Художня література відкриває перед нами незвіданий світ людських взаємин, дає більш усвідомлено зрозуміти сутність людської особистості, усвідомити, як вирішиться та чи інша ситуація, яка здається тупиковим завданням. Це особливий вид мистецтва, який відображає і підкреслює суть всіх епох, дарує нам приємні години під час читання, вчить моральності, робить нас більш морально стійкими, і, звичайно ж, підвищує наш культурний рівень.
По-справжньому освічена людина неодмінно повинна бути ознайомлена з головними творами в літературі, роблячи свої власні висновки з прочитаних книг, які несуть велику цінність у формуванні та розвитку особистості.
Література покликана служити народу, вона розкриває проблеми минулих років, описує події та людей, що жили в минулий час, оповідає, якими думками і вчинками вони були наділені. Велике значення має, з якою точністю і правдивістю передані нинішні часи, даруючи людині можливість в своїй уяві намалювати картину майбутнього життя.
Ми всім серцем хвилюємось за долю літературних героїв гаємо з щирим переживанням за ходом подій, і дуже засмучуємося, дізнавшись закінчення, не зовсім таке, як нам би хотілося. Потім розум приймається міркувати, чому саме так вирішилася ситуація, чому герой надійшли так, а не інакше? Чи мав він інший вихід?
З покоління в покоління за до літературних творів дбайливо зберігалися знання, відкривалася істина. Книги призначені бути джерелом мудрості, вірним орієнтиром в житті людини, а також виконувати виховну роль, будучи нашими наставниками і вчителями.
Завдяки вивченню літератури, я зрозумів безліч речей, які недоступні без читання великих творінь. Я обов’язково роблю власні висновки, прочитавши твір. А також завжди задаюся запитаннями, яку мораль вдалося витягти з прочитаної книги, і що вона зуміла в мені змінити в кращу сторону.
Література найчеснішим розширює наш кругозір, обдаровує великим словниковим запасом, що важливо при спілкуванні з людьми для того, щоб скласти про себе виправдано і заслужено гідне враження людини, яка вміє грамотно, чітко, в деяких випадках красномовно висловлюватися, правильно формуючи думки в слова.
Одні письменники вчать нас за до гумору, смішно описуючи казуси, оголюючи людську душу, і розкриваючи пороки. Інші прищеплюють нам любов до навколишнього світу, краси природи, і закликають дбайливо до неї ставитися. Треті описують страшні події, військові дії, які перетинаються з історіями з людського життя, четверті у властивій їм манері намагаються дати відповідь на питання про сенс земного існування.
Цілком ймовірно, що письменник колись пережив серйозні душевні терзання і за до розповіді, новели, п’єси або роману прагнув передати нам свої емоції і досвід. Також справа йде і з поезією, вивчаючи яку до нас приходить розуміння, що в момент написання відчував автор, як він дивився на світ, і яким був його внутрішній стан. Ми підсвідомо переймаємося болем, радістю, тривогами і переживаннями великих класиків літератури.
Я б дуже хотів, щоб з’являлися якомога більше нових авторів, які мають якісний погляд на життя, є талановитими, мають авангардне мислення і гідну манеру викладу. Все частіше на полицях книжкових магазинів можна зустріти твори сучасних письменників, книги яких тільки пролистнув, розумієш, що вони написані не на належному рівні, складно читаються і засмічують літературу в високому її розумінні.
ворчість Т.Г. Шевченка відкрила новий, вищий етап у розвитку української культури. Нею був стверджений критичний реалізм в українській літературі, започаткований її революційно-демократичний напрям.Ім'я Шевченка вперше стало відомим па просторах Російської імперії, коли півтора століття тому в Петербурзі вийшла невелика книжечка "Кобзар". В історії України автор цього видання був винятковим явищем — він вийшов з найглибших надр трудового народу і здобув всесвітню славу.Але саме походження ще не гарантує відданості людини своїй соціальній природі до кінця життя (відомий дворянський історик М.Погодіп, наприклад, за походженням був кріпаком). Тарас Шевченко був і залишався вірним народові, ніколи не розривав з ним зв'язку і в кінці життя з гордістю писав: "...Я по плоті і духу син і рідний брат нашого безталанного народу".Природа дуже щедро обдарувала юнака — в нього було два покликання: художника і поета. Почав він творчий шлях як художник, здобув визнання вже в молоді роки, а в кінці життя йому було надано звання академіка. Проте переважало в ньому друге, основне й головне покликання — поста, мало сказати — новатора, а поста особливої, незвичайної сили думки, глибини почуття, могутньої революційної пристрасті.
Художня література відкриває перед нами незвіданий світ людських взаємин, дає більш усвідомлено зрозуміти сутність людської особистості, усвідомити, як вирішиться та чи інша ситуація, яка здається тупиковим завданням. Це особливий вид мистецтва, який відображає і підкреслює суть всіх епох, дарує нам приємні години під час читання, вчить моральності, робить нас більш морально стійкими, і, звичайно ж, підвищує наш культурний рівень.
По-справжньому освічена людина неодмінно повинна бути ознайомлена з головними творами в літературі, роблячи свої власні висновки з прочитаних книг, які несуть велику цінність у формуванні та розвитку особистості.
Література покликана служити народу, вона розкриває проблеми минулих років, описує події та людей, що жили в минулий час, оповідає, якими думками і вчинками вони були наділені. Велике значення має, з якою точністю і правдивістю передані нинішні часи, даруючи людині можливість в своїй уяві намалювати картину майбутнього життя.
Ми всім серцем хвилюємось за долю літературних героїв гаємо з щирим переживанням за ходом подій, і дуже засмучуємося, дізнавшись закінчення, не зовсім таке, як нам би хотілося. Потім розум приймається міркувати, чому саме так вирішилася ситуація, чому герой надійшли так, а не інакше? Чи мав він інший вихід?
З покоління в покоління за до літературних творів дбайливо зберігалися знання, відкривалася істина. Книги призначені бути джерелом мудрості, вірним орієнтиром в житті людини, а також виконувати виховну роль, будучи нашими наставниками і вчителями.
Завдяки вивченню літератури, я зрозумів безліч речей, які недоступні без читання великих творінь. Я обов’язково роблю власні висновки, прочитавши твір. А також завжди задаюся запитаннями, яку мораль вдалося витягти з прочитаної книги, і що вона зуміла в мені змінити в кращу сторону.
Література найчеснішим розширює наш кругозір, обдаровує великим словниковим запасом, що важливо при спілкуванні з людьми для того, щоб скласти про себе виправдано і заслужено гідне враження людини, яка вміє грамотно, чітко, в деяких випадках красномовно висловлюватися, правильно формуючи думки в слова.
Одні письменники вчать нас за до гумору, смішно описуючи казуси, оголюючи людську душу, і розкриваючи пороки. Інші прищеплюють нам любов до навколишнього світу, краси природи, і закликають дбайливо до неї ставитися. Треті описують страшні події, військові дії, які перетинаються з історіями з людського життя, четверті у властивій їм манері намагаються дати відповідь на питання про сенс земного існування.
Цілком ймовірно, що письменник колись пережив серйозні душевні терзання і за до розповіді, новели, п’єси або роману прагнув передати нам свої емоції і досвід. Також справа йде і з поезією, вивчаючи яку до нас приходить розуміння, що в момент написання відчував автор, як він дивився на світ, і яким був його внутрішній стан. Ми підсвідомо переймаємося болем, радістю, тривогами і переживаннями великих класиків літератури.
Я б дуже хотів, щоб з’являлися якомога більше нових авторів, які мають якісний погляд на життя, є талановитими, мають авангардне мислення і гідну манеру викладу. Все частіше на полицях книжкових магазинів можна зустріти твори сучасних письменників, книги яких тільки пролистнув, розумієш, що вони написані не на належному рівні, складно читаються і засмічують літературу в високому її розумінні.
ворчість Т.Г. Шевченка відкрила новий, вищий етап у розвитку української культури. Нею був стверджений критичний реалізм в українській літературі, започаткований її революційно-демократичний напрям.Ім'я Шевченка вперше стало відомим па просторах Російської імперії, коли півтора століття тому в Петербурзі вийшла невелика книжечка "Кобзар". В історії України автор цього видання був винятковим явищем — він вийшов з найглибших надр трудового народу і здобув всесвітню славу.Але саме походження ще не гарантує відданості людини своїй соціальній природі до кінця життя (відомий дворянський історик М.Погодіп, наприклад, за походженням був кріпаком). Тарас Шевченко був і залишався вірним народові, ніколи не розривав з ним зв'язку і в кінці життя з гордістю писав: "...Я по плоті і духу син і рідний брат нашого безталанного народу".Природа дуже щедро обдарувала юнака — в нього було два покликання: художника і поета. Почав він творчий шлях як художник, здобув визнання вже в молоді роки, а в кінці життя йому було надано звання академіка. Проте переважало в ньому друге, основне й головне покликання — поста, мало сказати — новатора, а поста особливої, незвичайної сили думки, глибини почуття, могутньої революційної пристрасті.