Вовк - цитатна характеристика : Найстаріший : " був найстарішим вовком в світі " Ватажок зграї : " Все своє Сіроманче життя водив зграю " Взірець для молодих вовків : " молоді вовки мріяли пройти в нього бойову стратегію і тактику " об"єкт марення молодих вовчиць : " він снився молодим вовчицям " Мав вплив на інших : " Коли ж нічого було їсти, то й зграя сиділа позаду нього, кусаючи себе за хвости " Авторитетний : " і згарая мовчечки лягала " Вірний і вдячний : " Сіроманець провів Сашка до узлісся, потерся об Сашкове плече і так стояв, аж доки запах його нового товариша не ослаб в глибині темного листопадового вітру ", " Сіроманець проводжав йоголісом до школи, зустрічав його на узліссі "
Сашко-цитатна характеристика : гостро відчуває несправедливість дорослих по відношенню до Сіроманця " він один, а їх онде скільки " сміливий, ладен на все, аби врятувати друга, наважується йти в Одесу разом з Сіроманцем, аби йому врятували зір: " Кілька разів падав, провалювався по груди, у валянки набилося снігу...скинув на сніг кожушину " лагідний, завжди лагідно звертається до вовка турботливий, добрий, вірний друг: " Я з тобою, я тебе не покину і не віддам нікому " любить ліс і все, що в лісі : " До школи була і дорога, нею ходили всі, хто хотів, а Сашко ходив стежиною, лісом".
Чепіжний-цитатна характеристика Жорстокий-б"є коня прикладом, прив'язує вовка за шию до драбини Боягузливий-підняв руки вгору, коли вовк загнав його в болото, говорить про потоп " загарбався головою в сніг", " задкував лісом". Злопам"ятний -неодноразово згадує про козу, яку з'їв Сіроманець Злостивий- говорить про те, чому ввок не з"їв коня, коли той був ще молодий Глузливий- глузує з собак, коли ті зачули Сроманця як його впіймали, з дружини, яка годує собаку Лютий- люто рушає на старого вовка, влаштовує погоню на нього Безжалісний до коня, вовка, собак Запобіжливий, послужливий " слухаю", " єсть" Користолюбний-думає про те, як продасть цуценят Брехливий-гоорить про те, що вовк з"їв вівцю, толочить посіви. Схильний до крадіжок " Як и я був вовком, я б тоді все розказав Сіроманцеві і про Чепіжного, як він ночами краде в полі солому " Грубий-на грубість героя вказує його мова-груба та зневажлива
Сто тысяч» — трагикомедия в четыре действия Ивана Карпенко-Карого, основной темой которой является сатира на человеческую жадность. Пьеса была написана в 1889 году. Её тематика нашла продолжение в другой комедии Карпенко-Карого «Хозяин». Жанр пьесы «Сто тысяч» определяют как сатирическую трагикомедию характеров, потому что в произведении высмеивается чрезмерная жажда к обогащению — определяющая черта характера главного героя Герасима Калитки.
Иван Карпенко-Карый утвердил жанр комедии в украинской литературе как универсальную форму художественного отражения жизни, показ самых разнообразных проявлений взаимоотношений между людьми, их внутреннего мира в контексте национальных и общечеловеческих ценностей.
Найстаріший : " був найстарішим вовком в світі "
Ватажок зграї : " Все своє Сіроманче життя водив зграю "
Взірець для молодих вовків : " молоді вовки мріяли пройти в нього бойову стратегію і тактику "
об"єкт марення молодих вовчиць : " він снився молодим вовчицям "
Мав вплив на інших : " Коли ж нічого було їсти, то й зграя сиділа позаду нього, кусаючи себе за хвости "
Авторитетний : " і згарая мовчечки лягала "
Вірний і вдячний : " Сіроманець провів Сашка до узлісся, потерся об Сашкове плече і так стояв, аж доки запах його нового товариша не ослаб в глибині темного листопадового вітру ", " Сіроманець проводжав йоголісом до школи, зустрічав його на узліссі "
Сашко-цитатна характеристика :
гостро відчуває несправедливість дорослих по відношенню до Сіроманця " він один, а їх онде скільки "
сміливий, ладен на все, аби врятувати друга, наважується йти в Одесу разом з Сіроманцем, аби йому врятували зір: " Кілька разів падав, провалювався по груди, у валянки набилося снігу...скинув на сніг кожушину "
лагідний, завжди лагідно звертається до вовка
турботливий, добрий, вірний друг: " Я з тобою, я тебе не покину і не віддам нікому "
любить ліс і все, що в лісі : " До школи була і дорога, нею ходили всі, хто хотів, а Сашко ходив стежиною, лісом".
Чепіжний-цитатна характеристика
Жорстокий-б"є коня прикладом, прив'язує вовка за шию до драбини
Боягузливий-підняв руки вгору, коли вовк загнав його в болото, говорить про потоп " загарбався головою в сніг", " задкував лісом".
Злопам"ятний -неодноразово згадує про козу, яку з'їв Сіроманець
Злостивий- говорить про те, чому ввок не з"їв коня, коли той був ще молодий
Глузливий- глузує з собак, коли ті зачули Сроманця як його впіймали, з дружини, яка годує собаку
Лютий- люто рушає на старого вовка, влаштовує погоню на нього
Безжалісний до коня, вовка, собак
Запобіжливий, послужливий " слухаю", " єсть"
Користолюбний-думає про те, як продасть цуценят
Брехливий-гоорить про те, що вовк з"їв вівцю, толочить посіви.
Схильний до крадіжок " Як и я був вовком, я б тоді все розказав Сіроманцеві і про Чепіжного, як він ночами краде в полі солому "
Грубий-на грубість героя вказує його мова-груба та зневажлива
Сто тысяч» — трагикомедия в четыре действия Ивана Карпенко-Карого, основной темой которой является сатира на человеческую жадность. Пьеса была написана в 1889 году. Её тематика нашла продолжение в другой комедии Карпенко-Карого «Хозяин». Жанр пьесы «Сто тысяч» определяют как сатирическую трагикомедию характеров, потому что в произведении высмеивается чрезмерная жажда к обогащению — определяющая черта характера главного героя Герасима Калитки.
Иван Карпенко-Карый утвердил жанр комедии в украинской литературе как универсальную форму художественного отражения жизни, показ самых разнообразных проявлений взаимоотношений между людьми, их внутреннего мира в контексте национальных и общечеловеческих ценностей.