Проаналізуйте ліричний твір за схемою: 1. Жанр твору
2. Тема твору
3. Художні засоби
4. Ідея твору
Моя колиска.
Моя колиска з верболозу –
Селянським сином я вродивсь.
Була у тому воля Божа
Й весняний день благословивсь.
Це в тім краю, де гори й луки,
Де сонце щедро сяє всім,
Де цілували жінці руку,
Ще й шапку знявши перед тим.
Де української співали
В селі, за чаркою, і в полі,
І звичаї молдавські знали –
Весільний данс кружляли в колі.
А купіль першая моя
Була із зілля польового,
І колисанкою щодня
Був шепіт хвиль Дністра старого.
Мене покликав шум дібров,
І соловей учив співати,
Під ноги босі килимком
Траву стелила земля-мати.
Водою щиро пригощав
Там журавель з криниць глибоких,
І силу край мені мій дав,
Любов до нив, степів широких.
І місяць серце хвилював,
Коли в садочок кидав промінь.
Кохання першого спізнав
Я там солодкий, ніжний пломінь.
І дарувалось все мені:
Мороз, і дощ, і зорі ранні,
Печаль і радощі земні,
Що стали серцю притаманні.
Я дружбу вірну цінував,
Та знав і підлу, чорну зраду.
Наснагу серцю край мій дав
І дарував душі розраду.
О земле, рідна сторона!
Тебе як матір я цілую,
Як мати в мене ти одна,
Тебе я люблячи й звікую.
Коли до Бога полечу,
Й душа в спокуті помандрує,
То серце я тобі вручу,
Тобі, мій край, подарую.
Ми – великий, різний, непростий, щирий народ, який уміє сильно любити. Але часто і особливо переконливо – любити не себе. Ми – українці. Боремося за правду і найдужче – один з одним. Ми – українці. Титул цієї землі. «Великі самодержці». І вправні шукачі себе в чужому слові і в чужому житті. Досвідчені прохачі чужої ласки по чужих столицях», – йдеться у зверненні Президента України Віктора Ющенка з нагоди Дня народження Тараса Шевченка. Про це сьогодні, 9 березня, ЗІК повідомила прес-служба Президента України.
Рідні люди перетворюються на ворогів.остійні сварки за "моє" і "твоє", життя за принципом: "моя хата скраю", думки тільки про себе, а про інших байдуже. Відстоюючи ці принципи, вони готові очі повибивати одне одному. І не тільки у переносному значенні, адже Мотря у сварці за мотовило дійсно вибила свекрусі око. Українці — народ добрий, щедрий, привітний, гостинний. Але стає зрозумілим, що постійні злидні, нестача зробили їх дріб'язковими, виховували жорстокість, злість, бездушність, заздрість.Повість учить нас, що людина, незважаючи на соціальні умови, повинна бути великодушною, повинна розуміти оточуючих, щоб ніякі причини, перешкоди, труднощі не змогли б зробити з неї егоїста та власника. Тож будемо цінувати родинні стосунки, підтримувати одне одного, бо дружба та злагода між членами родини — це запорука спокійного, довгого, щасливого життя.