Хочу відмітити, що питання складені так, що неможливо їх чітко пов"язати з якоюсь конкретною ситуацією у творі... Якщо вся відповідь не поміститься - решту в коментарі
1. Що привиділось Сашкові і Софійці? Не зрозуміло коли саме привиділося, але думаю, що мова йде про той епізод, коли вони разом забралися в квартиру поверхом нижче Софійчино ігали за бешкетом привидів. Цитата: Здійнявся гармидер, писк і ґвалт. Час від часу влітали якісь блідо-синюваті люди! Стрибали, танцювали, трощили меблі, обривали картини… Часом здавалося, що привиди от-от викриють їх із Сашком.
2.Яка розмова відбулася між Яковом Гордійовичем і Лизаветою Львівною? Яків Гордійович звинуватив дружину у марнотратстві за те що вона запропонувала купити синові ласощів. Цитата: Ліпше вгамуйте свій апетит. Погляньте, які часи! Усі бідують, війна, сирітські притулки по вінця заповнені! Кажіть і, що нам спокійно, що маємо повні засіки. А ви нарікаєте! Все, годі! У мене справи! А ви йдіть додому, порайте господарство й лягайте спати: і вечеряти не схочеться, і гасу не будете палити
3. Що побачила Софійка у кімнаті після того, як Яків Гордійович пішов з дому? Софійка побачила як Лизавета одразу покинула шиття і швидко заходилася варити їсти для себе і сина. Цитата: По тому, як за Яковом зачинилися двері, жінка ще хвилину-другу посиділа за шитвом. Коли вже рипнула й хвіртка, Лизавета Львівна поспішила до плити і заходилась мерщій топити. .. Швидко на припічку з'явилося кілька картоплин, цибулина, полумисок зі сметаною. Незабаром і в горщику забулькотіло.
4. Яка підозра виникла у Сашка? Сашко запідозрив, що саме Вадим поцупив Софійчині коралі
5. Які прокляття діяли на сім`ю Кулаківських? Як сказав Вадим"В мене, як хочеш знати, рід проклятий. Гроші ведуться, щастя – ні грама!... Не я краду – прокляття моє краде!"
6. Яким було пророкування старця? Яке рішення приймає Софійка? - Коли Софійка запитала як можна зняти прокляття, то старець сказав "Перебирайся потрохи вперед, від покоління до покоління. Десь зустрінеш ту мить, коли можна спинити інший злочин, коли здатна будеш відвернути невідворотне". Софійка вирішила все ж таки домогтися свого і зняти прокляття.
7. Кого побачила на світлині Софійка і до якого висновку вони з Сашком дійшли? Світлин було багато, яку саме мають на увазі в запитанні не зрозуміло. Хіба що ту, завдяки якій в минуле Софійка відправилася разом з Сашком. Тоді це була світлина Катерини. А Софійка і Сашко для порятунку Катерини в минулому вирішили зрубати стару шовковицю.
8. Яку розмову почула Софійка на обіді у Кулаківських? Обід у Кулаківських описаний, напевне, лише той, коли пригощали всіх бідних і немічних для порятунку Катерини. На цей обід потрапив і син Михайла Міщенка, який зізнався, що його батько взяв прізвище Білий.
9. Чому Толик передумав продавати хату баби Олени? - Тому що дізнався про те, що у погребі на подвір"ї цієї хати вже більше 30 років переховується його дід-дезертир Василь Кулаківський.
9. З ким познайомилась Русалонька в альтанці? з дочкою колишнього нареченого її тітоньки Сніжани-Валентина Білого. Дівчинку звали Іринка.
10. Що дізналася Софійка про Валентина? Що він з корисливих мотивів одружився з самотньою дівчиною у якої була невеличка кімнатка в Києві в колишньому графському палаці. Після народження донечки Валентин покинув дружину з дитиною і ніяк їм не допомагав. У Вишнополі зійшовся ще з однією жінкою, яка народила йому сина, але на цій жінці Валентин не спішив одружуватися і теж майже нічого їм не допомагав. Наявність дітей і колишніх стосунків Валентин приховував.
11. Що трапилось із Катрусею? - вона загинула під час грози разом з нареченим і його родиною
12. Чи вдалося Софійці зарадити біді? - так. Саме Катруся найбільше заслуговувала із роду Кулаківських на порятунок від прокляття. І Софійці вдалося врятувати Катрусю, а заодно зняти прокляття.
13. Як врятувалися Семенко і Катерина? Спершу Сашко і Софійка зрубали стару засохлу шовковицю, у яку влучила блискавка підчас грози. Для більшої впевненості Софійка і Сашко прийшли в дім нареченої Катерини під видом жебраків і сказали: "Ми знаєм того старця, котрий порадив колись приготувати обід за здоров'я вашої Катерини. І принесли від нього ще одну пораду, – вказала на сінешню ляду, яка прикривала вхід до підвалу. – Пророкував, що сьогодні може статись біда, і радив пересидіти лиху годину в цій ямі".
14. Що сказав старець Софійці і Сашку? - – Те, що належить, ви зробили, – втупився невидющими очима в темряву. – Тепер життя поверне інакше. Катерина й Семен, хоча й не матимуть дітей, житимуть з батьками й бабою в тій хаті ще довго, щасливо і помруть своєю смертю. Правда, в кінці п'ятдесятих вони виїдуть зі старого будинку до нової квартири. Дім же розсиплеться від старості – блискавка в нього так і не вдарить.
З Чіпкою читач знайомиться вже на перших сторінках твору. Це широкоплечий двадцятирічний парубок, э гострими карими очима, довгобразим лицем, одягнений у білу вишивану сорочку та просту свиту, накинуту наопашки. На голові в нього висока шапка.
Та автори не задовольняються зовнішніми ознаками в змалюванні портрета. Вони знаходять риси, що розкривають соціальний стан персонажа («Не багатого роду! — казала проста свита»), і якості характеру («Таких парубків часто й густо можна зустріти по наших хуторах та селах. Одно тільки в нього неабияке — дуже палкий погляд, бистрий, як блискавка. Ним світилася якась незвичайна сміливість і духовна міць, разом з якоюсь хижою тугою...»).
А далі докладно показано формування характеру героя, нарост тання його протесту проти поневолення людини. Син зневаженої селянки-біднячки, Чіпка зростав у злиднях, в атмосфері недоброзичливості і ворожості. Тільки бабусині казки розширювали світогляд хлопчика, примушували його задуматися і часом викликали в нього не дитячі запитання. Розумний від природи, кмітливий, працьовитий, гордий, він гостро переживає соціальну несправедливість. У житті йому зустрічалося небагато хороших людей: баба Оришка, дід Улас, Галя. Найчастіше малого Чіпку ображали: батько покинув, мати лаяла й била, зриваючи злість за своє невдале заміжжя, тяжку працю та злидні. Доля не зглянулась і в подальші роки: землю відібрали, вигнали з земства. Прагнення помсти з'явилось у Чіпки ще в дитинстві. Коли за впертість його прогнав багатій Бородай, він «поніс у серці гірке почуття ненависті на долю, що поділила людей на хазяїна й робітника...»
Вразлива душа й допитливий розум прискорюють зростання Чіпки. Його добре, гаряче серце, розбуджене побаченим чи почутим, довго не могло заспокоїтися. Розповіді діда Уласа про кріпацьку неволю, зокрема про нещасливу долю батька, важким каменем лягали в дитячу душу.
Кожний етап життя героя Подано дуже виразно через розкриття його внутрішнього світу. Так, великою силою емоційної наснаженості, психологічною переконливістю позначені роздуми Чіпки в зв'язку з несправедливим відбиранням землі. Чесну, бентежну душу парубка розкривають різкі переходи від сподівань жити щасливо до болісних думок про кривду, що «заснувала цілий світ», про лихо, з тенет якого трудівникові не вирватися. Яскраво розкриває характер Чіпки й гарячкова розмова з самим собою у важку безсонну ніч, коли зримо постала неправда у світі сильних, адже за право працювати на своїй землі чиновник з цинічною відвертістю вимагає у селянина хабара.
Саме в цю мить Чіпка втратив не лише ниву, а й віру в справедливість. У його серці знову закипіла ненависть, але, на жаль, не тільки до гнобителів та їх прислужників, а й до всіх людей. Це той пси-хологічний.мбмент, який проливає світло иа його подальшу долю, пробуджує сліпе бунтарство зневаженої» обікраденої людини.
Своє горе, чорну безнадію Чіпка починає топити в чарці. Та й компанія для цього швидко знайшлась: Лушня, Пацюк, Матня. А від пиятики вже прямий крок до грабунку.
В романі глибоко вмотивовуються злочинні дії парубка. Болі змученої душі, кричуща соціальна несправедливість — ось що штовхнуло вчорашнього хлібороба, щасливого своєю працею» на шлях грабіжництва. Чіпка вважає ці вчинки відбиранням свого ж добра, привласненого багатшими і сильнішими.
Прагнення помсти ще більше поглиблюється в Чіпці після катування його екзекуторами в день придушення селянського бунту. Гнівні слова злітають з його вуст, звучать у них і біль, і грізне застереження гнобителям: «За ті сльози, за ту кров, що сьогодні безневинно пролито... будуть вони довіку мучитися, до суду мордуватися!..» Нестримним почуттям ненависті до панства Чіпка близький до шевченківських протестантів і месників.
Чіпці Варенику не вистачило сили волі протистояти руйнуванню свого життя. Він зрозумів, що гріховний шлях легший. Звідси — сліпе, стихійне бунтарство зневаженої, обікраденої людини. Роздумуючи над особистою недолею, над всенародним лихом, Чіпка все глибше усвідомлює соціальні корені пануючої несправедливості. Для нього стає очевидним, що на трудівника «налягли» і поміщик, і піп, і шинкар, і «свій брат-богатир», що «всім бажається поїздити» на шиї безправного селянина.
Під впливом лихого «товариства» Чіпка опустився на саме дно життя. Проте добро в його натурі на якийсь час перемогло. Він соромився свого давнього безпуття. А коли пішли розмови про земство, про вибори гласних, Чіпка закликає громаду захищати свої інтереси. Останнім поштовхом, що зіпхнув правдошукача на стежку сліпої помсти став наказ губернатора про виведення Чіпки з управи «по неблагонадежности». Грабунки, вбивства зводять нанівець його протест. Кров невинних людей страшним тавром за-плямовуе Чіпку. Із правдошукача він перетворився на кримінального злочинця, коли очолив банду, убив сторожа, вирізав мирну сім'ю хуторян.
Відповідь:
Хочу відмітити, що питання складені так, що неможливо їх чітко пов"язати з якоюсь конкретною ситуацією у творі... Якщо вся відповідь не поміститься - решту в коментарі
1. Що привиділось Сашкові і Софійці? Не зрозуміло коли саме привиділося, але думаю, що мова йде про той епізод, коли вони разом забралися в квартиру поверхом нижче Софійчино ігали за бешкетом привидів. Цитата: Здійнявся гармидер, писк і ґвалт. Час від часу влітали якісь блідо-синюваті люди! Стрибали, танцювали, трощили меблі, обривали картини… Часом здавалося, що привиди от-от викриють їх із Сашком.
2.Яка розмова відбулася між Яковом Гордійовичем і Лизаветою Львівною? Яків Гордійович звинуватив дружину у марнотратстві за те що вона запропонувала купити синові ласощів. Цитата: Ліпше вгамуйте свій апетит. Погляньте, які часи! Усі бідують, війна, сирітські притулки по вінця заповнені! Кажіть і, що нам спокійно, що маємо повні засіки. А ви нарікаєте! Все, годі! У мене справи! А ви йдіть додому, порайте господарство й лягайте спати: і вечеряти не схочеться, і гасу не будете палити
3. Що побачила Софійка у кімнаті після того, як Яків Гордійович пішов з дому? Софійка побачила як Лизавета одразу покинула шиття і швидко заходилася варити їсти для себе і сина. Цитата: По тому, як за Яковом зачинилися двері, жінка ще хвилину-другу посиділа за шитвом. Коли вже рипнула й хвіртка, Лизавета Львівна поспішила до плити і заходилась мерщій топити. .. Швидко на припічку з'явилося кілька картоплин, цибулина, полумисок зі сметаною. Незабаром і в горщику забулькотіло.
4. Яка підозра виникла у Сашка? Сашко запідозрив, що саме Вадим поцупив Софійчині коралі
5. Які прокляття діяли на сім`ю Кулаківських? Як сказав Вадим"В мене, як хочеш знати, рід проклятий. Гроші ведуться, щастя – ні грама!... Не я краду – прокляття моє краде!"
6. Яким було пророкування старця? Яке рішення приймає Софійка? - Коли Софійка запитала як можна зняти прокляття, то старець сказав "Перебирайся потрохи вперед, від покоління до покоління. Десь зустрінеш ту мить, коли можна спинити інший злочин, коли здатна будеш відвернути невідворотне". Софійка вирішила все ж таки домогтися свого і зняти прокляття.
7. Кого побачила на світлині Софійка і до якого висновку вони з Сашком дійшли? Світлин було багато, яку саме мають на увазі в запитанні не зрозуміло. Хіба що ту, завдяки якій в минуле Софійка відправилася разом з Сашком. Тоді це була світлина Катерини. А Софійка і Сашко для порятунку Катерини в минулому вирішили зрубати стару шовковицю.
8. Яку розмову почула Софійка на обіді у Кулаківських? Обід у Кулаківських описаний, напевне, лише той, коли пригощали всіх бідних і немічних для порятунку Катерини. На цей обід потрапив і син Михайла Міщенка, який зізнався, що його батько взяв прізвище Білий.
9. Чому Толик передумав продавати хату баби Олени? - Тому що дізнався про те, що у погребі на подвір"ї цієї хати вже більше 30 років переховується його дід-дезертир Василь Кулаківський.
9. З ким познайомилась Русалонька в альтанці? з дочкою колишнього нареченого її тітоньки Сніжани-Валентина Білого. Дівчинку звали Іринка.
10. Що дізналася Софійка про Валентина? Що він з корисливих мотивів одружився з самотньою дівчиною у якої була невеличка кімнатка в Києві в колишньому графському палаці. Після народження донечки Валентин покинув дружину з дитиною і ніяк їм не допомагав. У Вишнополі зійшовся ще з однією жінкою, яка народила йому сина, але на цій жінці Валентин не спішив одружуватися і теж майже нічого їм не допомагав. Наявність дітей і колишніх стосунків Валентин приховував.
11. Що трапилось із Катрусею? - вона загинула під час грози разом з нареченим і його родиною
12. Чи вдалося Софійці зарадити біді? - так. Саме Катруся найбільше заслуговувала із роду Кулаківських на порятунок від прокляття. І Софійці вдалося врятувати Катрусю, а заодно зняти прокляття.
13. Як врятувалися Семенко і Катерина? Спершу Сашко і Софійка зрубали стару засохлу шовковицю, у яку влучила блискавка підчас грози. Для більшої впевненості Софійка і Сашко прийшли в дім нареченої Катерини під видом жебраків і сказали: "Ми знаєм того старця, котрий порадив колись приготувати обід за здоров'я вашої Катерини. І принесли від нього ще одну пораду, – вказала на сінешню ляду, яка прикривала вхід до підвалу. – Пророкував, що сьогодні може статись біда, і радив пересидіти лиху годину в цій ямі".
14. Що сказав старець Софійці і Сашку? - – Те, що належить, ви зробили, – втупився невидющими очима в темряву. – Тепер життя поверне інакше. Катерина й Семен, хоча й не матимуть дітей, житимуть з батьками й бабою в тій хаті ще довго, щасливо і помруть своєю смертю. Правда, в кінці п'ятдесятих вони виїдуть зі старого будинку до нової квартири. Дім же розсиплеться від старості – блискавка в нього так і не вдарить.
Пояснення:
Та автори не задовольняються зовнішніми ознаками в змалюванні портрета. Вони знаходять риси, що розкривають соціальний стан персонажа («Не багатого роду! — казала проста свита»), і якості характеру («Таких парубків часто й густо можна зустріти по наших хуторах та селах. Одно тільки в нього неабияке — дуже палкий погляд, бистрий, як блискавка. Ним світилася якась незвичайна сміливість і духовна міць, разом з якоюсь хижою тугою...»).
А далі докладно показано формування характеру героя, нарост тання його протесту проти поневолення людини. Син зневаженої селянки-біднячки, Чіпка зростав у злиднях, в атмосфері недоброзичливості і ворожості. Тільки бабусині казки розширювали світогляд хлопчика, примушували його задуматися і часом викликали в нього не дитячі запитання. Розумний від природи, кмітливий, працьовитий, гордий, він гостро переживає соціальну несправедливість. У житті йому зустрічалося небагато хороших людей: баба Оришка, дід Улас, Галя. Найчастіше малого Чіпку ображали: батько покинув, мати лаяла й била, зриваючи злість за своє невдале заміжжя, тяжку працю та злидні. Доля не зглянулась і в подальші роки: землю відібрали, вигнали з земства. Прагнення помсти з'явилось у Чіпки ще в дитинстві. Коли за впертість його прогнав багатій Бородай, він «поніс у серці гірке почуття ненависті на долю, що поділила людей на хазяїна й робітника...»
Вразлива душа й допитливий розум прискорюють зростання Чіпки. Його добре, гаряче серце, розбуджене побаченим чи почутим, довго не могло заспокоїтися. Розповіді діда Уласа про кріпацьку неволю, зокрема про нещасливу долю батька, важким каменем лягали в дитячу душу.
Кожний етап життя героя Подано дуже виразно через розкриття його внутрішнього світу. Так, великою силою емоційної наснаженості, психологічною переконливістю позначені роздуми Чіпки в зв'язку з несправедливим відбиранням землі. Чесну, бентежну душу парубка розкривають різкі переходи від сподівань жити щасливо до болісних думок про кривду, що «заснувала цілий світ», про лихо, з тенет якого трудівникові не вирватися. Яскраво розкриває характер Чіпки й гарячкова розмова з самим собою у важку безсонну ніч, коли зримо постала неправда у світі сильних, адже за право працювати на своїй землі чиновник з цинічною відвертістю вимагає у селянина хабара.
Саме в цю мить Чіпка втратив не лише ниву, а й віру в справедливість. У його серці знову закипіла ненависть, але, на жаль, не тільки до гнобителів та їх прислужників, а й до всіх людей. Це той пси-хологічний.мбмент, який проливає світло иа його подальшу долю, пробуджує сліпе бунтарство зневаженої» обікраденої людини.
Своє горе, чорну безнадію Чіпка починає топити в чарці. Та й компанія для цього швидко знайшлась: Лушня, Пацюк, Матня. А від пиятики вже прямий крок до грабунку.
В романі глибоко вмотивовуються злочинні дії парубка. Болі змученої душі, кричуща соціальна несправедливість — ось що штовхнуло вчорашнього хлібороба, щасливого своєю працею» на шлях грабіжництва. Чіпка вважає ці вчинки відбиранням свого ж добра, привласненого багатшими і сильнішими.
Прагнення помсти ще більше поглиблюється в Чіпці після катування його екзекуторами в день придушення селянського бунту. Гнівні слова злітають з його вуст, звучать у них і біль, і грізне застереження гнобителям: «За ті сльози, за ту кров, що сьогодні безневинно пролито... будуть вони довіку мучитися, до суду мордуватися!..» Нестримним почуттям ненависті до панства Чіпка близький до шевченківських протестантів і месників.
Чіпці Варенику не вистачило сили волі протистояти руйнуванню свого життя. Він зрозумів, що гріховний шлях легший. Звідси — сліпе, стихійне бунтарство зневаженої, обікраденої людини. Роздумуючи над особистою недолею, над всенародним лихом, Чіпка все глибше усвідомлює соціальні корені пануючої несправедливості. Для нього стає очевидним, що на трудівника «налягли» і поміщик, і піп, і шинкар, і «свій брат-богатир», що «всім бажається поїздити» на шиї безправного селянина.
Під впливом лихого «товариства» Чіпка опустився на саме дно життя. Проте добро в його натурі на якийсь час перемогло. Він соромився свого давнього безпуття. А коли пішли розмови про земство, про вибори гласних, Чіпка закликає громаду захищати свої інтереси. Останнім поштовхом, що зіпхнув правдошукача на стежку сліпої помсти став наказ губернатора про виведення Чіпки з управи «по неблагонадежности». Грабунки, вбивства зводять нанівець його протест. Кров невинних людей страшним тавром за-плямовуе Чіпку. Із правдошукача він перетворився на кримінального злочинця, коли очолив банду, убив сторожа, вирізав мирну сім'ю хуторян.