Іть дуже буду дуже дуже будь що пояснити значення слів: ромейська імперія, кодекс юстиніана, іконоборці, іслан, коран, халіфат, люди півночі, столітня ві дякую всім)

привіт, україно! пишу тобі з  

ні, я не воюю: тут просто мій дім. 

собака на дворі. і грушка солодка,  

що тато майбутнім онукам садив. 

криничка, що викопав дід на обійсті. 

(за рогом на цвинтарі дідо лежить.) 

вже осінь. в саду прибираємо  

вгорі розлилась вереснева  

у шафі книжки, що роками  

і мамині вишивки квітнуть зі сті 

у домі цім мама моя  

і я виростала в будиночку ці 

тут кожен камінчик знайомий з  

із дому й до дому десятки  

чому ж я сьогодні тікати повинна 

з-під цих найрідніших, найближчих зірок?  

я тут ховатись звикаю,  

як постріли чую з гарячих  

ні, я не жалі лиш хочу, щоб знала,  

що я тут, на фронті, плекаю свій

Повість «Гуси-лебеді летять» - автобіографічна. У неї автор вклав спогади про власне дитинство, проведене у невеличкому селі на Вінниччині. Твір зображає життя простих українських селян у першій половині двадцятого сторіччя.

Головним героєм та оповідачем у творі виступає дев’ятирічний хлопчик Михайлик. Він розповідає про свої пригоди, радості та негаразди, знайо¬мить нас зі своєю родиною та друзями. Але його життя не здається сірим та буденним. Казкові деталі переплітаються з життєвими реаліями в єдину розповідь.

Основною проблемою твору є людяність. Вона відчувається у думках та вчинках і Михайлика, і всіх інших позитивних героїв повісті. Людяне ставлення до інших – це невід’ємна риса їхніх характерів, практично потреба душі. Михайлик віддає голодному хлопчику та його матері частину насіння, яке він вкрав (що для нього дуже болісно) в матері заради того, щоб виміняти на можливість почитати нову книжку. Мати пробачає синові, бо бачить його доброту. Дядько Себастьян готовий завжди прийти хлопцеві на до Мати радіє дівочому щастю Мар’яни. І навпаки, людяність відсутня у вчинках негативних персонажів твору, і ми відчуваємо, як це ранить Михайлика, як контрастує з його світом.

Поруч з Михайликом живуть різні люди. Деякі стають для нього взірцем доброти, вірності та щедрості. Такими виступають його рідні Дід, Бабуся, Батько й Мати, а також друзі та знайомі Люба, Мар’яна, дядько Себастьян та інші. Однак, навіть маленький хлопчик бачить і розуміє людську нечесність, жадібність та підступність. Вчинки Юхима Бабенка, родини священика, а також родичів його батька викликають у головного героя обурення.

Михайлик зростає серед чистої та прекрасної природи, він пасе конячину, збирає ягоди та гриби, допомагає матері по господарству. Він ві¬рить та водночас не вірить дядьку Миколі, що «знайшов перо жар-птиці», виглядає по левадах та садках літо, яке залишило по собі стиглі вишні та суниці.

Іншою проблемою, порушеною у творі, є проблема тісного переплетіння реального та казкового у дитячому світосприйнятті, його роль у становленні характеру дитини, формування ставлення до людей, подій та явищ. А крім цього, це й проблема впливу дитячих спогадів та вражень на подальше життя людини – чи будуть вони теплом відлунювати в душі?

Хоча життя у творі показане через призму дитячого сприйняття, автор не став прикрашати сувору дійсність тих важких часів. Тільки-но відлюту¬вала громадянська війна, і в лісах ще лишилися «бандити», як їх називає дядько Себастьян. Загинуло багато людей, і сама родина Михайлика теж постраждала. В країні лютує голод, з Херсонщини приходить виснажена жінка з дитиною. Родина Михайлика теж терпить нестатки та бідність. Хлопчик навіть не має власних чобіт, щоб вийти на вулицю.

Твір починається фразою: «Прямо над нашою хатою пролітають лебеді». Лебеді виступають символом щасливих дитячих років, що роблять світ навколо добрішим та світлішим. Автор і закінчує повість цим образом: «А лебеді летять... над моїм дитинством... над моїм життям!..»