Серед тих визначних діячів, чиї серця, помисли, талант спрямовані на служіння народові, чия душа сповнена високої любові до батьківщини, тарас шевченко по праву займає почесне місце. за півтора століття після смерті поета накопичений величезний інформаційний матеріал про його життя і творчість. видані цікаві спогади сучасників: художників, літераторів, громадських діячів, істориків, етнографів, акторів, представників духовенства, рідних і близьких поета, і навіть звичайних селян. у цих спогадах по крихтах відтворюється живий і неповторний образ тараса григоровича, його чуйна і зворушлива душа, погляди й світогляд. тарас шевченко — це не минуле, тарас шевченко — це сьогодення, він важливий і для тих, хто живе тепер, і для молодих, хто тільки починає своє життя, і для старших, і для всіх тих, хто хоч якось асоціює себе з україною. відділ абонемента херсонської обласної бібліотеки для юнацтва ім. б.лавреньова пропонує познайомитися з віртуальною виставкою «вічно живе твоє слово: шевченко і сьогодення», на який представлене все розмаїття шевченківської теми в сучасній літературі.
Лаврін приїхав до млина, позносив з воза мішки заїхав під верби, розпріг воли, поклав їм сіна, а сам ліг спати. Добре виспавшись, він скупався в Росі, пополуднував і пішов у млин. Мірошник уже насипав борошном його мішки. Запрягши волів, Лаврін ненароком подивився на Рось і побачив дівчину. Він почув, що вона ніби освітила всю його душу, неначе сонце і побігла на гору зіркою. Лаврін махнув батогом на воли і, замість того, щоб їхати додому через греблю, повернув цабе на пригорок за дівчиною. По обидва боки стояло високе жито, неначе дві зелені стіни. Дівчина ішла попід самою зеленою стіною, висмикувала з жита сині волошки й затикала за вуха. Лаврін догнав її й порівнявся з нею. Вона глянула на його своїми темними очима, і йому здалося, що на житі блиснули дві зірки.
