Яка ж чарівна пора року - ВЕСНА. "Чому?" - запитаєте ви мене. А тому, що навесні земля прокидається після тримісячної сплячки, повертаються пташки з вирію, ми чуємо їх радісний спів, все ожива і заново народжується. Так приємно дивитись, як зеленіє травичка, як на деревах з'являються бруньки і розпускається листя, перші пагони. Сонячне проміння падає на землю, зігріває усе, радіють люди, клопочуться в грядках, на городі.
А квіти! Весна дарує стільки квітів і краси, що аж паморочиться від щастя голова. Незабутній аромат весни, він дуже ніжний.
А ще весна приносить багато свят і найбільше свято - Великдень!
Весна - чудова пора року. Бувають і дощові дні, але вони для того, щоб вмити сонну землю. Не журіться, бо скоро вигляне сонечко, заспівають пташки і сповістять всім: - Все буде добре!
На мою думку, щоб вижити, людина зобов’язана навчитися перебувати в злагоді з природою.
По-перше, вона сама є часточкою природи, тобто її існування залежить і від навколишнього середовища, і від екології планети в цілому. Яскравим прикладом своєрідного художнього осмислення думки про те, що можна жити в гармонії з природою й не шкодити їй, є твір Даніеля Дефо «Робінзон Крузо». Автор описує побут і діяльність людини, яка випадково потрапила на безлюдний острів. Здавалося б, вижити немає шансів, проте головний герой пристосувався до свого нового середовища й, використавши можливості довкілля та здобутки цивілізації, зумів забезпечити для себе порівняно високий рівень життя.
По-друге, розробляючи щоразу нові й нові технології, людина лише ціною власних помилок, а іноді навіть глобальних катастроф, навчається передбачати наслідки впровадження власних винаходів, тобто поступово розуміє необхідність розвитку екологічної свідомості.
Прикладів цього є чимало й у сучасному житті, і в історії. Ідеться насамперед про те, що життя можливе без деяких винаходів, що їх можна використовувати на благо природи, що впроваджувати їх варто лише тоді, коли створено необхідну систему захисту від згубного впливу їх на довкілля. Так, російський учений Ігор Курчатов, один із розробників атомної бомби, усвідомивши наслідки свого винаходу, став боротися за використання атомної енергії для мирних цілей. Але мені не відомі, на жаль, випадки, коли вчені відмовлялися від своїх винаходів задля збереження довкілля.
Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що природа може існувати без людини, а людина без природи — ні. Саме тому кожен, хто живе на Землі, має прагнути до гармонійного співіснування з довкіллям і зобов’язаний піклуватися про збереження багатств планети.
Яка ж чарівна пора року - ВЕСНА. "Чому?" - запитаєте ви мене. А тому, що навесні земля прокидається після тримісячної сплячки, повертаються пташки з вирію, ми чуємо їх радісний спів, все ожива і заново народжується. Так приємно дивитись, як зеленіє травичка, як на деревах з'являються бруньки і розпускається листя, перші пагони. Сонячне проміння падає на землю, зігріває усе, радіють люди, клопочуться в грядках, на городі.
А квіти! Весна дарує стільки квітів і краси, що аж паморочиться від щастя голова. Незабутній аромат весни, він дуже ніжний.
А ще весна приносить багато свят і найбільше свято - Великдень!
Весна - чудова пора року. Бувають і дощові дні, але вони для того, щоб вмити сонну землю. Не журіться, бо скоро вигляне сонечко, заспівають пташки і сповістять всім: - Все буде добре!
На мою думку, щоб вижити, людина зобов’язана навчитися перебувати в злагоді з природою.
По-перше, вона сама є часточкою природи, тобто її існування залежить і від навколишнього середовища, і від екології планети в цілому. Яскравим прикладом своєрідного художнього осмислення думки про те, що можна жити в гармонії з природою й не шкодити їй, є твір Даніеля Дефо «Робінзон Крузо». Автор описує побут і діяльність людини, яка випадково потрапила на безлюдний острів. Здавалося б, вижити немає шансів, проте головний герой пристосувався до свого нового середовища й, використавши можливості довкілля та здобутки цивілізації, зумів забезпечити для себе порівняно високий рівень життя.
По-друге, розробляючи щоразу нові й нові технології, людина лише ціною власних помилок, а іноді навіть глобальних катастроф, навчається передбачати наслідки впровадження власних винаходів, тобто поступово розуміє необхідність розвитку екологічної свідомості.
Прикладів цього є чимало й у сучасному житті, і в історії. Ідеться насамперед про те, що життя можливе без деяких винаходів, що їх можна використовувати на благо природи, що впроваджувати їх варто лише тоді, коли створено необхідну систему захисту від згубного впливу їх на довкілля. Так, російський учений Ігор Курчатов, один із розробників атомної бомби, усвідомивши наслідки свого винаходу, став боротися за використання атомної енергії для мирних цілей. Але мені не відомі, на жаль, випадки, коли вчені відмовлялися від своїх винаходів задля збереження довкілля.
Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що природа може існувати без людини, а людина без природи — ні. Саме тому кожен, хто живе на Землі, має прагнути до гармонійного співіснування з довкіллям і зобов’язаний піклуватися про збереження багатств планети.