Що таке щастя? Мабуть, ніхто не зможе пояснити унікальне явище. Адже інколи людина навіть не знає, що їй потрібно для цього. Щира любов, віддані друзі, родина за великим столом чи ще щось? Оте «щось» ми постійно намагаємось осягнути, відшукати серед полиць життя, збагнути всі своїм єством. Лише тоді здається прийде щастя. Та потрібно просто збагнути одну істину: « Якщо хочеш бути щасливим – ти просто можеш ним бути».
На мою думку, щастя – це заповітна мрія, яка є у кожної людини. Коли вона хоче поїхати у подорож, побувати у незвичайній країні, і її мрія здійсниться, вона стане щасливою. Але на цьому щастя не скінчиться. Воно безкінечне. Адже за однією мрією прийде інша. Бо саме мрія є складовою сенсу нашого життя.
Незвичним і досить дивним є уявлення про щастя в оповіданні Олекси Стороженка «Скарб». Люди вважають щасливим того, хто все життя пролежав на печі, встаючи лише, щоб піднести до рота ложку запашного обіду, який готувала працьовита мати, а згодом любляча дружина. Саме заздрість у людей до життя головного героя Павлуся створила хибну думку про щасливу людину. Якби монети не сипалися до хати через вікно, якби не знайшлися люди, котрі піклувалися про нього не з корисливою метою, Павлусь навряд чи вважав себе щасливою людиною. Власне кажуче, він нею і не був. Адже випадкове щастя не можна назвати справжнім.
Та інколи люди не розуміють, що щастя полягає не в статках, нажитих нечесним шляхом, а в гарних моментах життя. Інколи досить вкласти щиру любов у букет ромашок, а не подарувати одну троянду, хоч якою красивою вона не була б. Тому кожна людина є творцем свого щастя. Адже лише вона сама здатна відтворити власну мрію і стати щасливою!
Познайомитися було з ним легко Я зайшов до його хати, а він зустрів мене відразу спокійно, без етикету, як свого звичайного знайомого Ледве чи не з першого разу частував мене чаєм, що в Галичині було незвичайним У нас частували тільки людей близьких, давно знайомих
У розмові він не намагався навертати мене до своїх поглядів і взагалі не накидав ніколи своїх переконань іншому, не любив проголошувати в приватних розмовах свої ідеї, а натякав на них принагідно; якщо агітував, то хіба книжками Франко був дуже працьовитим: читав книжки, робив нотатки цілими днями, писав прозові та поетичні твори й наукові статті Навіть при гостях Іван Якович не покидав своєї праці й, розмовляючи з ними, безупинно працював От цим і можна пояснити велику кількість написаних ним творів і широкі його знання З усіх українських письменників Франко найбільш плодовитий Своєю пильністю він набував знання найважливіших чужих мов, читав майже всіх авторів в оригіналах і вивчав мови самотужки зі словником і граматиками Пам’ять мав унікальну і завдяки їй, як і превеликій працьовитості, набув надзвичайно широких знань Своїми знаннями Іван Якович не хвалився ніколи, а вони показувалися принагідно
Що таке щастя? Мабуть, ніхто не зможе пояснити унікальне явище. Адже інколи людина навіть не знає, що їй потрібно для цього. Щира любов, віддані друзі, родина за великим столом чи ще щось? Оте «щось» ми постійно намагаємось осягнути, відшукати серед полиць життя, збагнути всі своїм єством. Лише тоді здається прийде щастя. Та потрібно просто збагнути одну істину: « Якщо хочеш бути щасливим – ти просто можеш ним бути».
На мою думку, щастя – це заповітна мрія, яка є у кожної людини. Коли вона хоче поїхати у подорож, побувати у незвичайній країні, і її мрія здійсниться, вона стане щасливою. Але на цьому щастя не скінчиться. Воно безкінечне. Адже за однією мрією прийде інша. Бо саме мрія є складовою сенсу нашого життя.
Незвичним і досить дивним є уявлення про щастя в оповіданні Олекси Стороженка «Скарб». Люди вважають щасливим того, хто все життя пролежав на печі, встаючи лише, щоб піднести до рота ложку запашного обіду, який готувала працьовита мати, а згодом любляча дружина. Саме заздрість у людей до життя головного героя Павлуся створила хибну думку про щасливу людину. Якби монети не сипалися до хати через вікно, якби не знайшлися люди, котрі піклувалися про нього не з корисливою метою, Павлусь навряд чи вважав себе щасливою людиною. Власне кажуче, він нею і не був. Адже випадкове щастя не можна назвати справжнім.
Та інколи люди не розуміють, що щастя полягає не в статках, нажитих нечесним шляхом, а в гарних моментах життя. Інколи досить вкласти щиру любов у букет ромашок, а не подарувати одну троянду, хоч якою красивою вона не була б. Тому кожна людина є творцем свого щастя. Адже лише вона сама здатна відтворити власну мрію і стати щасливою!
« Що таке щастя?» - спитаєте ви.
Це сонце і небо, поля і луги.
Це пташка в польоті й мурашка в траві,
Це все, що в нас є на прекрасній Землі!
Це водні простори: річки і моря,
У небі найперша яскрава зоря.
Це верби зелені, що стоять над річками
І грайливі хмарки, що летять над полями.
Це віддані друзі й родина твоя,
Це посмішка мами і сміх немовля.
Це мрія, що в нашому серці живе
І час, що як річка неспинно пливе.
« Що таке щастя?» - спитаєте ви.
Не кожен спроможен відповісти.
Та потрібно просто вірити в диво.
Мрій! Люби! Живи! І станеш щасливим!Познайомитися було з ним легко Я зайшов до його хати, а він зустрів мене відразу спокійно, без етикету, як свого звичайного знайомого Ледве чи не з першого разу частував мене чаєм, що в Галичині було незвичайним У нас частували тільки людей близьких, давно знайомих
У розмові він не намагався навертати мене до своїх поглядів і взагалі не накидав ніколи своїх переконань іншому, не любив проголошувати в приватних розмовах свої ідеї, а натякав на них принагідно; якщо агітував, то хіба книжками Франко був дуже працьовитим: читав книжки, робив нотатки цілими днями, писав прозові та поетичні твори й наукові статті Навіть при гостях Іван Якович не покидав своєї праці й, розмовляючи з ними, безупинно працював От цим і можна пояснити велику кількість написаних ним творів і широкі його знання З усіх українських письменників Франко найбільш плодовитий Своєю пильністю він набував знання найважливіших чужих мов, читав майже всіх авторів в оригіналах і вивчав мови самотужки зі словником і граматиками Пам’ять мав унікальну і завдяки їй, як і превеликій працьовитості, набув надзвичайно широких знань Своїми знаннями Іван Якович не хвалився ніколи, а вони показувалися принагідно