Дівчинка vs патріархат (на матеріалі оповідання Валентини Мастєрової «сиродій»)
16 серпня 2018
Поширити в Telegram 3369
Юлія Гончар
філологиня
Кандидатка філологічних наук, літературознавиця. Гендерна активістка, тренерка, консультантка. Працює з питаннями гендерного аналізу літератури, гендерної чутливості медіа, гендерної рівності. Авторка поетичних збірок, посібників та літературознавчого дослідження „Сердечний рай”. Гендерні аспекти художнього світу Тараса Шевченка”.
Читайте також інші матеріали Юлії Гончар у спецрубриці Література:
Нещасливі пошуки стереотипного щастя у новелі «На Чортовій греблі» Галини Тарасюк
Самовизначення жінки у час війни (за матеріалами книги Світлани Алексієвич “У війни не жіноче обличчя”)
Наповнення смислами поняття “жіноче” у суспільстві (за повістю «Я, Мілена» Оксани Забужко)
В оповіданні авторка змальовує традиційну патріархатну сім’ю, де старші чоловіки (дід і батько) володіють владою і ресурсами. Інші ж члени родини отримують підтримку, виконуючи відведені їм гендерні ролі та відповідаючи очікуванням. Власне, старші сестри маленької героїні, цілком задоволенні своїм становищем, вони отримують від діда нове вбрання і гостинці від батька, чемно сидять у нього на колінах. Та маленька головна героїня не відповідає стереотипним гендерним очікуванням від самого свого народження і тому життя її в традиційній патріархальній родині є нестерпним.
Доповідна записка вчительки малювання Ізольди Марківни Книш директорові школи.
"Товаришу директор! Сьогодні я проводила урок малювання в 5-А класі. Малювали огірок. В класі стояв шум, і Андрій Кущолоб (всі назирають його Бен) кілька разів ліз під парту. Я викликала Бена до дошки. Той бешкетував, але гарно намалював огірок. Потім викликала до дошки Женю Цибулько – смаглявеньку дівчину з першої парти. Вона кругла відмінниця, уважна й серйозна на уроках, проте може й коника викинути і прикидається хлопцем: стрижеться коротко і носить хлоп'ячий одяг.
Цибулько малювала, а я перевіряла домашнє завдання, раптом щось хрюкнуло. Я обернулася і побачила, що Женя намалювала огірок з поросячим хвостиком. Далі дівчинка домалювала голову і рильце. Те порося вдруге чхнуло, покрутило хвостиком і проказало: "Хрю-хрю…". Клас раптом притих, сидів занімівши, і знову почулося хрюкання. Я закричала, що ставлю двійку.
Цибулько стерла малюнок і я побачила, як з її кофти висунулась… маленька волохата ручка. Ручка сказала: "Гуд бай! До відзеня, Ізольдо Марківно!". А потім виткнулась мордочка і показала мені язика.
Я не могла помилитися. У мене чудовий художній зір. Висновок один: учениця прийшла на урок або з механічною лялькою, або з якимось живим звірятком.
Объяснение:
Тема сезону
Спецрубрики
Бібліотека
Спільнота
Мультимедіа
Новини
Про нас
ПОПЕРЕДНІ ТЕМИ СЕЗОНУ
Дівчинка vs патріархат (на матеріалі оповідання Валентини Мастєрової «сиродій»)
16 серпня 2018
Поширити в Telegram 3369
Юлія Гончар
філологиня
Кандидатка філологічних наук, літературознавиця. Гендерна активістка, тренерка, консультантка. Працює з питаннями гендерного аналізу літератури, гендерної чутливості медіа, гендерної рівності. Авторка поетичних збірок, посібників та літературознавчого дослідження „Сердечний рай”. Гендерні аспекти художнього світу Тараса Шевченка”.
Читайте також інші матеріали Юлії Гончар у спецрубриці Література:
Нещасливі пошуки стереотипного щастя у новелі «На Чортовій греблі» Галини Тарасюк
Самовизначення жінки у час війни (за матеріалами книги Світлани Алексієвич “У війни не жіноче обличчя”)
Наповнення смислами поняття “жіноче” у суспільстві (за повістю «Я, Мілена» Оксани Забужко)
В оповіданні авторка змальовує традиційну патріархатну сім’ю, де старші чоловіки (дід і батько) володіють владою і ресурсами. Інші ж члени родини отримують підтримку, виконуючи відведені їм гендерні ролі та відповідаючи очікуванням. Власне, старші сестри маленької героїні, цілком задоволенні своїм становищем, вони отримують від діда нове вбрання і гостинці від батька, чемно сидять у нього на колінах. Та маленька головна героїня не відповідає стереотипним гендерним очікуванням від самого свого народження і тому життя її в традиційній патріархальній родині є нестерпним.
Огірок з поросячим хвостом
Доповідна записка вчительки малювання Ізольди Марківни Книш директорові школи.
"Товаришу директор! Сьогодні я проводила урок малювання в 5-А класі. Малювали огірок. В класі стояв шум, і Андрій Кущолоб (всі назирають його Бен) кілька разів ліз під парту. Я викликала Бена до дошки. Той бешкетував, але гарно намалював огірок. Потім викликала до дошки Женю Цибулько – смаглявеньку дівчину з першої парти. Вона кругла відмінниця, уважна й серйозна на уроках, проте може й коника викинути і прикидається хлопцем: стрижеться коротко і носить хлоп'ячий одяг.
Цибулько малювала, а я перевіряла домашнє завдання, раптом щось хрюкнуло. Я обернулася і побачила, що Женя намалювала огірок з поросячим хвостиком. Далі дівчинка домалювала голову і рильце. Те порося вдруге чхнуло, покрутило хвостиком і проказало: "Хрю-хрю…". Клас раптом притих, сидів занімівши, і знову почулося хрюкання. Я закричала, що ставлю двійку.
Цибулько стерла малюнок і я побачила, як з її кофти висунулась… маленька волохата ручка. Ручка сказала: "Гуд бай! До відзеня, Ізольдо Марківно!". А потім виткнулась мордочка і показала мені язика.
Я не могла помилитися. У мене чудовий художній зір. Висновок один: учениця прийшла на урок або з механічною лялькою, або з якимось живим звірятком.