Сином якого відомого українського письменника був Олег Ольжич? А)Михайла Стельмаха Б)Івана Франка В)Олександра Олеся 4)Андрія Чайковського
2. Що є найціннішим Божим дарунком для людини за віршем Олега Ольжича «Господь багатий нас благословив»?
А)родина Б)життя у його найяскравіших проявах В)здоров’я Г)матеріальний добробут
3.У якому персоніфікованому образі постає радість в однойменному вірші Олени Теліги? А)босоногої дівчинки Б)вітрогона-хлопчини В)пташки Г)квітки
4. Про українського силача, який здобув славу найсильнішої людини світу, розповідає: А)новела Б)пригодницька повість В)оповідання Г)балада
5. Який заклик звучить у вірші Олени Теліги «Сучасникам»? А)ставати до бою за Україну Б)не боятися своїх почуттів В)діяти, а не кидати слова на вітер Г)не забувати про Бога
6. Словом “захочеш” підсилює спонукання до вольового рішення людини у своїй поезії А)Олена Теліга Б)Олег Ольжич В)Василь Симоненко Г)Андрій Малишко
7. У якому виді спорту Іван Сила вперше заявив про себе як професійний спортсмен, перемігши поліцейського Магдебуру А)боротьба Б)бокс В)легка атлетика Г)важка атлетика
8. Хто з членів циркової трупи став спільником агента Фікси? А)Мілка Б)Фандіго В)Піня Г)Пандорський
9. Який художній засіб використаний в уривку з вірша Андрія Малишка? …І засмучені очі хороші блакитні твої. А)епітет Б)метафора В)персоніфікація Г)порівняння
10. Який вірш Андрія Малишка є своєрідною присвятою людині, що робить значний внесок у формування особистості кожної людини? А)«Пісня про рушник» Б) «Чому, сказати, й сам не знаю…» В)«Вчителька» Г)«Сучасникам»
11. За до якої художньої деталі Андрій Малишко змальовує портрет матері у «Пісні про рушник»? А)ласкава усмішка, засмучені очі Б)сльози на щоці В)теплі, ніжні руки Г) похилені плечі 12. У літературі Андрій Малишко утвердися як А)поет-пісняр Б)письменник-новеліст В)письменник –публіцист Г)байкар
2. Захар Беркут
3. епос
4. історична повість
5. Тугар Вовк вирушає з боярами до тухольських лісів на полювання. Його мета — винищити ведмедів, які там жили.
2 частина «Захар Беркут»
Опис стародавнього села Тухлі, діяльності його мешканців.
3 частина «Захар Беркут»
Проведення копної ради, на якій З. Беркут звернувся до громади і розповів їй про лихо, яке охопило Тухольщину, як тільки в ній оселився боярин.
4 частина «Захар Беркут»
Батий зі своєю стотисячною ордою рухався на руській землі, залишаючи після себе пожежу і смерть.
5 частина «Захар Беркут»
Максиму та кільком інших тухольцям було доручено виконати рішення громади — вигнати Т. Вовка з Тухлі, його будинок розруйнувати.
6 частина «Захар Беркут»
Сон, який бачив З. Беркут, був передчуттям неприємного — страшною чуткою про те, що на Тухлю рухаються монголи.
7 частина «Захар Беркут»
Т. Вовк йде до тухольців на переговори. Боярин пропонує їм без бою пропустити монголів через Карпати в обмін на полоненого Максима.
8 частина «Захар Беркут»
Максим погоджується до татарам вийти з оточення тухольців через потаємний вихід, який безпосередньо знає він сам та його батько.
9 частина «Захар Беркут»
Продовження боротьби тухольців і монголів.
5.1.
а) Давно це було. Вісімнадцяте століття. Красивий край, де підняли вгору свої шпилі стрімкі скелі Карпатських гір. Серед цих гір, у квітучій долині, лежало старовинне село Тухля. Мешканці цього села складали єдину трудову громаду, де всі мали рівні права, жили мирно і дружно, були вільними й незалежними. Звісно, керівником такої громади повинна бути наймудріша, найдосвідченіша людина. Саме таким був дев'яностолітній Захар Беркут. Він все своє життя віддав громаді, вважаючи служіння своєму народові метою життя.
б) Швидко справдилось те прочуття! Саме пополудні настигли страшні несподівані вісті до Тухлі. Пастухи з сусідньої полонини прибігли без духу до села, голосячи, що бачили якусь бійку коло боярського дому, якусь громаду незвісних чорних людей і чули незрозумілі, роздираючі крики. Майже вся тухольська молодіж, уоружившись у що хто міг, побігла на місце бою, але зупинилась оподалік, побачивши кроваве і трупами вкрите побоєвище, а боярський дім окружений хмарою монголів. Не було сумніву, всі молодці, вислані для збурення боярського дому, погибли в нерівній боротьбі з тими наїзниками. Не знаючи, що діяти, тухольська молодіж вернула до села, розносячи всюди страшну вість. Почувши її, затремтів старий Захар, і гірка сльоза покотилася по його старім лиці.
– От і сповнився мій сон він. – В обороні свого села поляг мій Максим. Так воно й треба. Раз умирати кождому, але славно вмирати – се не кожному лучається. Не сумувати мені за ним, але радуватись його долею.
Так потішав себе старий Захар, але серце його скиміло глибоко: надто сильно, всією силою своєї душі він любив свого наймолодшого сина. Але швидко він скріпився духом. Громада кликала його, потребувала його ради. Купами тислися люди, старі й молоді, за село, до тухольської тіснини, за котрою так близько стояв страшний їх ворог. Перший раз, відколи засіла Тухля, рада громадська зібралася нині без звичайних обрядів, без знамена, серед брязку топорів та кіс, серед напівтривожного, напіввойовничого гамору. Без порядку мішалися старці з молодцями, оружні з безоружними, ба навіть жінки снували сюди й туди поміж громадою, допитуючись вістей про ворога або голосно оплакуючи своїх погиблих синів.
– Що діяти? Що починати? Як боронитися? – гуло в народі. Одна думка переважала всі інші: вийти громадою перед тіснину і боронитися від монголів до остатньої
5.2. Максим і Мирослава — сміливі, мужні патріоти; краса їхніх почуттів
5.3. Тугар Вовк – тухольський боярин, якому князь землі Тухольчини. Вважає себе вищим за громаду і хоче насаджувати нові порядки. Відмовляється віддавати Мирославу за Максима бо вважає простого смерда недостойним боярської дочки. Видав монголам плани руської дружини напередодні битви на Калці, та знову стає зрадником, приводячи монголів до Тухлі.
5.4.Відображення в повісті Івана Франка "Захар Беркут" героїчної боротьби народу Русі в XIII столітті проти татаро-монгольських нападників. У повісті зображено боротьбу наших пращурів проти монголо-татарської навали на Карпатську Русь 1241 р. Історично правдиво письменник показав шляхи, якими йшли монгольські орди на руські землі, відобразив події весни 1241 року, згадав битву з ворогами на річці Калці 1224 року.
6. Експозиція : Виконання Максимом громади;побратимство з десятками та охоронцями будинка Т. Вовка
Кульмінація: Захоплення Максима у полон; смерть усіх прибічників Беркута
Зав'язка: боротьба русичів на чолі з Максимом проти монголів під керівництво І. Бурунди
Розв'язка: звернення Максима до сонця.
7. Захар Беркут, Максим Беркут, Тугар Вовк, Мирослава, Бурунда
Як прожив своє життя Беркут? Чим заслужив повагу своєї і сусідських громад? Відповіддю можуть стати його слова: «Життя лиш доти має вартість, доки чоловік може допомагати іншим». Громада - ось що було найголовнішим у його житті. Бажаючи принести їй користь, ще змолоду задумав він навчитися лікувати рани і досяг свого. Повернувся Захар зі своєї чотирирічної подорожі іншою людиною: не тільки набув цінних знань лікарських, а ще й життєвого досвіду сть і розум до йому осягнути, що тільки громадська єдність врятує простих селян від рабства боярського і князівського. Талановитий ватажок розвиває зв’язки із сусідніми селами, дбає про дружні стосунки і практичну користь. Через це його поважають і йдуть за порадою люди з ближніх сіл.
Всі його турботи й болі пов'язані з долею громади - долею Руської землі. Навіть уві сні не полишає його тривога, передчуття близької небезпеки. І коли вона прийшла, Захар не розгубився, бо був готовий до неї. Велика сила волі, мужність у боротьбі зі страшним ворогом, чесність Захара Беркута виразно помітні в його вчинках, насамперед рішеннях, які він приймає. Готуючи оборону долини, Захар Беркут орієнтує громаду на те, що їх завдання не лише відбити монголів, а знищити їх, бо недобитий ворог завдасть страждань та мук іншим народам. Він гордий за сина Максима, що допомагає йому в нелегкій боротьбі. Обидва вони зуміли підняти громаду та підготуватися разом з іншими тухольцями до знищення ворогів.
Не одразу прислухались тухольці до слів свого ватажка, не за одну мить зібралися з силами. Великих прикрощів завдали вони Беркутові, серце якого кипіло проти ворога ще й від думки про втрату сина Максима. Та перемогли глибока мудрість і розсудливість громади й Беркута. Цьому сприяла також підмога, що прийшла з верховин та з-за гір, і з нею — усвідомлення власної відповідальності за долю не лише своєї громади, а й сусідів, які з надією дивилися на тухольців.
Надзвичайну шляхетність і силу духу виявляє тухольський ватажок, коли довелося йому робити найважчий вибір - важити користь громади і життя свого найменшого сина. Як не важко було зробити це, але Захар чинить за велінням обов’язку, всіма силами тамуючи свій душевний біль. Не згоджується він і на брехню: «Беркути додержують свого слова навіть ворогові і зрадникові. Беркути ніколи не сплямують ні своїх рук, ні свого серця підступно пролитою кров’ю».
Найвищий злет душі Захара Беркута — в його повчальних словах до громади, які виявилися пророчими. Мудрий старець переконує, що перемога прийшла до тухольців не лише завдяки зброї, вдалому використанню місцевості, а й забезпечена громадським ладом: «згодою і дружністю». То найбільша сила, яку слід пильно берегти, — повчав Захар.
У своєму передсмертному слові Захар Беркут передбачає, що ця біда - не остання. Він висловлює надію на кращі часи, коли люди пригадають давні порядки, відновлять їх, і то стане запорукою щасливого життя.
***
Захар - батько вісьмох синів, він виховав достойну зміну. Усі вони шановані люди, гідні свого вітця.
У найважчих випробуваннях Захар Беркут виявляє себе як мудрий, сміливий вождь. Він дає завдання громаді не відбити, а розбити монголів. І сам бере в цьому найактивнішу участь. Адже саме його осінила