Відповісти на питання за повістю "Шпага Славка Беркута"
1. Тема розділу повісті «Блакитні печери» - …. 2. У ІІІ та ІV розділах порушені проблеми … 3. “ Чому ти так зробив, тату?”… 4. Улюбленим заняттям Славка Беркута є … 5. Кожен із підлітків – однокласників шукає себе в…. 6. Метою життя Славко для себе вважав … 7. Юлькові не вистачало… 8. Причиною поразки юного фехтувальника є … 9. “ Буде с3уд чи ні?” над Славком Беркутою … 10. Як усе було насправді…. ​

Голос матері має один з найбільших впливів на дитину, адже саме її голос дитина починає вже розпізнавати на 24 тижні вагітності. Діти в утробі чують звуки зовнішнього світу, але найголоснішим для них лишається голос матері бо він доноситься і ззовні, і зсередини, а тіло матері служить резонатором звуку".Чуттєвий зв’язок, що з дня народження існує між матір’ю та дитям, дістає вірне відбиття у зворушливо щирих і безпосередніх колисанках. Всю любов, ніжність, бажання бачити своє дитя щасливим, розумним, здоровим, матір вкладає в невибагливі рядки і простеньку мелодію, організовану ритмом гойданням колиски.

Співаючи своїй дитині колисковіматір вже з дитинства закладає основні засади характеру дитини, її поведінку, емоційний стан, огороджує її від стресів і емоційної нестійкості. Цей ритм заспокоює дитину, бо відтворює її коливання в утробі матері.

Мета колисанок – приспати дитину, але крім цього вони виконують важливу функцію розвитку, а також дитина відчуваю любов матері, що поруч.

Співати дитині – це природний і ефективний іб навчити її нових слів і звуків. Останні дослідження показали, що за до співучих колискових у дитини поступово формується фонетична карта мови, він краще сприймає і запам'ятовує емоційно забарвлені слова і фрази, а значить, раніше почне розмовляти.

Мені здається, що старий кайдаш не досить уваги приділяв вихованню своїх синів. «він був добрий стельмах, заробляв добрі гроші, але ніяк не міг удержати їх у руках. гроші втікали до шинкаря. панщина поклала на кайдашеві свій відбиток». чимало настраждавшись, наробившись за свій вік так, що «аж шкура болить», кайдаш намагається знайти забуття в чарці. потоваришувавши з оковитою, він втрачає повагу старшого сина карпа. я думаю, що карпо, старший син кайдаша, з дитинства був грубуватим, ріс черствим, бездушним. ці риси поступово тільки набирали обертів. він був першою дитиною, мабуть, його більше пестили, пробачали грубість. коли парубкував, то теж був мовчазний, гордовитий, ніколи навіть не сміявся. «його насуплене, жовтувате лице не розвиднювалось навіть тоді, як губи осміхались». після одруження та народження сина карпо ніби виріс у власних очах, відчув себе справжнім хазяїном. починає поводити себе ще більш егоїстично. він ніколи не був покірним, не змовчував батькам, під час сварки через мотовило вперше підняв на старого кайдаша руку. про його жорстокість та черствість знало все село. я погоджуюсь із тим, що батьки належним чином не займалися його вихованням, тому й мають такий результат. я не згоден із думкою, що кайдаш не займався вихованням дітей, тому що він був богомольна людина, а значить цінував свою сім’ю й доклав усіх зусиль для виховання хлопців. на мій погляд, стара кайдашиха не знаходить спільної мови зі старшим сином та невісткою, тому що на неї панщина наклала свій відбиток. замолоду вона довго служила в панів і «набралася од їх трохи панства», «до природної звичайності української се- лянки пристало щось вже дуже солодке, аж нудне», зовнішня пиха, облесливість у розмові. я не згоден із думкою, що у сварках винні батьки. розпалюванню ворожнечі сприяли й невістки, особливо мотря. у неї надто дріб’язкова натура. вона ладна лаятися за яйця, курей, кухоль, а наслідки всього цього жахливі — порушення етичних норм, народної моралі, бо син здіймає руку на батька, мотря вибиває кайдашисі око, карпо женеться з дрючком за матір’ю, заганяє в ставок і ладен вдарити, та зупиняється, бо «не так шкода… матері, як чобіт».