1)як вдалося повернути Мальву своїм господарям? якщо вважати за господарів дідуся Павла і його родину, то кобилу Мальву відібрали червоноармійці, коли дідусь орав в полі. Кобила була гарна, породиста, але норовлива. Командир червоноармійців Будьонний Семен Михайлович оголосив: хто осідлає цю тварюку, тому вона й дістанеться! Мальва нікому не дозволяла себе осідлати або скидала вершника. І лише дочка господаря Ніна, змогла хвацько проїхатися верхи на очах у оторопілих бійців. Цитата: "Потім спокійно дозволила осідлати себе й велично понесла десятирічну хазяйку понад заздрісними людцями, які згори видавалися такими дрібними". Так як умову Будьонного ніхто не відміняв, дівчинка забрала свою улюбленицю.
2) Як вдалося врятувати Катерину? Катерина рятували у книзі кілька разів. У ранньому дитинстві, коли вона хворіла і ніхто не міг дати лік її хворобі. Дівчинка була квола, худенька і бліденька. А одного разу до двору її батьків приблудив старець і попросив хоч шматочок хліба. Мати Катерина винесла з хати йому поїсти. Старець поцікавився що з дитиною. Цитата: Дитина молодша! Таке щось із неї: не живе й не помирає, тільки очі зриває. З болячок не вилазить!.. – Купіть на базарі якнайбільшого баняка, зваріть у ньому доброго борщу і нагодуйте всіх неімущих за здравіє раби Божої… Катерини!" Мати Катерини так і зробила і дівчинка пішла на поправку.
Інший випадок, коли врятували Катерину, то це майже головна подія твору - коли Софійка з Сашком вернулися в минуле і зробили все можливе, щоб врятувати Катерину з чоловіком і його сім"єю від раптовою загибелі під час грози. І це друзям вдалося.
3)Чому їй єдиній з роду Кулаківських допоміг старець врятувати життя? Прокляття роду Кулаківських в основному діяло лише на чоловіків, спокутуючи провину і гріх за свого діда-прадіда Гордія Кулаківського. А жінки роду Кулаківського поруч з такими чоловіками не мали жіночого щастя: Франя прожила бездітною з чоловіком, який її не кохав (але у цьому була вина й самої Франі), Лизаветту - дружину Якова- заморив голодом власний чоловік; Олена - дружина Василя Кулаківського - майже 40 років змушена була переховувати чоловіка у льосі. А у Катерини була вірна, щира душа і чоловік її був такий же. Мабуть тому старець допоміг врятувати саме її, що дозволило перервати прокляття для всіх наступних нащадків роду Кулаківського.
4) Чому був скасований продаж хатини? Мабуть, мається на увазі епізод твору, в якому Толик - онук Василя Кулаківського - вирішив продати будинок, у якому жила його бабуся Олена. Покупці забажали оглянути не лише будинок, але й погріб на подвір"ї. Хоч баба Олена нікого туди й не пускала, але змушена була підкоритися. Оглядати погріб полізли баб Олена з онуком Толиком. Так і відкрилася страшна таємниця сім"ї, що у цьому погребі понад 30 років ще з війни баба Олена переховує свого чоловіка Василя.
Цитата: З погреба Толик виліз іншою людиною.
– Погріб таки дуже завалений, – заявив сердито. – Роботи непочатий край!
– То загорнути! – відповів чоловік.
– Що загорнути? Кого загорнути? Приперлись і командують тут! Я ще хазяїн! Геть звідси!.
Коли я читав повість А. Я. Чайковського "За сестрою", мені здавалося, що переді мною постав герой-богатир з раніше читаних українських дум. Хоч Павлусю було лише п'ятнадцять років, але він часто потрапляє, а потім вибирається із ситуацій, з яких йому, здавалося б, вибратися не під силу. Я розумію, що автор явно перебільшує фізичні можливості свого героя, але, певно, він намагався довести нам, сьогоднішнім, що такі молоді герої — окраса історії України! І ми вже не помічаємо цього перебільшення, бо образ Павлуся захоплює нас, викликає особливу симпатію; його хочеться наслідувати і бути на нього схожим.
Ось Павлусь вирушає в далекі й небезпечні мандри на пошуки сестри, яку щиро любив. Ні лихі часи, ні повна невідомість не зупиняють юного героя, бо його надихають рішучість і сміливість старших співвітчизників-запорожців. Він намагається насамперед собі довести, що гідний їх, вірних захисників нашої землі від татарських набігів.
Андрій Чайковський не ідеалізує Павлуся. Хоч, звісно ж, у першу чергу, наділяє його найкращими рисами, за які хлопця не можна не полюбити. Щодо мене, то я схиляюсь перед патріотизмом сміливого Павлуся, його присягою на вірність рідному краєві, яка звучить у внутрішніх монологах героя, а також перед щирістю та м'якістю душі, теплотою та ніжністю почуттів. Навіть те, що він нібито поступається совістю і вдається до хитрощів і обману татарина, який хотів повернути хлопця до двору Сулеймана, можна виправдати. Ним керувала мета будь-що вижити, щоб здійснити свою мрію — знайти сестричку Ганнусю і визволити її з неволі. Цій благородній меті були підпорядковані всі його вчинки і поведінка, поки не здійснилася його зустріч з сестрою.
Гадаю, образ Павлуся надовго запам'ятається не тільки мені, а й моїм одноліткам, бо хвилює й сповнює душі щирою любов'ю до рідної землі та її історії.
1)як вдалося повернути Мальву своїм господарям? якщо вважати за господарів дідуся Павла і його родину, то кобилу Мальву відібрали червоноармійці, коли дідусь орав в полі. Кобила була гарна, породиста, але норовлива. Командир червоноармійців Будьонний Семен Михайлович оголосив: хто осідлає цю тварюку, тому вона й дістанеться! Мальва нікому не дозволяла себе осідлати або скидала вершника. І лише дочка господаря Ніна, змогла хвацько проїхатися верхи на очах у оторопілих бійців. Цитата: "Потім спокійно дозволила осідлати себе й велично понесла десятирічну хазяйку понад заздрісними людцями, які згори видавалися такими дрібними". Так як умову Будьонного ніхто не відміняв, дівчинка забрала свою улюбленицю.
2) Як вдалося врятувати Катерину? Катерина рятували у книзі кілька разів. У ранньому дитинстві, коли вона хворіла і ніхто не міг дати лік її хворобі. Дівчинка була квола, худенька і бліденька. А одного разу до двору її батьків приблудив старець і попросив хоч шматочок хліба. Мати Катерина винесла з хати йому поїсти. Старець поцікавився що з дитиною. Цитата: Дитина молодша! Таке щось із неї: не живе й не помирає, тільки очі зриває. З болячок не вилазить!.. – Купіть на базарі якнайбільшого баняка, зваріть у ньому доброго борщу і нагодуйте всіх неімущих за здравіє раби Божої… Катерини!" Мати Катерини так і зробила і дівчинка пішла на поправку.
Інший випадок, коли врятували Катерину, то це майже головна подія твору - коли Софійка з Сашком вернулися в минуле і зробили все можливе, щоб врятувати Катерину з чоловіком і його сім"єю від раптовою загибелі під час грози. І це друзям вдалося.
3)Чому їй єдиній з роду Кулаківських допоміг старець врятувати життя? Прокляття роду Кулаківських в основному діяло лише на чоловіків, спокутуючи провину і гріх за свого діда-прадіда Гордія Кулаківського. А жінки роду Кулаківського поруч з такими чоловіками не мали жіночого щастя: Франя прожила бездітною з чоловіком, який її не кохав (але у цьому була вина й самої Франі), Лизаветту - дружину Якова- заморив голодом власний чоловік; Олена - дружина Василя Кулаківського - майже 40 років змушена була переховувати чоловіка у льосі. А у Катерини була вірна, щира душа і чоловік її був такий же. Мабуть тому старець допоміг врятувати саме її, що дозволило перервати прокляття для всіх наступних нащадків роду Кулаківського.
4) Чому був скасований продаж хатини? Мабуть, мається на увазі епізод твору, в якому Толик - онук Василя Кулаківського - вирішив продати будинок, у якому жила його бабуся Олена. Покупці забажали оглянути не лише будинок, але й погріб на подвір"ї. Хоч баба Олена нікого туди й не пускала, але змушена була підкоритися. Оглядати погріб полізли баб Олена з онуком Толиком. Так і відкрилася страшна таємниця сім"ї, що у цьому погребі понад 30 років ще з війни баба Олена переховує свого чоловіка Василя.
Цитата: З погреба Толик виліз іншою людиною.
– Погріб таки дуже завалений, – заявив сердито. – Роботи непочатий край!
– То загорнути! – відповів чоловік.
– Що загорнути? Кого загорнути? Приперлись і командують тут! Я ще хазяїн! Геть звідси!.
Відповідь:
Коли я читав повість А. Я. Чайковського "За сестрою", мені здавалося, що переді мною постав герой-богатир з раніше читаних українських дум. Хоч Павлусю було лише п'ятнадцять років, але він часто потрапляє, а потім вибирається із ситуацій, з яких йому, здавалося б, вибратися не під силу. Я розумію, що автор явно перебільшує фізичні можливості свого героя, але, певно, він намагався довести нам, сьогоднішнім, що такі молоді герої — окраса історії України! І ми вже не помічаємо цього перебільшення, бо образ Павлуся захоплює нас, викликає особливу симпатію; його хочеться наслідувати і бути на нього схожим.
Ось Павлусь вирушає в далекі й небезпечні мандри на пошуки сестри, яку щиро любив. Ні лихі часи, ні повна невідомість не зупиняють юного героя, бо його надихають рішучість і сміливість старших співвітчизників-запорожців. Він намагається насамперед собі довести, що гідний їх, вірних захисників нашої землі від татарських набігів.
Андрій Чайковський не ідеалізує Павлуся. Хоч, звісно ж, у першу чергу, наділяє його найкращими рисами, за які хлопця не можна не полюбити. Щодо мене, то я схиляюсь перед патріотизмом сміливого Павлуся, його присягою на вірність рідному краєві, яка звучить у внутрішніх монологах героя, а також перед щирістю та м'якістю душі, теплотою та ніжністю почуттів. Навіть те, що він нібито поступається совістю і вдається до хитрощів і обману татарина, який хотів повернути хлопця до двору Сулеймана, можна виправдати. Ним керувала мета будь-що вижити, щоб здійснити свою мрію — знайти сестричку Ганнусю і визволити її з неволі. Цій благородній меті були підпорядковані всі його вчинки і поведінка, поки не здійснилася його зустріч з сестрою.
Гадаю, образ Павлуся надовго запам'ятається не тільки мені, а й моїм одноліткам, бо хвилює й сповнює душі щирою любов'ю до рідної землі та її історії.
Пояснення: