Т. ШЕВЧЕНКО «ВЕЛИКИЙ ЛЬОХ». ІСТОРИЧНЕ МИНУЛЕ У ТВОРІМета: ознайомити школярів з містерійним програмовим твором Т.Шевченка; співвіднести образи «Великого льоху» з історичними реаліями, надати моральну й політичну оцінку «розкопаного» історичного минулого; розвивати логічне мислення, пам’ять, увагу сть; вміння образно переосмислювати, надавати власну оцінку історичним подіям, що відбувалися у минулому; робити висновки; формувати естетичні смаки школярів; виховувати інтерес до історичного минулого рідного краю; почуття безкомпромісності у ставленні до гнобителів нації.2. Фронтальне опитування. Бесіда за питаннями- Чим історичне минуле приваблювало Т. Шевченка?- Чому до тих чи інших історичних подій, видатних осіб неоднозначно ставилися науковці, літературознавці, письменники?- Які свої твори поет присвятив уславленню минулого?- Яким чином життя українського народу письменник намагався поєднати з історією?- Як сам Т. Шевченко ставився до тих, хто був творцем героїчного минулого рідного краю?ІІІ. Оголошення теми, мети уроку.Мотивація навчальної діяльностіІV. Основний зміст уроку…У Шевченка все коло його думі почуттів перебуваєв цілковитій відповідності зі змістомі ладом народного життя.М. ДобролюбовЯ люблю правду без прикрас.О. Суворов1. Вступне слово вчителяЦікавлячись минулим рідного народу, молодий Шевченко прагнув не лише глибше пізнати минуле та ознайомити з ним своїх сучасників, а й виразити передові ідеї та суспільні потребисвого часу. Повернувшись до Петербурга, свої тяжкі враження від трагічних картин народного лиха, роздуми над побаченим Т. Шевченко виразив у поетичній формі. Недоля рідного народу тяжко вразила чуйне серце поета, посилила його пекучу ненависть до самодержавно-кріпосницького ладу.2. Робота над твором Т. Шевченка «Великий льох»2.1. Виразне читання уривків із твору.2.2. Тема: правдиве відображення трагічних епізодів української історії, показ національного відкупу українського народу, пов’язаного з пошуками скарбу Б. Хмельницького, в часигетьманування якого українська держава досягла вершини свого розвитку.2.3. Ідея: засудження зради старшинської верхівки інтересам української нації; підступного приєднання України до російської імперії; імперського геноциду російських посіпак в Україні, висловлення обурення антиукраїнською політикою жорстокої імператриці Катерини, яка спричинилася до знищення лицарської Запорозької Січі.2.4. Основна думка:а) доля держави не в руках лідерів, а в руках народу;б) усяка послуга ворогові, навіть найменше сприяння йому, є смертельним гріхом.2.5. Жанр: поема-містерія. Це дійсно містерія, оскільки у творі є містичні образи передчасно померлих людей. (Містерія — жанр західноєвропейського релігійного театру епохи пізнього середньовіччя (ХІV–ХVІ ст.), в основу якого покладено біблійні сюжети, народні вистави на площах Франції, Англії тощо).2.6. Значення епіграфа до твору.Щоб струсонути сумління своїх земляків і збудити їх з літаргічного сну національної несвідомості та байдужості, Т. Шевченко, компонуючи твір, поставив на вступі до неї слова псалмоспівця, сповнені болю і трагічної розпуки, щоб були вони для читача пересторогою і наукою.
Ти замислився, мій друже? А може Свята війна є і заповітом, і порятунком? Може ця битва є тим єдиним, що може зупинити прямування нашого світу до вселенської катастрофи? І чому я почав розмову з Тобою із заклику до Господа Єдиносущого?Господь, бо, сказав у Святому Письмі – «Не мир я вам приніс, а меч». Меч – як зброю у боротьбі зі злом, зброю Святої, справедливої війни. Цей меч можна підіймати тільки в Його Ім’я свою безсмертну душу, для захисту праведної мети, стоячи на стражі добра і справедливості.Читаючи ці рядки, у багатьох людей може виникнути питання – а як же співвіднести між собою християнство і застосування сили, яке є неуникним під час боротьби чи битви? Дійсно, раннє християнство засуджувало будь-яку війну і всяке застосування сили: як наслідок первородного гріха, війна завжди є неприйнятною і беззаконною, вона завжди є бідою. Однак дуже швидко ця доктрина зазнала змін: замість того, щоб розглядати війну, як таку, наголос було зроблено на її учасниках. Чи можна обвинувачувати тих, хто захищає себе перед загрозою агресії? Християнська теологія стала більш гнучкою і сформулювала поняття справедливої війни. Війна, метою якої є досягнення багатств і почестей протизаконна, якщо тільки її завданням не є захист права . У цьому випадку вона стає допустимою. Війна повинна бути останнім засобом відновлення справедливості до якого треба вдаватися, коли всі решта засобів уже вичерпані. І що є надзвичайно важливим у християнській доктрині справедливої війни, це те, що християнство завжди засуджувало міжусобиці.
