Характеристика Кайдаша "Широкі рукава закачалися до лік5тів, з-під рукавів було видно здорові загорілі жилаві руки. Широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця. На сухому високому лобі набігали густі дрібні зморшки. Кучеряве посічене волосся стирчало на голові, як пух, і блищало сивиною." "Лице його було жовте, як віск" "Його голова стояла сива, аж біла, тільки брови чорніли на широкому блідому лиці та темні очі блищали, неначе у ямках, глибоко позападавших під бровами." Кайдашиха "Вона була вже не молода, але й не стара, висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима,з тонкими губами та блідним лицем." "По другий бік тину стояла баба Кайдашиха, висока та суха, неначе циганська голка, в запасці, в рясній білій, як сніг сорочці, в здоровій хустці на голові." Лаврін "Лаврінове молоде довгасте лице було румяне. Веселі сині, як небо, очі світилися привітно й ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонки й ніс, румяні губи-всеподихало молодою парубчою красою. Він був схожий з виду на матір. " Карпо "Карпо був білявий, але волосся на його голові з вершечка було трохи рудувате." Кайдашеві сини "Кайдашеві сини були молоді парубки, обидва високі, рівні станом, обидва довгообразі й русяві, з довгими, тонкими , трошки горбатими носами, з румяними губами."
Тема: розповідь про Устима Кармалюка, який після повернення із Сибіру продовжує захищати інтереси простого люду від «владик». Ідея: возвеличення прагнення народного месника боротися за волю, справедливість; надавати до тим, хто її потребує Жанр: історична пісня. Метафори: «сонце сходить», «прийшла туга до серденька». Епітети: «славні хлопці», «хороші хлопці», «світ великий і розкішний». Повтори: «дзвони дзвонять», «нехай...», «світ великий», «при дорозі подорожньою». Риторичні оклики: «Ви на мене Кармалюка, Всю надію майте!», «Як не має він грошей — Треба йому дати!», «А здорові, хлопці!», «Благослови, отче!», «Світ великий і розумний Та ніде ся діти!», «Нехай мене, Кармалюка, В світі споминають!». Порівняння: «А мене, Кармалюка, Як звірюку гонять!» Риторичні запитання: «Зібрав собі славних хлопців,— Що ж кому до того?», «Прийшла туга до серденька, Як у світі жити?».
"Широкі рукава закачалися до лік5тів, з-під рукавів було видно здорові загорілі жилаві руки. Широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця. На сухому високому лобі набігали густі дрібні зморшки. Кучеряве посічене волосся стирчало на голові, як пух, і блищало сивиною."
"Лице його було жовте, як віск"
"Його голова стояла сива, аж біла, тільки брови чорніли на широкому блідому лиці та темні очі блищали, неначе у ямках, глибоко позападавших під бровами."
Кайдашиха
"Вона була вже не молода, але й не стара, висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима,з тонкими губами та блідним лицем."
"По другий бік тину стояла баба Кайдашиха, висока та суха, неначе циганська голка, в запасці, в рясній білій, як сніг сорочці, в здоровій хустці на голові."
Лаврін
"Лаврінове молоде довгасте лице було румяне. Веселі сині, як небо, очі світилися привітно й ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонки й ніс, румяні губи-всеподихало молодою парубчою красою. Він був схожий з виду на матір. "
Карпо
"Карпо був білявий, але волосся на його голові з вершечка було трохи рудувате."
Кайдашеві сини
"Кайдашеві сини були молоді парубки, обидва високі, рівні станом, обидва довгообразі й русяві, з довгими, тонкими , трошки горбатими носами, з румяними губами."
Ідея: возвеличення прагнення народного месника боротися за волю, справедливість; надавати до тим, хто її потребує
Жанр: історична пісня.
Метафори: «сонце сходить», «прийшла туга до серденька».
Епітети: «славні хлопці», «хороші хлопці», «світ великий і розкішний».
Повтори: «дзвони дзвонять», «нехай...», «світ великий», «при дорозі подорожньою».
Риторичні оклики: «Ви на мене Кармалюка, Всю надію майте!», «Як не має він грошей — Треба йому дати!», «А здорові, хлопці!», «Благослови, отче!», «Світ великий і розумний Та ніде ся діти!», «Нехай мене, Кармалюка, В світі споминають!».
Порівняння: «А мене, Кармалюка, Як звірюку гонять!»
Риторичні запитання: «Зібрав собі славних хлопців,— Що ж кому до того?», «Прийшла туга до серденька, Як у світі жити?».