У завданнях 1—4 виберіть одну правильну відповідь.

1. У повісті Валентина Чемериса „Вітька + Галя...” відсутня розповідь про:

А хлоп'ячу дружбу Б героїзм дітей під час війни В перше кохання

Г стосунки батьків і дітей

2. Яке з наведених тверджень є вірним:

А Федько Котигорошко був нечемним і ледачим хлопцем

Б Галі Козачок також подобався Вітька Горобець

В батьки не дозволяли Вітьці дружити з Галею

Г влітку Федько з Вітькою допомагали розносити по селу пошту

3. Якого з героїв немає в повісті Валентина Чемериса „Вітька + Галя.”:

А Пріськи Деркач

Б Причепи

В баби Хіврі

Г Федька-халамидника

4. Яка характеристика не відповідає героєві повісті Валентина Чемериса „Вітька + Галя.” Вітьці Горобцю:

А ніжність

Б настирливість

В нахабство

Г товариськість

У завданнях 5—6 до кожного рядка, позначеного цифрою, доберіть відповідник, позначений буквою.

5. Установіть відповідність між висловом та героєм твору:

1 „Чого ти ото проти ночі виєш?”

А матір Вітьки

2 „Головне, аби в тебе душа співала!”

Б батько Вітьки

3 „Я й не знала, що ти так гарно смієшся”

В Федько Котигорошко

Г Галя Козачок

4 „Але народна мудрість говорить -

Д Соломія Кіндратівна

поспішиш - людей насмішиш”

6. Кому з героїв належить характеристика:

1 „Ябеда і боягуз, хвастун і брехун”

А Галі Козачок

2 „Тонка брова, мов крило чарівної птиці”

Б бабі Хіврі

3 „Мужчина з життєвим стажем

В Федьку Котигорошку

в чотирнадцять неповних років”

Г Вітьку Горобцю

4 „Що він язикатий - знала, але

Д Петру Білому

щоб так складно небилиці плести...

У завданнях 7—10 запишіть відповідь словом, словосполученням або реченням.

7. Найсмішніший епізод твору - .

8. Вітька й Федько були справжніми друзями, бо обидва.

9. Мені б хотілося мати такого друга, як (Вітька Горобець, Федько Котигорошко, Петро Білий, міліціонер Причепа, Галя Козачок), тому що.

10. Перше кохання людини — це.

Енеїда" І. П. Котляревського з'явилася в той час, коли на українських територіях царської Росії розформовувалися козацькі слобідські полки, нищилися рештки автономії після зруйнування Катериною II Запорозької Січі. У дискусіях про український народ переважала шовіністична імперська думка про те, що немає такого народу, що це лише плем'я без своєї мови й традицій. Відсутність державного захисту, соціальний і національний гніт гальмували духовний розвиток народу. Але художня література живилася соками народної мудрості, гумору і пісні.

Саме І. П. Котляревський в 1798 р., коли вийшли з друку три перші частини "Енеїди", засвідчив існування українського народу як фізичної і духовної реальності.

Запозичивши у Вергілія тему про пригоди Енея (сина богині Венери) та його ватаги, автор увів нас у чудовий світ української мови, у світ життя українського народу. Твір наскрізь пройнятий національним духом і колоритом. Весь сюжет побудований на розповіді про подорож Енея та троянців до землі, де буде засновано нове царство. І ось уже з перших рядків твору ми потрапляємо в дивосвіт українського життя й національного характеру:

Еней був парубок моторний

І хлопець хоч куди козак.

Удавсь на всеє зле проворний

Завзятіший од всіх бурлак.

Перед нами розгортаються дві сюжетні лінії: життя богів та пригоди троянців, що викликають добрий сміх, захоплення, бо перед собою ми побачили українських козаків, які можуть бути і відчайдушними гуляками (в гостях у Дідони), і справжніми героями (у війні з рутульцями). Письменник змальовує їх із добродушним гумором. Перед нами постають життєрадісні, безжурні вояки, які здатні і добре погуляти, і винести на своїх плечах найбільший тягар захисту батьківщини. Ми побачили зразки кращого, що є серед козаків: бойове товариство, побратимство, вірність громадянському обов'язку, дружбі. В образах троянців автор розкриває духовну велич народу, його моральну перевагу над привілейованими верствами суспільства.

1. "синіє щастя у душі моїй" – метафора,  сині васильки автор порівнює з кольором очей коханої. Цю барву художники-живописці вважають холодною. А під пером поета вона наповнюється теплом: «І синіє щастя у душі моїй».

2. Природа у вірші одухотворена, вона радіє і сумує разом з ліричним героєм, у душі якого панує оптимістичний настрій навіть тоді, коли він усвідомлює конечність людського життя. На зміну одному поколінню приходить інше, а вічними й нетлінними зостаються краса кохання, теплота людських сердець, єднання людини з природою:

Так же буде поле, як тепер, синіти і хмарки летіти в невідомий час, і другий, далекий, сповнений привіту, з рідними очима порівняє нас.

У вірші немає суму, що таке недовговічне людське буття. Оптимістична і філософська в своїй основі поезія вічно молодого співця допомагає людям жити й любити.

3. І якщо у вірші «Васильки» домінує синій колір,

            то в поезії «Осінь» ця барва гармонійно поєднуєть-

ся з жовтим і золотим...

4. «Осінь» Особливе враження справляє яскравий зоровий образ: жовтокоса й синьоока вершниця на чорному коні, під золотими копитами якого, немов у казці, змінюється все довкола. Краєвид нагадує пустку, навкруги панує тиша — усе скорилося силі цієї казкової вершниці.

«Васильки» Сині васильки автор порівнює з кольором очей коханої. Цю барву художники-живописці вважають холодною. Природа у вірші одухотворена, вона радіє і сумує разом з ліричним героєм, у душі якого панує оптимістичний настрій навіть тоді, коли він усвідомлює конечність людського життя.

5. Епітети: «синя тишина», «пелюстки печальні», «осінь жовтокоса», «синьоока осінь», «баский кінь», «сади пустинні», «далечінь холодна», «берізка гола», «золоті копита чорного коня»

6. Метафора: «покора розлита», «В’яне все навколо, де пройдуть копита».

Объяснение: