Павлуша і Ява («насправді його Іваном звати») — «найкращі друзяки і напарники». Гострий на язик дід Салимон каже про них: «Одно… Ява і Павлуша пішли. От хлопці! Орли! Соколи! Гангстери, а не хлопці! Нема на них буцегарні».Павлуша і Ява роблять дошкульні витівки не тому, що злі за характером: їм хочеться, щоб про них «слава… гриміла на всю Васюківку, як радіо на Перше травня».Енергія фонтанує з хлопців, тому вони й вигадують різні «штуки – викаблуки». За характером Павлуша і Ява дуже схожі,За своїм характером хлопці добрі, сміливі та співчутливі до чужого горя: вони могли б не ризикувати здоров’ям і життям, коли почули з глибини колодязя «плаксиве щеняче скімління».Попри всі суперечки між друзями, Ява зважає на недавню хворобу Павлуші і спускається в колодязь: «…. в тебе була ангіна тиждень тому. Тобі не можна в колодязь», — каже він другові, коли вони вирішують, кому спускатися за цуценям. Крім того, Іван проявляє неабияку кмітливість, коли задіює в рятувальній операції і брус-перевагу, і вірьовку з прив’язаної кози. З того моменту друзів стало троє: Павлуша, Ява і Собакевич — цуценя, якого витягнули з колодязя.
1) «Послав... Господь на втіху одного тільки синка — Павлусем звали». 2) «Доріс Павлусь до парубка». 3) «...Як Бог милосердний пошле йому щастя, то без нас житиме не луч- че...» 4) «...Занедужала небога (мати) та й померла. За нею вслід батько ноги простяг...» 5) «Наймичка доглядала за Павлусем, як рідна мати». 6) «Раз на Зелені свята зібралось парубоцтво шукати скарба». 7) «Павлусь розпластався на перині і хропе на всю хату». 8) «Розказують люди, що часом скарби і самі вилазять на верх землі». 9) «...До Павлусевої хати, розмахали хорта й шпурнули у вікно». 10) «…Позбирав наймит гарненько дукати і сховав їх у скриню». 11) «Щаслива нитка до смерті не вірвалась Павлусеві». 12) «Що таке на світі щастя?»
2) «Доріс Павлусь до парубка».
3) «...Як Бог милосердний пошле йому щастя, то без нас житиме не луч-
че...»
4) «...Занедужала небога (мати) та й померла. За нею вслід батько ноги
простяг...»
5) «Наймичка доглядала за Павлусем, як рідна мати».
6) «Раз на Зелені свята зібралось парубоцтво шукати скарба».
7) «Павлусь розпластався на перині і хропе на всю хату».
8) «Розказують люди, що часом скарби і самі вилазять на верх землі».
9) «...До Павлусевої хати, розмахали хорта й шпурнули у вікно».
10) «…Позбирав наймит гарненько дукати і сховав їх у скриню».
11) «Щаслива нитка до смерті не вірвалась Павлусеві».
12) «Що таке на світі щастя?»