Мати — найдорожча у світі істота. їй несе людина болі й радощі, сумніви й успіхи, помилки й гріхи. з нею хочеться порадитись, поділитись турботами, покаятись їй у гріхах. і хіба може бути присутній при цій сповіді хтось третій? бодай навіть брат, сестра, чи й батько? ні — з матір’ю на самоті. такою була для василя мама, ганна федорівна симоненко-щербань, людина з щирою поетичною душею, закохана у народну пісню, передала все це синові, виховувала його за мудрими заповідями народної педагогіки. природа наділила літературними здібностями і саму ганну федорівну. був у неї зошит «перлини поміж людей», куди збирала вона прислів’я, приказки у рідних біївцях. багато серед них придуманих матір’ю поета. і багаті вони на гумор і глибину думок, що тривожили її свідомість. саме образ мами є основним у творі.
Важко описати що таке щастя взагалі. і також важко визначити, яку людину можна вважати по-справжньому щасливою. щастя це, напевне, той стан душі коли навкруги світ в найяскравіших кольорах і посмішка не зникає з обличча. але існує багато питань. чи завжди щастя це гроші? чи завжди щастя це душевна втіха? я вважаю, що та людина щаслива, яка знайшла для себе золоту середину, коли матеріальне урівноважене з духовним. як що до мене, то я - щаслива людина. я почуваю себе саме так коли я дарую щось гарне близьким і вони тішаться, коли я слухати комусь музику або показую фото, яке мені подобається, і людині воно теж справді подобається, коли спрацьовує закон подвійних випадків (бо я в нього вірю), коли немаю ніяких сумнівів, коли в мене купа цікавих ідей, а саме головне коли я починаю щось дуже сильно хотіти і мрія неодмінно збувається. тож по-справжньому щасливі люди ті, чиї мрії здійсенюються.
