Климко- сирота, головний герой автобіографічної повісті Григора Тютюнника. Образ Климка втілює ідеал людини. У маленькій сирітській душі Климко носив стільки доброти, милосердя і співчуття до знедолених і стражденних, що не побоявся в одинадцять літ вирушити в далеку дорогу по сіль, аби тільки до близькій людині - своїй учительці — не померти з голоду. Скільки натерпівся й намучився за свою двотижневу дорогу маленький лицар, скільки разів ризикував бути вбитим, замерзнути десь на полі під адже йшла війна і заходити в села було небезпечно. Та хлопчик ішов: його вело дорогою поневірянь милосердя. Зовнішність Климка: «Климко йшов босий, копицею у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще й в дядьковій Кириловій діжурці. Тій діжурці, як казав дядько, було «сто літ», і не рвалася вона лише тому, що зашкарубла від давньої мазути» Риси характеру Климка: а) щирий, добрий, працьовитий; б) мужній, вольовий;B в) благородний, чуйний, уважний, турботливий г) винахідливий. Прагнення Климка а) прагнення навчитися; б) відповідальний за доручену справу;B в) шанобливе ставлення до дружби Значення образу Климка а) залишився сиротою, так само які автор твору; б) виховувався у дядька, який теж загинув від німецької бомби; в) риси характеру.
Щастя... Воно велике і багатогранне. Для щастя немає однозначного визначення, єдиної формули, єдиного рецепта. Але люди завжди прагнуть бути щасливими.
Тисячі мудреців намагаються зрозуміти феномен щастя, але кожен розуміє його по-різному, бо у кожного своє щастя. Існує безліч висловлювань про щастя.
"Не женися за щастям — воно завжди перебуває в тобі самому", — радив давньогрецький філософ Піфагор. "Щастя тільки там, де люблять нас, де вірять мам!" — писав російський письменник М. Лєрмонтов. "Є два бажання, здійснення яких може скласти істинне щастя людини, — бути корисним і мати спокійну совість",— уважав російський письменник Л. Толстой. Свою точку зору на щастя висловив і відомий український письменник О. Стороженко в оповіданні "Скарб".
Кого можна назвати щасливим? На думку автора, не кожен ще й уважатиме себе щасливим. Тож і надає різні варіанти щастя. Може, щасливими бувають ті, "хто увесь свій вік нічого не дбають". Як, наприклад, герой оповідання "Скарб" Павлусь. Він ніколи нічого не робив, навіть не вмів нічого, а був щасливим. То його батьки балували, особливо мати, яка вгадувала будь-які бажання свого любого синочка. А після смерті батьків про нього піклувалися наймит із наймичкою. От і жилося йому добре, навіть не помітив, що батьків не стало. А потім ще й дружина йому трапилася хороша, "невсипуща господиня", "послав йому Господь і діточок, покірних, слухняних, працьовитих, не таких, як він".
То невже перед нами абсолютно щаслива людина? Взірець, еталон для щастя? Мені здається, що ні. Адже останні рядки оповідання на перший погляд дивні: "Завидуєте щастю Павлуся, а ніхто б не схотів бути Павлусем".
Объяснение:
Климко- сирота, головний герой автобіографічної повісті Григора Тютюнника. Образ Климка втілює ідеал людини. У маленькій сирітській душі Климко носив стільки доброти, милосердя і співчуття до знедолених і стражденних, що не побоявся в одинадцять літ вирушити в далеку дорогу по сіль, аби тільки до близькій людині - своїй учительці — не померти з голоду. Скільки натерпівся й намучився за свою двотижневу дорогу маленький лицар, скільки разів ризикував бути вбитим, замерзнути десь на полі під адже йшла війна і заходити в села було небезпечно. Та хлопчик ішов: його вело дорогою поневірянь милосердя. Зовнішність Климка: «Климко йшов босий, копицею у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще й в дядьковій Кириловій діжурці. Тій діжурці, як казав дядько, було «сто літ», і не рвалася вона лише тому, що зашкарубла від давньої мазути» Риси характеру Климка: а) щирий, добрий, працьовитий; б) мужній, вольовий;B в) благородний, чуйний, уважний, турботливий г) винахідливий. Прагнення Климка а) прагнення навчитися; б) відповідальний за доручену справу;B в) шанобливе ставлення до дружби Значення образу Климка а) залишився сиротою, так само які автор твору; б) виховувався у дядька, який теж загинув від німецької бомби; в) риси характеру.
Объяснение:
Щастя... Воно велике і багатогранне. Для щастя немає однозначного визначення, єдиної формули, єдиного рецепта. Але люди завжди прагнуть бути щасливими.
Тисячі мудреців намагаються зрозуміти феномен щастя, але кожен розуміє його по-різному, бо у кожного своє щастя. Існує безліч висловлювань про щастя.
"Не женися за щастям — воно завжди перебуває в тобі самому", — радив давньогрецький філософ Піфагор. "Щастя тільки там, де люблять нас, де вірять мам!" — писав російський письменник М. Лєрмонтов. "Є два бажання, здійснення яких може скласти істинне щастя людини, — бути корисним і мати спокійну совість",— уважав російський письменник Л. Толстой. Свою точку зору на щастя висловив і відомий український письменник О. Стороженко в оповіданні "Скарб".
Кого можна назвати щасливим? На думку автора, не кожен ще й уважатиме себе щасливим. Тож і надає різні варіанти щастя. Може, щасливими бувають ті, "хто увесь свій вік нічого не дбають". Як, наприклад, герой оповідання "Скарб" Павлусь. Він ніколи нічого не робив, навіть не вмів нічого, а був щасливим. То його батьки балували, особливо мати, яка вгадувала будь-які бажання свого любого синочка. А після смерті батьків про нього піклувалися наймит із наймичкою. От і жилося йому добре, навіть не помітив, що батьків не стало. А потім ще й дружина йому трапилася хороша, "невсипуща господиня", "послав йому Господь і діточок, покірних, слухняних, працьовитих, не таких, як він".
То невже перед нами абсолютно щаслива людина? Взірець, еталон для щастя? Мені здається, що ні. Адже останні рядки оповідання на перший погляд дивні: "Завидуєте щастю Павлуся, а ніхто б не схотів бути Павлусем".