Гроші самі по собі не можуть бути ані добром, ані злом. Гроші - це необхідність. Без грошей у сучасному суспільстві люди не можуть існувати. Насправді, ніяким іншим чином не можна сплачувати за життєво необхідні речі: харчування, проживання, лікування, одяг, подорожі, навчання... Гроші - не добро і не зло. Добрими або ж злими можуть бути лише люди, у яких цих грошей чи занадто багато, чи жалюгідно мало. За всю історію існування товарно-грошових відносин в світі відбулася неймовірна кількість злочинів. Гроші в злих руках - це кров і сльози. Гроші в добрих руках - це меценатство, збудовані школи, музеї, лікарні. Гроші в добрих руках - це милосердя, врятованні життя, щасливі долі.
Цей вірш із циклу «В казематі» є, мабуть, найпопулярнішим поетичним твором, написаним українською мовою. Його часто цитують з пам’яті, існує кілька пісень на ці слова, й словосполучення «садок вишневий» є таким самим стереотипом українства, як і «гречкосії», «моя хата скраю» чи «хитрий хохол». «Заповіт», перекладений на десятки мов, вважається ніби «візитною карткою» Шевченка, але на відміну від апокаліптичного «Як умру, то поховайте», опис погідних травневих сутінків в українському селі є твором набагато інтимнішим, справжнім втіленням глибинного народного ідеалу життя, наповненого красою, вільною працею та небуденним змістом. Але популярність має й свої недоліки. Обидва вірші є набагато ґрунтовнішими й цікавішими, ніж те, як ми їх дуже часто трактуємо.
Гроші - не добро і не зло. Добрими або ж злими можуть бути лише люди, у яких цих грошей чи занадто багато, чи жалюгідно мало. За всю історію існування товарно-грошових відносин в світі відбулася неймовірна кількість злочинів. Гроші в злих руках - це кров і сльози.
Гроші в добрих руках - це меценатство, збудовані школи, музеї, лікарні. Гроші в добрих руках - це милосердя, врятованні життя, щасливі долі.
Цей вірш із циклу «В казематі» є, мабуть, найпопулярнішим поетичним твором, написаним українською мовою. Його часто цитують з пам’яті, існує кілька пісень на ці слова, й словосполучення «садок вишневий» є таким самим стереотипом українства, як і «гречкосії», «моя хата скраю» чи «хитрий хохол». «Заповіт», перекладений на десятки мов, вважається ніби «візитною карткою» Шевченка, але на відміну від апокаліптичного «Як умру, то поховайте», опис погідних травневих сутінків в українському селі є твором набагато інтимнішим, справжнім втіленням глибинного народного ідеалу життя, наповненого красою, вільною працею та небуденним змістом. Але популярність має й свої недоліки. Обидва вірші є набагато ґрунтовнішими й цікавішими, ніж те, як ми їх дуже часто трактуємо.