Справжній друг - це щось близьке, безмірно дороге, тепле, затишне. Але ж друг це не тільки, коли він - для тебе. Дружба - це коли беруть двоє, та й віддають один одному - двоє. По-чесному, без обману, без використання однією людиною іншої. Як наприклад Митько та Сергій з повісті Я. Стельмаха "Митькозавр з Юрківки...": "Митькозавром. На твою честь.
— От здорово! — зашарівся Митько. Але тут же запитав: — А чому саме на мою? Адже ми з тобою разом гм... працюємо.
— Але ж головний у нашій експедиції ти.
— Е ні. не згоден. Хай буде... Хай буде, скажімо, Митькозавр Стеценка."
В друзі ми вибираємо, тих, хто має ті якості, які мають для нас першорядне значення. І дорожимо ми цією людиною зовсім не тому, що він такий, який є насправді. В друге цінуємо не окремі якості, а людини в цілому: з його звичками, манерою поведінки і розмови.
Часто розумієш, що людина стала справжнім другом після спільно пережитих неприємностей, невдач, труднощів, в яких людина розкривається зсередини, не маючи можливості брехати перед собою: "Ще цілий місяць. Теж. мабуть, не менш цікавий і переповнений новими подіями. І взагалі, у нас попереду ще дуже багато цікавого, і завжди так буде, поки ми з Митьком"
Дощ як явище природи оспівується у віршах поетів світу по-різному. У Василя Голобородька дощ особливий: із зеленим волоссям, у яке вплетений ліричний герой, дорога, хата, річка, череда корів. Дощ ллється, як із відра. Але то не страшно: скоро все минеться, знову буде тепло, бо хтось набігається, хтось напасеться, а когось завжди чекає тепла хата.
Багатьом цей вірш здасться дивним, але поезія тим і гарна, що вона ні на що не схожа, що вона неповторна і дає простір для думок, мрій та уяви кожному читачеві.
Справжній друг - це щось близьке, безмірно дороге, тепле, затишне. Але ж друг це не тільки, коли він - для тебе. Дружба - це коли беруть двоє, та й віддають один одному - двоє. По-чесному, без обману, без використання однією людиною іншої. Як наприклад Митько та Сергій з повісті Я. Стельмаха "Митькозавр з Юрківки...": "Митькозавром. На твою честь.
— От здорово! — зашарівся Митько. Але тут же запитав: — А чому саме на мою? Адже ми з тобою разом гм... працюємо.
— Але ж головний у нашій експедиції ти.
— Е ні. не згоден. Хай буде... Хай буде, скажімо, Митькозавр Стеценка."
В друзі ми вибираємо, тих, хто має ті якості, які мають для нас першорядне значення. І дорожимо ми цією людиною зовсім не тому, що він такий, який є насправді. В друге цінуємо не окремі якості, а людини в цілому: з його звичками, манерою поведінки і розмови.
Часто розумієш, що людина стала справжнім другом після спільно пережитих неприємностей, невдач, труднощів, в яких людина розкривається зсередини, не маючи можливості брехати перед собою: "Ще цілий місяць. Теж. мабуть, не менш цікавий і переповнений новими подіями. І взагалі, у нас попереду ще дуже багато цікавого, і завжди так буде, поки ми з Митьком"
Объяснение:
Дощ як явище природи оспівується у віршах поетів світу по-різному. У Василя Голобородька дощ особливий: із зеленим волоссям, у яке вплетений ліричний герой, дорога, хата, річка, череда корів. Дощ ллється, як із відра. Але то не страшно: скоро все минеться, знову буде тепло, бо хтось набігається, хтось напасеться, а когось завжди чекає тепла хата.
Багатьом цей вірш здасться дивним, але поезія тим і гарна, що вона ні на що не схожа, що вона неповторна і дає простір для думок, мрій та уяви кожному читачеві.