Київ... Русь... Україна... Ці слова з глибокою шанобою і гордістю промовляє кожний свідомий українець, бо виражають вони духовну близкість до землі своїх батьків, родоводу українського, його славної і водночас трагічної історії. Ось уже понад XV століть височіє на дніпровських схилах золотоверхий Київ, якому випала історична місія стати «матір’ю міст руських», «відіграти важливу роль у формуванні однієї з найбільших держав середньовічної Європи — Київської Русі.
Софія Київська і Золоті ворота княжого міста, Видубецький монастир і Києво-Печерська лавра із залишками Успенського собору, старовинний Поділ і сивочолий Дніпро — все це духовні символи національної історії та культури, без яких не мислиться українська земля і шлях її народу в майбутнє.
Оглядаючи з висот київських пагорбів далекі простори поза Дніпром, дослуховуючись голосу віків, мимоволі замислюєшся: звідки ми пішли і чиї ми діти? Хто жив на наших землях кілька тисячоліть тому, і якою мовою спілкувалися наші предки? Хто були оті будівничі міст, храмів,
Пам’яток зодчества, що впродовж багатьох століть чарують нащадків своєю довершеністю й красою?.. Таких ще вповні не з’ясованих питань постає чимало, та відповідь на окремі з них ми можемо дати, адже нещодавно ознайомилися з творами, автори яких намагалися збагнути долю нашого багатостраждального народу, зриміше і відчутніше уявити картини минувщини. Зі сторінок оповідань і віршів дихає старовина, постає життя наших предків, миготять у стрімкому бігу коні, схрещуються списи, дзвенять шаблі... Без минулого немає майбутнього. У захоплюючу мандрівку по шляхах історії вирушимо ми на сьогоднішньому уроці, спробуємо перевірити ваше розуміння прочитаних творів усної народної творчості, історичної поеми О. Олеся.
Сміх продовжує життя і піднімає настрій, а керівник (начальник, директор), що вміє жартувати, піднімає продуктивність свого персоналу. За умови, що гумор не спрямований проти конкретного працівника, не висміює і не принижує співробітників. Комусь пощастило, і почуття гумору дано при народженні, а хтось жартує настільки незграбно, що хочеться плакати. Слід відзначити, що уміння посміятися над собою в незручній ситуації, або тактовно вирішити конфлікт з підлеглим, знявши емоційне напруження вдалим жартом, дано не кожному. Як сказав Марк Твен: «Уникайте тих, хто намагається підірвати вашу віру в себе. Ця риса властива дрібним людям. Велика людина, навпаки, вселяє вам відчуття, що і ви можете стати великим ». Такі« дрібні »люди зустрічаються часто, і особливо неприємні вони в якості безпосередніх начальників. Можна скористатися порадою Марка Твена і поміняти роботу, а разом з нею і керівника, а можна «бити ворога його ж зброєю». А саме, відповідати гострою сатирою на спробу висміяти, зганьбити деякі ваші якості. Визначте деяке коло колег, в яких ви впевнені «як у собі» і не смійтеся на відверто невдалі і злі випади шефа. Дружне мовчання колективу і самотній сміх поставлять начальника в незручне становище і змусять задуматися над якістю жартів. Якщо Вам не пощастило - начальник хам і тиран, який обожнює підколювати Вас і ваших колег, доводячи особливо істеричних панночок до сліз, то постарайтеся триматися з гідністю і не опускайтеся до дрібних чвар і з'ясування стосунків. Звільнятися з роботи слід лише в тому випадку, коли Ви перестали бачити перспективу для особистісного зростання. Не можна піддаватися тиску, поганому настрою і відкладати справи «на потім», коли у нього, тобто шефа, буде гарний настрій. Адже невиконане в термін завдання дасть вашим недоброзичливцям законний привід для зловтіхи, аж до адміністративного стягнення. Щоб стати великим за М. Твеном людиною, досить слідувати простим правилам: Правило перше. Можна пожартувати над окремим дією або висловлюваннями людини, але безпосередньо в момент розмови. Неприпустимо згадувати давні події, за які людини може стати соромно.
Київ... Русь... Україна... Ці слова з глибокою шанобою і гордістю промовляє кожний свідомий українець, бо виражають вони духовну близкість до землі своїх батьків, родоводу українського, його славної і водночас трагічної історії. Ось уже понад XV століть височіє на дніпровських схилах золотоверхий Київ, якому випала історична місія стати «матір’ю міст руських», «відіграти важливу роль у формуванні однієї з найбільших держав середньовічної Європи — Київської Русі.
Софія Київська і Золоті ворота княжого міста, Видубецький монастир і Києво-Печерська лавра із залишками Успенського собору, старовинний Поділ і сивочолий Дніпро — все це духовні символи національної історії та культури, без яких не мислиться українська земля і шлях її народу в майбутнє.
Оглядаючи з висот київських пагорбів далекі простори поза Дніпром, дослуховуючись голосу віків, мимоволі замислюєшся: звідки ми пішли і чиї ми діти? Хто жив на наших землях кілька тисячоліть тому, і якою мовою спілкувалися наші предки? Хто були оті будівничі міст, храмів,
Пам’яток зодчества, що впродовж багатьох століть чарують нащадків своєю довершеністю й красою?.. Таких ще вповні не з’ясованих питань постає чимало, та відповідь на окремі з них ми можемо дати, адже нещодавно ознайомилися з творами, автори яких намагалися збагнути долю нашого багатостраждального народу, зриміше і відчутніше уявити картини минувщини. Зі сторінок оповідань і віршів дихає старовина, постає життя наших предків, миготять у стрімкому бігу коні, схрещуються списи, дзвенять шаблі... Без минулого немає майбутнього. У захоплюючу мандрівку по шляхах історії вирушимо ми на сьогоднішньому уроці, спробуємо перевірити ваше розуміння прочитаних творів усної народної творчості, історичної поеми О. Олеся.
Слід відзначити, що уміння посміятися над собою в незручній ситуації, або тактовно вирішити конфлікт з підлеглим, знявши емоційне напруження вдалим жартом, дано не кожному. Як сказав Марк Твен: «Уникайте тих, хто намагається підірвати вашу віру в себе. Ця риса властива дрібним людям. Велика людина, навпаки, вселяє вам відчуття, що і ви можете стати великим ».
Такі« дрібні »люди зустрічаються часто, і особливо неприємні вони в якості безпосередніх начальників. Можна скористатися порадою Марка Твена і поміняти роботу, а разом з нею і керівника, а можна «бити ворога його ж зброєю». А саме, відповідати гострою сатирою на спробу висміяти, зганьбити деякі ваші якості. Визначте деяке коло колег, в яких ви впевнені «як у собі» і не смійтеся на відверто невдалі і злі випади шефа. Дружне мовчання колективу і самотній сміх поставлять начальника в незручне становище і змусять задуматися над якістю жартів.
Якщо Вам не пощастило - начальник хам і тиран, який обожнює підколювати Вас і ваших колег, доводячи особливо істеричних панночок до сліз, то постарайтеся триматися з гідністю і не опускайтеся до дрібних чвар і з'ясування стосунків. Звільнятися з роботи слід лише в тому випадку, коли Ви перестали бачити перспективу для особистісного зростання. Не можна піддаватися тиску, поганому настрою і відкладати справи «на потім», коли у нього, тобто шефа, буде гарний настрій. Адже невиконане в термін завдання дасть вашим недоброзичливцям законний привід для зловтіхи, аж до адміністративного стягнення.
Щоб стати великим за М. Твеном людиною, досить слідувати простим правилам:
Правило перше.
Можна пожартувати над окремим дією або висловлюваннями людини, але безпосередньо в момент розмови. Неприпустимо згадувати давні події, за які людини може стати соромно.