Твір на тему "Чого навчає мене Захар Беркут прикладом свого життя":
Нещодавно я прочитала чудовий твір Івана Франка "Захар Беркут", у якому розповідається про героїчну боротьбу нашого народу проти ворогів. Захар Беркут - центральний персонаж твору, поважний літній чоловік, схожий на старця. Цей герой є мудрецем з глибоким почуттям патріотизму. Я захоплююсь мужністю, розумом та духовною силою цього персонажа.
Саме Захар створює план знищення ворога. Ним керує любов до рідної землі, волелюбність, почуття обов'язку перед народом та державою. Я вважаю, що Захар Беркут - найкращий приклад справжнього патріота, який доводить свою любов до Батьківщини не словом, а ділом. Я навчилась у цього героя ще більше поважати свою землю та усвідомила, що кожен з нас - невіддільна частина великої та єдиної нації.
Напишіть художній аналіз твору «мені тринадцяти минало»(тема,ідея,худ.засоби).«Мені тринадцятий минало». На початку твору показане замилування підлітка чудовим навколишнім світом. Ласкаве сонце ніби купало хлопчину в своєму промінні, усміхалися до нього і небо, і сонце. Все було невимовно гарним і рідним.Усвідомлення сирітської долі немовби закриває від пастушка осяяний сонцем світ. Тон вірша передає похмурий настрій поета. Драматизм розповіді про долю покривдженого сироти посилюється введенням протилежних кольорів. Кольористика: «сонце почервоніло», «село погоріло». Душа пастушка протестує, не приймає рабської долі. «І хлинули сльози, тяжкі сльози...». — пишет поет. Співчуття дівчини, голублення осяяло душу незмірним припливом радості, опромінило надією — і світ став кращим, дорожчим, ближчим, ніж раніше. Весь вірш музичний. Музичність посилюється алітерацією — частим повторенням однакових звуків. Головну думка поезії — зображення тяжкої долі сироти-кріпака, який змушений з 13 років працювати, щоб заробляти на прожиття, хлопчини, який так відчуває природу, відчуває нерозривний зв'язок з нею. Художні засоби. 1. Порівняння. «Мені так любо, любо стало, неначе в Бога». (Це означає — стало надзвичайно радісно, тепло на душі). 2. Епітети: 1) «приязно молилось» — щиро вірилось, з великою надією. 2) «господнє небо і село» — дуже гарне й любе серцю. 3. Метафори: «Рай палило» — знищило спокій, радість, щастя; «село погоріло» — стало похмурим, непривітним для сироти; «небо голубеє і те почорніло» — втратило яскраві барви. Синонімічна відмінність слів «гріло і пекло»: Гріло — радісно, добре, мило...,пекло — боліло.
Твір на тему "Чого навчає мене Захар Беркут прикладом свого життя":
Нещодавно я прочитала чудовий твір Івана Франка "Захар Беркут", у якому розповідається про героїчну боротьбу нашого народу проти ворогів. Захар Беркут - центральний персонаж твору, поважний літній чоловік, схожий на старця. Цей герой є мудрецем з глибоким почуттям патріотизму. Я захоплююсь мужністю, розумом та духовною силою цього персонажа.
Саме Захар створює план знищення ворога. Ним керує любов до рідної землі, волелюбність, почуття обов'язку перед народом та державою. Я вважаю, що Захар Беркут - найкращий приклад справжнього патріота, який доводить свою любов до Батьківщини не словом, а ділом. Я навчилась у цього героя ще більше поважати свою землю та усвідомила, що кожен з нас - невіддільна частина великої та єдиної нації.
На початку твору показане замилування підлітка чудовим навколишнім світом. Ласкаве сонце ніби купало хлопчину в своєму промінні, усміхалися до нього і небо, і сонце. Все було невимовно гарним і рідним.Усвідомлення сирітської долі немовби закриває від пастушка осяяний сонцем світ. Тон вірша передає похмурий настрій поета. Драматизм розповіді про долю покривдженого сироти посилюється введенням протилежних кольорів. Кольористика: «сонце почервоніло», «село погоріло».
Душа пастушка протестує, не приймає рабської долі. «І хлинули сльози, тяжкі сльози...». — пишет поет.
Співчуття дівчини, голублення осяяло душу незмірним припливом радості, опромінило надією — і світ став кращим, дорожчим, ближчим, ніж раніше.
Весь вірш музичний. Музичність посилюється алітерацією — частим повторенням однакових звуків. Головну думка поезії — зображення тяжкої долі сироти-кріпака, який змушений з 13 років працювати, щоб заробляти на прожиття, хлопчини, який так відчуває природу, відчуває нерозривний зв'язок з нею.
Художні засоби.
1. Порівняння. «Мені так любо, любо стало, неначе в Бога».
(Це означає — стало надзвичайно радісно, тепло на душі).
2. Епітети:
1) «приязно молилось» — щиро вірилось, з великою надією.
2) «господнє небо і село» — дуже гарне й любе серцю.
3. Метафори: «Рай палило» — знищило спокій, радість, щастя;
«село погоріло» — стало похмурим, непривітним для сироти;
«небо голубеє і те почорніло» — втратило яскраві барви.
Синонімічна відмінність слів «гріло і пекло»: Гріло — радісно, добре, мило...,пекло — боліло.