Складіть складний план до тексту, визначте тему, основну думку.
півосені, зиму й піввесни на радіо «вежа», що в івано-франківську, існувала програма «щоденник». щоденником її можна було назвати лише тому, що програма виходила щодня, крім суботи й неділі. придумувати трихвилинну оповідь доводилося постійно.
коли укладалася книжка, я мав можливість цілковито переінакшити її, дописавши щось таке, про що не говорив, але хотів би сказати. про те, але про це буде вже інша книжка. ця залишиться відкритою — випадковою, недовершеною, готовою прийняти щось інше. адже зроблена вона лише для того, щоб на кожну прочитану історію кожному хотілося б відповісти якоюсь своєю, нічим не гі ось один із весняних записів.
міські мешканці звикли оцінювати погоду й різні природні явища лише з огляду на їхні зручності та вигоди. селяни, землероби, садівники, лісівники й пасічники думають не про себе, а про звірів, комах, дерева, бруньки, пагони, цибульки, зерна, квіти, листя, плоди, ягоди й коріння, якими вони опікуються. зрештою, опікуються тільки для того, щоб з’їсти самим або віддати тим, хто живе в містах, і погоду оцінюють лише з огляду на власні вигоди. у цьому звуженні світогляду — причина найбільших нещасть людства. але так є споконвіків, і виявляється, що ті поодинокі люди, які чують спів трави, просто не можуть і вже ніколи не зможуть переконати зважати на нього тих, хто цього співу не чує.
позавчорашній сніг сприймався по-різному: як неприємність, вибрик, жарт, радість, ускладнення, перешкода, безсенсовість, абсурд, фрагмент, який нічого, урешті, не значить і, крім кількох відкладених рейсів, нічого не змінює. усе одно вже весна, і цей короткочасний сніговий бунт угамується через кілька днів. сніг випав позавчора, а через кілька днів, тобто сьогодні, по ньому залишилися тільки сліди. здається, він справді нічого не змінив.
однак таке твердження правильне лише в системі координат людської — антропоцентричної — логіки. насправді два дні снігу врятували ціле плем’я, ціле військо божих істот.цей маленький мужній і прекрасний народ уже знемагав від людської навали. щодня його найкращих чоловіків, найвродливіших жінок із ненародженими дітьми, його найбільших мудреців убивали людські руки, а тіла вивозили до міста й там на площах виставляли на повільне тління. люди руйнували їхні оселі, випорпували із землі їхні скарби, міняючи на гроші для дешевих розваг.
день снігопаду й кілька днів укритої снігом землі дали можливість цьому народові перепочити. за короткий час, відпущений до нового наступу людей, лісові племена крокусів, підсніжників і пролісків устигли вже багато. одні з них скинули в ґрунт запліднене насіння, інші відмерли, урятувавши цим самим підземну багаторічну цибульку від знищення, а переважна більшість просто перестала бути привабливою й через це позбулася незахищеності.
тож дводенний сніг наприкінці березня не був марним. можливо, завдяки йому на другу весну маленьке плем’я зможе скликати нове велике військо (за т. прохаськом).
Творчість відомого українського письменника Б. Харчука вчить кожного з нас виховувати в собі бережливе ставлення до оточуючої природи, до її краси. Його твори здатні з самого дитинства прищепити читачам риси доброти, чуйності і відповідальності за оточуючий нас світ. Частіш усього ми бачимо непорозуміння людей до тих, хто знаходить підтримку і порозуміння саме у природі. На основі прочитаних мною творів я маю змогу зробити висновок, що людина і природа міцно і назавжди взаємопов’язані друг з другом. І тому ми повинні сприймати оточуючу нас природу не тільки очима, а й серцем і душею.
Ми повинні наслідувати справі героя творів Б. Харчука та робити все, що є в наших силах для збереження природи, для її розуміння і для найбільшого з нею зближення. Ніколи не слід знищувати рослинний світ, ніколи не слід ображати тварин, бо все те, що нас оточує у житті – теж живе. Прикладом для нас може служити Планетник – герой однойменного оповідання Б. Харчука, про якого він написав: «Він ніколи не зривав листя, не ламав гілля, старався не толочити постолами трави – усе живе, усе для чогось призначене. Навіщо ж його мучити й нівечити?». Про це ж саме говорить багато повір’їв та народних легенд українського народу, які досить часто зустрічаються у творах письменника.
Для більшості творів Б. Харчука притаманна думка про збереження природи і її краси, і саме цю думку ми ніколи не повинні забувати, зробивши прикладом для себе і своїх вчинків героїв творчості письменника. Для того, щоб стати гідним членом нашого суспільства, «щоб жити і вдосконалюватися — піднятися до краси і сили природи, до волі і єдності».