Всем привет с заданием по украинской литературе. Нужно написать сочинение на тему "Мое ставленея до творив про однолиткив" (сорри, нет украинской клавы) нужно написать 8-10 предложений.

Жанр: ліро-епічна поема.

Тема: зображення морського походу запорозьких козаків під проводом Івана Підкови проти турецьких завойовників.

Ідея: уславлення мужності та героїзму запорожців та Івана Підкови.

Головна думка: мужністю та героїзмом здобувається у боротьбі незалежність.

Художні засоби.

Епітети: високії могили, козацьке біле тіло, чорна хмара,синє море, чорні уси.

Порівняння: високії ті могили чорніють, як гори; синє море звірюкою то стогне, то виє; кругом хвилі, як ті гори; не в Синопу, а у Царгород, хвилі, як ті гори; ні землі, ні неба;

Персоніфікація: ревіли гармати, лягло спочити тіло, могили говорять, лихо танцювало, журба кружала, серце спочине, море,стогне, виє, грає, серце мліє.

Метафора: внук косу несе в росу; синє море звірюкою то стогне, то виє; могили з вітрами говорять; свідок слави розмовляє.

Анафора: "Було колись...", "високії ті могили...".

Гіпербола: «Чорна хмара з-за Лиману небо, сонце криє», «Висипали запорожці — Лиман човни вкрили», «Кругом хвилі, як ті гори: Ні землі, ні неба».

Сталі епітети: «біле тіло», «синє море», «високі могили».

Контрасти: «Було колись — запорожці вміли пановати». «Минулося — осталися могили на полі». 

Звертання: «Ануте, хлоп'ята», «отамани, панове молодці …», «Добре, батьку, отамане»; 

Риторичне звертання: «Грай же, море».

Оклики: «Ануте, хлоп'ята, на байдаки!», «Море грає – ходім погуляти!», «… поїдем у гості!», «Добре, батьку отамане вам!»

Риторичні оклики: «Грай же, море!», «Нехай ворог гине!».

Паралелізм: «Чорна хмара з-за Лиману небо, сонце криє». «Висипали запорожці – лиман човни вкрили».

    Василь Симоненко написав чудову віршовану казку «Цар Плаксій та Лоскотон». Вона цікава та легко читається. Два головні герої казки зовсім різні. Мені не подобається злий цар Плаксій, він несе темряву суму. Мене захоплює веселий Лоскотон, який приносить світло радості людям.

    Дядько Лоскотон має добре серце, він любить дітей, прагне робити тільки добрі діла, допомагає іншим. Терплячість допомагає переносити ув’язнення, а мужність та сміливість - перемогти всі безглузді заборони царя. Дорослі та діти люблять Лоскотона, бо він несе людям справедливість, радість і «приходив до усіх голосний та щирий сміх». Автор так описує його : «мав він вдачу теплу й щиру, ще й лукавинку в очах».

    Зовсім іншим ми бачимо Плаксія: «голова його – мов бочка, очі – ніби кавуни». Цар любить тільки владу, прагне, щоб слуги тяжко працювали на нього. Сльози лиються з його очей, тому він бажає іншим тільки суму. Народ не любить свого нелюдяного правителя, який є злий та розлючений на усіх. За спиною гвардії він був сміливий, а сам на сам – страшенний боягуз: «раптом цар упав на трон», коли побачив у палаці Лоскотона.

      Цар від лоскоту лопнув, втекли його сумні діти, тому закінчився сум в «красі-країні з дивним ім’ям Сльозолий. А дядько Лоскотон «живе й понині, дітям носить щирий сміх».