Багато сторіч і навіть тисячоліть тому давні мудреці казали, що мистецтво — це дзеркало природи. Звісно, з часом ставлення до того, що і під яким кутом, так би мовити, має в цьому дзеркалі відбиватися, змінювалися. Але у будь-якому разі зрозуміло, що мистецтво так чи інакше має бути пов'язане з життям, бо інакше воно не буде потрібне людям. Тільки впізнаючи себе і свої власні почуття у творах літератури, читач відчуває зацікавлення, його хвилює той чи інший сюжет, спонукає до роздумів, очищує і збагачує духовно. Тим більше ця закономірність стосується драматургії, оскільки вона є чи не найбільш реалістичним родом літератури. Український народ, такий талановитий у піснях та народній творчості, завжди мав поетичну душу, душу митця... Але часто він не впізнавав себе у творах літератури, бо вони були присвячені зовсім іншим, далеким від народного життя подіям. Але зі створенням прекрасної драми «Наталка Полтавка» цю «несправедливість» нарешті було подолано і виправлено назавжди!Чому п'єса так припала до душі глядачеві? Бо вона відображувала реальне народне життя, із яким кожен глядач стикався кожного дня. Навіть більше: кожен жив цим, тож, побачивши на сцені власні болі та переживання, зрозумів і полюбив це твір.«Наталка Полтавка», як ми бачимо із заголовку, оповідає нам про долю звичайної української дівчини. Наталка працьовита і щира, чуйна і дотепна, розумна і красива як зовні, так і душевно. Наталка щиро кохає Петра, вона віддано чекає на нього кілька років. Проте обставини тиснуть на дівчину, мати схиляє до шлюбу з іншим. Прекрасно описує автор і душевні переживання Наталки, і громадську думку, згідно з якою шлюб за розрахунком сприймається як цілком нормальне явище. Але найбільше захоплення викликає сила духу Наталки, яка не хоче коритися долі, хоче сама творити свою долю, здобувати своє щастя.Наталка перемагає обставини! Точніше, навіть не стільки сама Наталка, скільки щире почуття її та Петра, справжнє кохання долає всі перепони, виставлені життям. Цікаво, як протиставляється у творі народна мудрість, народна мораль моралі «освічених верств», які, на відміну від простих людей, не бачать великої біди у тому, щоб поступитися почуттями заради вигідного шлюбу. Вже вкотре ми розуміємо, що моральна краса і чистота людини зовсім не залежить від її соціального статусу. Котляревський майстерно розмежовує вічні цінності та минущі, духовне та матеріальне.Дуже багато у творі фольклорного, глибоко народного. Безліч прислів'їв та приказок, фразеологізмів та влучних висловів, створених народним розумом. Краса численних пісенних партій і досі зачаровує глядачів. Деякі з цих пісень співають і зараз. Фольклорну основу великою мірою мають і образи головних персонажів: Наталки, її матері, Петра, Миколи та інших. Проте я відзначив, що і через зовнішню типовість, узагальненість образів жодна з цих постатей не втрачає індивідуальних рис, не стає тільки типом, але лишається індивідуальним, яскравим художнім образом. Настільки яскравим, що читач часом забуває, що це вигадка автора, вірячи, що перед ним живі люди та їхнє життя. Кажуть, що сюжет «Наталки Полтавки» взято з реального життя...Отже, український глядач побачив у творі відображення самого себе і свого життя. Але ж ті часи давно минули, люди змінилися, змінилося життя. Проте справжні шедеври слова не втрачають своєї актуальності. Бо, попри будь-які зміни в житті суспільства і людей, є вічні теми і вічні проблеми нашого буття, як-от: справжнє кохання, щира дружба, чистота душі та боротьба за власне щастя. Завдяки беззаперечному талантові І. Котляревського навіть сучасний глядач бачить відображення власних переживань у цій п'єсі, бо, на щастя, сердечність і краса людської душі все ще є важливими для нас цінностями...
Україну вже давно асоціюють з іменами, так, не з діями чи змінами, а саме з іменами. Ці імена знають усюди: і в Кракові, і в Лондоні, в Берліні та навіть у Вашингтоні. Українські митці підкорили світ, саме вони зробили Україну пізнаваною. Мабуть, кожен українець достеменно знає і може назвати ці імена. Так, я говорю про Тараса Шевченка, Лесю Українку, Миколу Леонтовича, Ліну Костенко і… Олександра Довженка. І саме сьогодні, я хочу звернути вашу увагу на творчість останнього у списку — кінорежисера, сценариста і просто талановитого письменника Олександра Довженка.
Твори Олександра Довженка особливі: вони відверті, чесні, справжні… Коли читаєш їх, то захоплюєшся майстерністю письменника, його умінням розкрити найтоншу, найінтимнішу тему так, щоб кожен читач зумів це правильно сприйняти і перейнятися важливою, гострою проблемою. Довженко у своїх творах часто звертався до вічних цінностей людства: він писав про кохання, про чесну працю, про красу світу, у якому ми живемо, про добрі стосунки у родині і, звичайно, про людське щастя. Найпопулярнішими його творами і зараз залишаються дві кіноповісті: «Зачарована Десна» і «Україна в огні». Тому далі трохи про них.
«Зачарована Десна» — це історія спогадів; це звернення автора до самого початку — до свого дитинства. У цій легкій, теплій повісті митець звертається до найкращого, що у нього є — пам’яті про свою родину. У ній Довженко з особливим натхненням зображає людей праці. Дід Семен (старий чумак) схожий у нього на святого Миколая, батько Петро постає перед читачем найгарнішою, найпрекраснішою людиною на світі, з якої можна писати богів, лицарів, апостолів і великих учених. Автор не забуває ні про матір, ні про бабусю: вони, звичайні сільські жінки, наділені у цьому творі якимось особливим шармом, який, у свою чергу, робить їхні образи справжніми і неповторними. Повість змушує кожного читача подумати про своє ставлення до рідних і близьких, навчає добру, чесності, працелюбності та любові до природи. Прочитавши цей твір, розумієш, що в праці завжди треба шукати натхнення — бо тільки тоді вдається досягти гармонії в житті та у своїй душі.
«Україна в огні» — пронизлива історична кіноповість, яку читати без сліз просто неможливо. Олександр Петрович без страху змальовує у ній криваві події 40-х років минулого сторіччя — страшенну війну радянських людей з фашистами безпосередньо на території України. Саме у таких ситуаціях, коли кожної миті можна померти, відкриваються справжні людські душі, дають про себе знати вічні цінності. У цій повісті поруч зі сміливцями, героями існують боягузи і зрадники. На цьому контрасті можна якнайкраще розгледіти те, до чого кожен з нас найбільше прагне, що найбільше цінує. Особисто мене вразило незіпсоване, невульгарне кохання, яке розгорталося між двома, ще зовсім молодими людьми прямо на фронті, під вистрілами і вибухами. Вражає і сміливість чоловіків, а особливо Лавріна Запорожця, який усіма силами намагався врятувати якнайбільше своїх односельчан попри те, що багато хто його зненавидів і вважав зрадником. Вражає жіночка гідність і уміння співпереживати. Вражає те, що більшість змогла зберегти свою людяність за нелюдських умов. Вражає…
Отже, твори Олександра Довженка наповнені глибоким змістом, правильними думками і добрими настановами. У них можна побачити справжні життєві цінності, які дійсно є важливими для кожної людини. Тому пропоную усім, хто ще досі не знайомий з творами цього українського митця, якнайшвидше вирішити це питання і нарешті насолодитися творами, які відразу заполонять ваше серце.
Україну вже давно асоціюють з іменами, так, не з діями чи змінами, а саме з іменами. Ці імена знають усюди: і в Кракові, і в Лондоні, в Берліні та навіть у Вашингтоні. Українські митці підкорили світ, саме вони зробили Україну пізнаваною. Мабуть, кожен українець достеменно знає і може назвати ці імена. Так, я говорю про Тараса Шевченка, Лесю Українку, Миколу Леонтовича, Ліну Костенко і… Олександра Довженка. І саме сьогодні, я хочу звернути вашу увагу на творчість останнього у списку — кінорежисера, сценариста і просто талановитого письменника Олександра Довженка.
Твори Олександра Довженка особливі: вони відверті, чесні, справжні… Коли читаєш їх, то захоплюєшся майстерністю письменника, його умінням розкрити найтоншу, найінтимнішу тему так, щоб кожен читач зумів це правильно сприйняти і перейнятися важливою, гострою проблемою. Довженко у своїх творах часто звертався до вічних цінностей людства: він писав про кохання, про чесну працю, про красу світу, у якому ми живемо, про добрі стосунки у родині і, звичайно, про людське щастя. Найпопулярнішими його творами і зараз залишаються дві кіноповісті: «Зачарована Десна» і «Україна в огні». Тому далі трохи про них.
«Зачарована Десна» — це історія спогадів; це звернення автора до самого початку — до свого дитинства. У цій легкій, теплій повісті митець звертається до найкращого, що у нього є — пам’яті про свою родину. У ній Довженко з особливим натхненням зображає людей праці. Дід Семен (старий чумак) схожий у нього на святого Миколая, батько Петро постає перед читачем найгарнішою, найпрекраснішою людиною на світі, з якої можна писати богів, лицарів, апостолів і великих учених. Автор не забуває ні про матір, ні про бабусю: вони, звичайні сільські жінки, наділені у цьому творі якимось особливим шармом, який, у свою чергу, робить їхні образи справжніми і неповторними. Повість змушує кожного читача подумати про своє ставлення до рідних і близьких, навчає добру, чесності, працелюбності та любові до природи. Прочитавши цей твір, розумієш, що в праці завжди треба шукати натхнення — бо тільки тоді вдається досягти гармонії в житті та у своїй душі.
«Україна в огні» — пронизлива історична кіноповість, яку читати без сліз просто неможливо. Олександр Петрович без страху змальовує у ній криваві події 40-х років минулого сторіччя — страшенну війну радянських людей з фашистами безпосередньо на території України. Саме у таких ситуаціях, коли кожної миті можна померти, відкриваються справжні людські душі, дають про себе знати вічні цінності. У цій повісті поруч зі сміливцями, героями існують боягузи і зрадники. На цьому контрасті можна якнайкраще розгледіти те, до чого кожен з нас найбільше прагне, що найбільше цінує. Особисто мене вразило незіпсоване, невульгарне кохання, яке розгорталося між двома, ще зовсім молодими людьми прямо на фронті, під вистрілами і вибухами. Вражає і сміливість чоловіків, а особливо Лавріна Запорожця, який усіма силами намагався врятувати якнайбільше своїх односельчан попри те, що багато хто його зненавидів і вважав зрадником. Вражає жіночка гідність і уміння співпереживати. Вражає те, що більшість змогла зберегти свою людяність за нелюдських умов. Вражає…
Отже, твори Олександра Довженка наповнені глибоким змістом, правильними думками і добрими настановами. У них можна побачити справжні життєві цінності, які дійсно є важливими для кожної людини. Тому пропоную усім, хто ще досі не знайомий з творами цього українського митця, якнайшвидше вирішити це питання і нарешті насолодитися творами, які відразу заполонять ваше серце.