Рассказ:Шпагата славка беркута Буду взаимно
1. Яке розчарування спіткало учнів 7-Б класу?
3. Хто вважав, що Славко розпивав спиртне з товаришами?
4. Початок подій, описаних у творі "Шпага Славка Беркути" у розділі «Про те, що сталося пізніше», припадає на
6. Був соловеєм-розбійником двору
8. Хто не вірив у те, що Славко вживав спиртне?
9. Хто пішов за Славка до дитячої кімнати міліції?
10. Хто став головним свідком і підтвердив непричетність Славка до розпиття спиртного?
11. Кому Юлько зізнався в тому, що підставив Славка?
12. У дитячій кімнаті міліції видав себе за Славка
п'єса "мартин боруля" написана на основі реального факту. і. карпенко-карий використав подію, яка відбулася в його родині. батько письменника вирішив у суді довести своє дворянське походження. незважаючи на витрачені зусилля, рід дворянським визнаний не був, бо прізвище в нових і старих документах відрізнялося однією літерою.
так само й головний герой твору: багатий шляхтич, чиновник земського суду мартин боруля має заповітну мрію — зробити свій рід дворянським, поставити все на "дворянську лінію". справою честі стало те доведення "дворянської лінії", бо мартина пан красовський назвав бидлом, а його сина — телям. боруля наполегливо, із завзяттям судиться, гроші на вітер, і навіть не розуміє, що повірений трандалєв просто дурить його. а найголовніше, сам герой навряд чи зміг би пояснити, для чого йому дворянство потрібне, адже в нього цілком нормальне життя: має дружину, сина й доньку, чимале хазяйство.
зрозуміло, що боруля не має нічого спільного з дворянством. маючи звичку прокидатись рано, герой із усіх сил намагається бути паном і лежить, як і водиться панам, довго, хоч і болять боки від того лежання. усупереч родинній традиції вимагає від дітей називати його "папінька", а дружину — "мамінька", не дає працювати марисі, аби вона привчалася до дворянства. боруля марно витрачає чимало грошей на дворянський антураж. смішно виглядає це. намагання бути благородним: очікуючи з міста "кофію", герой просить дружину дізнатися, що з ним робити, бо "чай я пив і знаю, як його настановлять, то сам тобі розкажу; а кофію не знаю, як роблять. піди ти зараз до сидоровички — вона зна — і повчися у неї. і розпитай гарненько, як його роблять і коли його : чи до борщу, чи на ніч? "боруля, безперечно, прекрасний батько, хоча через свою обмеженість і засліпленість дворянством трохи не зламав життя марисі. відмову сватам миколи, марисиного коханого, боруля пояснює просто: "не приходиться дворянці йти за простого хлібороба, я тепер на такій линії" натомість майбутнім чоловіком доньки він бачить регістратора націєвського — людину несерйозну, звичайного міського франта, , що до того ж любить випити за чужий кошт. марисю дивує така кардинальна зміна в батькові, адже вона вихована зовсім по-іншому.
син борулі степан служить канцеляристом у місті. батько з щедрістю витрачає на нього гроші, аби він вибився в люди, виглядав, як дворянин. степанові це подобається, але ті гроші йдуть у нікуди, бо він не навчився цінувати зароблені гроші. вихор міста з веселими гуляннями, що часто закінчуються пиятикою, приваблюють хлопця. але канцелярію закривають, і молодший боруля повертається додому, де бачить хворого батька та майже розорене хазяйство. це все — наслідки бездумної гонитви за дворянством.
символічним є спалення "дворянських паперів" у кінці п'єси. герой немов очищається тим вогнем, стає зрячим, борулі стає легше, наче в нього нова душа ввійшла, а стара, дворянська, попелом стала.
у творі поєдналися елементи комедії і трагедії. образ борулі в цілому комічний, але за цим зовнішнім комізмом криється страшна драма, адже нерозумний, засліплений "дворянською лінією" герой міг втратити абсолютно все: і майно (якого майже не лишилось), і друзів (гервасія, протасія і матвія), і дітей (нещасливий шлюб марисі й розпусне життя степана), і власне життя.
тарас шевченко відома і талановита людина на весь світ : він і поет і прозаїк і драматург і художник і скульптор . не знайдеться в україні жодної людини яка б у своєму житті не чула про нього чи не читала його "кобзаря" . ще моя прабабуся знала всі твори "кобзаря " напам'ять. творчість тараса передавалася з покоління в покоління . "кобзар" -це і пісенник і енциклопедія і книга з історії україни з народознавства. тарас шевченко - вірний син своєї україни . він був "закоханий" в свою батькывщину, мріяв про її свободу і незалежність. де б він не був завжди згадував рідні місця. шевченко й україна невід"ємні один від одного . велика кількість його творів перейнята болем щодо становища його народу усієї держави. мені сподобався вірш "думи мої думи мої" .в цьому творі поет розмірковує про роль поета і поезії у житті суспільства . це пісня дума сповнена суму й болю . поет сумував за рідним краєм вболівав за його долю страждав від того що кріпаки-українці знаходятся в панській неволі терплять знущання . тарас шевченко звертається до своїх дум із сподіваням і вірою у вільне життя співвітчизників. твори поета вчать нас мудрості любові до рідного краю і народунашої мови чесності справедливості порядності . і ми українці повинні вірити і робити все як вчить нас жити великий шевченко, жити дружно, мати "краще життя" віру і надію, що україна буде і що зійде над нею "щаслива зоря" свободи й розквіту