться йти своїм ходом, рік за роком. І ось – опівночі. Прірва в часі. Майбутнє наблизилося ще на один день. Це добре и це погано. Добре, зо майбутнє наближається, а погано – що з кожним днем ми стаємо усе дорослішими і втрачаємо ще одну маленьку частинку свого життя. Коли ж ти наступиш, майбутнє?
ад питанням, який носить не тільки філософський, але й релігійний характер: «В чому полягає сенс життя людини?», задумувалось багато людей. Навіть можна сказати не багато, а всі.
Такі видатні як Григорій Сковорода, Вікентій Хвойка, подружжя Кюрі цікавились цим питанням і у кожного із них був свій погляд на те, для чого ми прийшли на цей світ. Ці питання були актуальними не лише в ранні епохи, вони не втратили своєї популярності і в наші дні.
Кожна людина сама для себе вирішує сенс свого існування. Для когось він полягає в добробуті своєї родини, а для інших в служінні своєму народу, Богові і т.п. Одні вбачаюсь сенс буття в даруванні людям, які їх оточують радості, а інші в хорошому заробітку, який можна буде витратити на власні потреби, для відпочинку та розваг.
Людина прийшла на цей світ не лише для того, щоб існувати, розмножуватись і помирати. Вона повинна залишити якусь частинку себе для навколишнього світу. Лише ті люди, які живуть для інших зможуть стати справді щастливими. Кожен із нас повинен мати свою думку і не йти за всіма.
Особливо це стосується теперішнього часу. Коли традиції і культура занепадає і кожна індивідуальність стає сірою масою. Людина повинна вміти дарувати тим хто нас оточує позитивний настрій, усмішку. Не даремно кажуть «Поделись улыбкою своей и она к тебе не рас еще вернется», адже те, як ти відносишся до світу, та до людей, які тебе оточують впливає і на тебе.
Однозначно на питання в чому полягає сенс життя кожна людина відповідає по-різному. У кожного із нас своє призначення, заради якого ми прийшли на цей світ і шкода, що багато людей це не розуміюсь. Вони пливуть по річці життя і не хочуть нічого змінювати. Їх повною мірою задовольняє те, що вони їдять, п’ють, і в що одягаються. А коли навіть когось це і не влаштує, то він просто промовчить, тому що так роблять всі його знайомі і родичі.
Звісно будуть і ті, які не мовчатимуть, які будуть боротися за свої традиції, культуру і знайдуть сенс життя, коли ближче познайомляться з навколишнім та внутрішнім світом. Але таких людей, як раніше було написано — одиниці.
Це питання було, є і буде актуальним на протязі багатьох років і кожна людина, яка вважає себе індивідуальною, вирішить в чому полягає сенс життя. А інші так і будуть продовжувати бути лише сірою масою.
Здрастуй, 2061 рік! Не знаю, який ти – щасливий чи сумний, добрий, чи жорстокий … Нічого не знаю про тебе, а, значить, пишу в невідомість. Відчуваєш таке ж дивне відчуття, коли дивишся опівночі на годинник – нуль-нуль, нуль-нуль. Прірва; ні кінця, ні краю, невідомість. Яке ж ти, таємниче майбутнє, який же ти, 2061 рік?
Раніше я думала, як і всі, – що в майбутньому побудують дуже високі будівлі, а машини будуть літати в небесах, немов літаки… Але нещодавно я зрозуміла, що таким я не бачу майбутнє, а таким хочу бачити. Не знаю, коли прийдеш ти, майбутнє, про яке я думаю. Адже наступна хвилина – майбутнє, завтрашній день – майбутнє. А нещодавно я себе спіймала на думці, що для людей з минулого, ми – теж майбутнє. Я впевнена, що через багато-багато років все ж настане такий момент, коли цивілізація загине і світом правитимуть тільки три людини: з минулого, сьогодення і майбутнього. На величезних вагах життя вони зважать всі хороші і погані вчинки людини, вирішуватимуть, як далі будувати світ. Цей суд над людством триватиме багато століть поспіль. Думаю, що якщо поганих вчинків буде більше, ніж хороших, то великі судді перекрутять стрілки часу назад, в минуле, і дадуть людям шанс виправити свої помилки, а, якщо все-таки добро переможе зло, то вони створять новий, казковий світ, в якому будуть правити доброта, чесність, дружба. Цивілізація відновиться опівночі – в час, коли люди щодня будуть згадувати своє минуле і замислюватися про майбутнє. Ось таким ти бачишся мені, 2061 рік. Не знаю, може бути, зараз ти смієшся над моєю фантазією, а, може, це все правда.
Думаю, тобі буде цікаво дізнатися про своє минуле, про моє сьогодення. Сьогодні багато людей замислюються про тебе, хоча дуже мало знають про своє сьогодення. Я дуже часто строю плани на завтрашній день, хоча не знаю, що зі мною станеться через хвилину. Багатьом дорослим майбутнє здається сірим, бідним, а дітям – навпаки: щасливим і світлим. Вчені сперечаються про тебе, пророкують кінець світу, але я їм не вірю, тому що життя на Землі є, цивілізація розвивається, і якщо кінець колись і настане, то це буде ще не скоро.Майбутнє, ти для нас – невідомість, найбільша загадка. Шкода, що не існує машини часу, я б обов’язково приїхала до тебе в гості! А так доведеться йти своїм ходом, рік за роком. І ось – опівночі. Прірва в часі. Майбутнє наблизилося ще на один день. Це добре и це погано. Добре, зо майбутнє наближається, а погано – що з кожним днем ми стаємо усе дорослішими і втрачаємо ще одну маленьку частинку свого життя. Коли ж ти наступиш, майбутнє?
ад питанням, який носить не тільки філософський, але й релігійний характер: «В чому полягає сенс життя людини?», задумувалось багато людей. Навіть можна сказати не багато, а всі.
Такі видатні як Григорій Сковорода, Вікентій Хвойка, подружжя Кюрі цікавились цим питанням і у кожного із них був свій погляд на те, для чого ми прийшли на цей світ. Ці питання були актуальними не лише в ранні епохи, вони не втратили своєї популярності і в наші дні.
Кожна людина сама для себе вирішує сенс свого існування. Для когось він полягає в добробуті своєї родини, а для інших в служінні своєму народу, Богові і т.п. Одні вбачаюсь сенс буття в даруванні людям, які їх оточують радості, а інші в хорошому заробітку, який можна буде витратити на власні потреби, для відпочинку та розваг.
Людина прийшла на цей світ не лише для того, щоб існувати, розмножуватись і помирати. Вона повинна залишити якусь частинку себе для навколишнього світу. Лише ті люди, які живуть для інших зможуть стати справді щастливими. Кожен із нас повинен мати свою думку і не йти за всіма.
Особливо це стосується теперішнього часу. Коли традиції і культура занепадає і кожна індивідуальність стає сірою масою. Людина повинна вміти дарувати тим хто нас оточує позитивний настрій, усмішку. Не даремно кажуть «Поделись улыбкою своей и она к тебе не рас еще вернется», адже те, як ти відносишся до світу, та до людей, які тебе оточують впливає і на тебе.
Однозначно на питання в чому полягає сенс життя кожна людина відповідає по-різному. У кожного із нас своє призначення, заради якого ми прийшли на цей світ і шкода, що багато людей це не розуміюсь. Вони пливуть по річці життя і не хочуть нічого змінювати. Їх повною мірою задовольняє те, що вони їдять, п’ють, і в що одягаються. А коли навіть когось це і не влаштує, то він просто промовчить, тому що так роблять всі його знайомі і родичі.
Звісно будуть і ті, які не мовчатимуть, які будуть боротися за свої традиції, культуру і знайдуть сенс життя, коли ближче познайомляться з навколишнім та внутрішнім світом. Але таких людей, як раніше було написано — одиниці.
Це питання було, є і буде актуальним на протязі багатьох років і кожна людина, яка вважає себе індивідуальною, вирішить в чому полягає сенс життя. А інші так і будуть продовжувати бути лише сірою масою.