РЕШИТЬ ТЕСТИ Хто каже про Марусю: «Бо на обличчя з янголами схожа, але в душі — то чистий сатана»?
А Параска Демиха, Б Фесько, В Бобренчиха, Г Горбань
2. Хто на суді виступає за те, щоб Марусю засудили?
А Шибилист Яким, Фесько, Бобренчиха, Горбань
Б Горбань, Семен Капканчик, Параска Демиха
В Параска Демиха, Фесько, Бобренчиха, Семен Капканчик
Г Горбань, Ящиха Балаклійська Кошова, Шибилист Яким,
3. Хто говорить на суді про Марусю:
Що ж це виходить? Зрадити в житті
державу — злочин, а людину — можна?!
А посланець із Січі
Б Лесько
В Яким Шибилист
Г Іскра
4. Скільки днів дали Марусі перед стратою?
А 1, Б 2, В 3, Г 4, Д 5
5. Як народ у піснях назвав Гордія Чурая після його смерті?
А Сокіл
Б Хміль
В Орлик
Г Гордий
6. Доповніть репліку Бобренчихи:
Якби ти добре в бога по то мали б ми ще й радість на віку:
твоя пішла б за … сина,
а мій …. сватав би дочку.
7. Про кого сказано:
Шляхетний дуже і чолом не б’є.
Він,— каже,— гордий. З ним не звариш каші.
Він і мовчить, бо дума щось своє.
А Іван Іскра
Б Гриць
В Чурай
Г Вишняк
8. Як відбувалося сватання Грицька у Галі (назвати усі правильні відповіді)?
А Гриць це планував наперед
Б Грицько це вирішив в один момент
В Його мучила совість
Г Галя від радості колупала піч
Д після цього вперше вдарив матір
Е після цього вперше накричав на матір
9. З якого розділу ці рядки:
Зустріла добру у житті людину.
І з тих усіх дякових балачок
усе частіше згадую єдину,—
ту найсумнішу втіху, далебі:
комусь на світі гірше, як тобі.
А Дідова балка
Б Сповідь
В Проща
Г Страта
10. Вставте потрібне слово:
Чурай Маруся винна у в одному:
вчинила злочин в розпачі страшному.
Вчинивши зло, вона не є злочинна,
бо тільки ….. є тому причина.
11. Вставте два слова:
Історії ж бо пишуть на столі.
Ми ж пишем кров’ю на своїй землі.
Ми пишем плугом, шаблею, мечем,
піснями і невільницьким плачем.
Могилами у полі без імен,
дорогою до ….. з …….!
12. Яку пісню Маруся не хотіла, щоб співали Дівчата?
А "Ой не ходи, Грицю"
Б "Рости, рости, дівчинонько,
на другую весну!"
В «Грицю, Грицю, до роботи»
Г «Засвіт встали козаченьки»
Відповідь:
Нещодавно уроки літератури познайомили мене з творчістю Лесі Ворониної. Зокрема ми прочитали твір "Таємне Товариство Боягузів, або Засіб від переляку No9". За жанром цей твір - пригодницька науково-фантастична повість. Цей твір мені дуже сподобався, адже авторка у ньому торкається важливих проблем.
Головний герой - хлопчик Клим, справжній боягуз. Проте він вступає в Таємне Товариство Боягузів, у якому дізнається про таємниці світу. Зокрема про те, що він може протистояти своєму страхові та перемогти прибульців. Повість сповнена незвичайних подій та цікавих пригод, за що вона і сподобалась мені.
лови
Микола Куліш
та його зв’язок з театром "Березіль".
Народився Микола Гурович Куліш 5 грудня 1892 року в селищі Чаплинка Херсонської області в сім’ї бідняка. Тож і дитячі року сина степу минули в крайній нужді, а то ї злиднях.
У 1901 році Микола вперше переступив поріг Чаплинської народної школи. Вчився залюбки, хоча й постійно терпів матеріальну скруту. Енергійний, дотепний, гострий на язик хлопчик став душею товариства. На здібного учня відразу ж звернули уваги й наставники. Під час канікул наймитував. Якийсь час жив в родині народного вчителя – няньчив дітей.
А після закінчення початкової школи чаплинські вчителі, зібравши в складчину близько сотні карбованців, відвозять надзвичайно обдарованого вихованця в Олешківське1 міське училище.
Ні даху над головою, ні шматка хліба. А як же хочеться вчитися! Найзаповітніша мрія – вступити до Петербурзького університету. Але ж для цього потрібно мати документ про середню освіту. Без засобів існування, голодний Куліш у першій половині 1914 року пробирається на Кавказ і екстерном складає запаморочливі, як він казав, екзамени на атестат зрілості.
Замість омріяного університету – фронт. Розпочалася перша світова війна Куліша призивають в армію, посилають в Одеську школу прапорщиків. Невдовзі молодого офіцера відправляють в окопи передової лінії. Протягом 1915-1917 років побував на віленському та волинському фронтах, був кілька разів поранений.
Повернувшись на початку 1918 року в Олешки, Микола Куліш поринув у вир громадсько-політичного життя. Був призначений головою першої міської Ради робітничих, селянських та солдатських депутатів.
Олешки захопили гетьманські війська. До їх рук потрапив і Куліш. П’ять місяців ув’язнення – визволило Миколу Гуровича народне повстання. І знову активна революційна діяльність. Які посади тільки не доводилось обіймати: і члена повітового виконкому, і завідувача народною освітою …
Наприкінці 1922 року Микола Гурович залишає містечко своєї юності, переїжджає в Одесу, де з 1924 року працює завідувачем губернського відділу соцвиху.
Влітку 1919 року Микола Куліш вступає до КП(б)У. Від травня до червня – член Дніпровського виконкому й завідувач відділом народної освіти. Під час другого наступу Денікіна разом із Червоною Армією "з боями відступає на північ України, але, не бажаючи опинитися на еміграції в Росії, іде в денікінське запілля".
У червні 1924 року Куліш завершив роботу над першим варіантом п’єси "97".
Роботу над комедією "Мина Мазайло" Микола Куліш завершив наприкінці 1928 року. Після Нового року рукопис прочитав у театрі "Березіль". Режисер Лесь Курбас й актори були в захопленні. Ніхто в багатонаціональній літературі ще так нещадно не оголював й не висміював задавлені пухлини зловісного, войовниче наступального великодержавного шовінізму.
Популярність Куліша-драматурга зростала. 22 березня 1929 року прем’єра комедії "Мина Мазайло" відбулась у Дніпропетровському театрі імені Тараса Шевченка. Й місяця не минуло – світло рампи п’єса побачила у славетному "Березолі". Через п’ять днів її вже грають франківці. Того ж 1929 року комедія ставиться в театрах Одеси, Вінниці, Херсона, Житомира, Маріуполя…
Коли ж розпочалися сталінські репресії, Микола Куліш був репресований. Спершу виключений з лав Комуністичної партії. Обгрунтування: "за те, що писав антипартійні націоналістичні п’єси". 8 грудня 1934 року під час похоронку Івана Дніпровського був заарештований на вулиці. Крім "участі" у міфічній групі "терористів", Кулішеві ще приписувалося членство в ОУН.
Разом з великою групою "націоналістів" драматург потрапив на Соловки. Вирок: десять років ув’язнення. Тримали Миколу Гуровича в спецізоляторі як особливо політично небезпечного злочинця.