Пісня супроводжує український народ протягом усієї історії його існування. У важкі часи занепаду, під час важких випробувань війнами та бідністю народна пісня допомагала людям. У ній – пам'ять про про минуле та щирі почуття. У радісні хвилини життя – при народженні немовляти, хрещенні та на будьяке свято. Пісня допомагала в праці та в дорозі. Мабуть, така співуча в нас українська душа. . Українські пісні надзвичайно мелодійні, щирі та прості. Вони нікого не залишають байдужими. Незважаючи на те, що багато з них народилися з болю, вони несуть світло та свято життя. У наших піснях немає жорстокості, агресії, навпаки – прагнення щастя, любові, добробуту. Без рідної пісні ,як і без рідної мови, людина не може висловити своїх почуттів.
оя майбутня професія - лікар. я давно так вирішив. ще в дитинстві мені хотілося всім, кому погано та боляче. я вовтузився з бездомними хворими кошенятами та цуценятами, лікував голуба, в якого було зламано крило. друзі дивувалися, як мені не нудно все це. а мені «працювати» з хворими звірятами дуже і ніколи не набридало. а тепер я точно знаю, чому хочу присвятити своє життя.
лікар - найгуманніша професія на землі. він позбавляє людей від страждань, хоча часом для цього він має спочатку заподіяти їм біль. при цьому лікар має бути дуже доброю людиною, добре відчувати чужий біль. тільки тоді він зможе не нашкодити хворому. але йому потрібно буде навчитися бути стійким, сильним духом, бачачи чужі страждання. інакше всі сили у нього підуть на переживання, і він не зможе людям по-справжньому.
є ще таке поняття, як лікарська таємниця. люди йдуть до лікаря, коли їм погано, важко, боляче, вони приходять до нього, як до пастиря зі своїм горем і бідою. і він, як священик на сповіді, має вислухати, зрозуміти, і зберегти в собі чужу таємницю. цього вимагає клятва лікаря, яку він дає на початку свого трудового шляху, і вірним якої він повинен залишатися все своє життя.
лікар повинен бути готовий до самопожертви. за першим покликом він повинен прийти на людям вдень і вночі, в дощ і в пургу, під час терактів та стихійних лих. справжні лікарі віддавали свою кров, останній ковток води, затуляли своїм тілом поранених від куль та осколків, самі заражалися смертельними хворобами, рятуючи людей під час епідемій.
ця професія вимагає мужності, необхідність прийняття єдиного правильного рішення, від якого залежить людське життя .
якщо помилки продавця або кравця можна виправити, то неправильно поставлений діагноз, рука хірурга, що здригнулася, навіть проста байдужість до хворого може обірвати чиєсь життя. але зате яке це щастя, яка велика місія - першим дізнатися про народження нового життя. або сказати матері: «операція пройшла успішно, ваш син буде жити».
мабуть, заради цієї миті і варто багато вчитися та працювати, щоб присвятити себе кращій на землі професії - бути лікарем
. Українські пісні надзвичайно мелодійні, щирі та прості. Вони нікого не залишають байдужими. Незважаючи на те, що багато з них народилися з болю, вони несуть світло та свято життя. У наших піснях немає жорстокості, агресії, навпаки – прагнення щастя, любові, добробуту. Без рідної пісні ,як і без рідної мови, людина не може висловити своїх почуттів.
оя майбутня професія - лікар. я давно так вирішив. ще в дитинстві мені хотілося всім, кому погано та боляче. я вовтузився з бездомними хворими кошенятами та цуценятами, лікував голуба, в якого було зламано крило. друзі дивувалися, як мені не нудно все це. а мені «працювати» з хворими звірятами дуже і ніколи не набридало. а тепер я точно знаю, чому хочу присвятити своє життя.
лікар - найгуманніша професія на землі. він позбавляє людей від страждань, хоча часом для цього він має спочатку заподіяти їм біль. при цьому лікар має бути дуже доброю людиною, добре відчувати чужий біль. тільки тоді він зможе не нашкодити хворому. але йому потрібно буде навчитися бути стійким, сильним духом, бачачи чужі страждання. інакше всі сили у нього підуть на переживання, і він не зможе людям по-справжньому.
є ще таке поняття, як лікарська таємниця. люди йдуть до лікаря, коли їм погано, важко, боляче, вони приходять до нього, як до пастиря зі своїм горем і бідою. і він, як священик на сповіді, має вислухати, зрозуміти, і зберегти в собі чужу таємницю. цього вимагає клятва лікаря, яку він дає на початку свого трудового шляху, і вірним якої він повинен залишатися все своє життя.
лікар повинен бути готовий до самопожертви. за першим покликом він повинен прийти на людям вдень і вночі, в дощ і в пургу, під час терактів та стихійних лих. справжні лікарі віддавали свою кров, останній ковток води, затуляли своїм тілом поранених від куль та осколків, самі заражалися смертельними хворобами, рятуючи людей під час епідемій.
ця професія вимагає мужності, необхідність прийняття єдиного правильного рішення, від якого залежить людське життя .
якщо помилки продавця або кравця можна виправити, то неправильно поставлений діагноз, рука хірурга, що здригнулася, навіть проста байдужість до хворого може обірвати чиєсь життя. але зате яке це щастя, яка велика місія - першим дізнатися про народження нового життя. або сказати матері: «операція пройшла успішно, ваш син буде жити».
мабуть, заради цієї миті і варто багато вчитися та працювати, щоб присвятити себе кращій на землі професії - бути лікарем