1. До кого звертається автор у вірші «Не бував ти у наших краях!»?
А Товариша;
Б іноземця;
В вигаданого співрозмовника;
Г батька.
2. Який художній засіб використовує автор у рядку «На квітці метелик мов стрічечка»?
А Метафору;
Б порівняння;
В епітет;
Г персоніфікацію.
3. Яка пора року зображена у вірші «Не бував ти у наших краях!»?
А Весна;
Б зима;
В осінь;
Г літо.
4. Без чого не можуть люди «і нивки зорати»? (Вірш «Не бував ти у наших краях!»)
А Заробітної плати;
Б пісні;
В їжі;
Г сліз.
5. Який художній засіб використовує автор у рядку «Горить-тремтить ріка»?
А Метафору;
Б порівняння;
В епітет;
Г персоніфікацію.
6. Яка пора року зображена у вірші «Гаї шумлять»?
А Весна;
Б зима;
В осінь;
Г літо.
7. Хто виступає ліричним героєм у вірші «Гаї шумлять»?
А Автор;
Б маленький хлопчик;
В парубок;
Г батько.
8. Чим милується ліричний герой у вірші «Гаї шумлять»?
А Гаєм;
Б річкою;
В хмарками;
Г травою.
9. До кого звертається автор у вірші «Блакить мою душу обвіяла»?
А Природи;
Б світу;
В матері;
Г України.
10. З чим порівнює автор могили у вірші «Не бував ти у наших краях!»?
А Хмарами;
Б степом;
В горами;
Г лісами.
11. Який вірш закінчується рядком «...як музика»?
А «Гаї шумлять»;
Б «Не бував ти у наших краях!»;
В «Блакить мою душу обвіяла»;
Г «А я у гай ходила».
12. З чим автор порівнює неба край у вірші «Гаї шумлять»?
А Музикою;
Б золотом;
В коханням;
Г думками.
Я народилася на українській землі- землі моїх батьків. Ця земля зветься Україною. Тут живуть люди, яких я люблю. Тут моя родина, мої друзі, рідна хата. Україна- моя Батьківщина. І я її люблю такою, яка вона є.
Хтось скаже: «Ну авжеж, зараз модно освідчуватися в любові до України, так кожен робить.» А я нікому і не освідчуюся. Скажу відверто , що мені багато чого не подобається: і в піснях сучасних , і в книгах, і на телебаченні, я зовсім не розумію українців , які ладні всіх на світі поділити на «наших» і «не наших». Я думаю , що безглуздо вважати, наприклад ,українські ромашки кращими від білоруських. Мені байдуже , якої національності люди, що мене оточують. Ми всі живемо в одній країні , ходимо по одній землі, ласуємо однаковим пломбіром, радіємо перемогам збірної України по футболу , вболіваємо за Усика , дивимося «Роксолану» і читаємо газету «Факти». Багато людей ніколи не замислювалися над тим , чи вони є патріотами. Достатньо просто любити те місце , де ти народився і живеш, вкладати душу і серце в те, що робиш для себе, для рідних, для країни, навіть якщо це маленька дрібничка.
Я дуже хочу побачити Німеччину і Париж. Хочу з’їздити до Бразилії і Аргентини. Мрію відвідати Барселону. Із задоволенням подорожувала б. Можливо, коли-небудь я здійсню свої мрії. І мені сподобаються інші країни. Але там не буде моєї сім’ї, друзів, моїх улюблених мультфільмів про козаків, калини за вікном, не буде «Кобзаря» на поличці і маминих вареників, ще багато чого , з чим пов’язана Батьківщина, батьківська земля. Хоча й далеко від України можна знайти нових друзів , створити уже власну сім’ю, полюбити нові мультфільми, посадити калину, купити де-небудь «Кобзаря», і вареники навчитися готувати самій. Але як же Хрещатик? Як же Сіверський Дінець? А Карпати? Де б я не була , які б місця не зачарували мене, я буду згадувати рідне село, прогулянки у лісі, пікніки біля річки…
Я впевнена , що з будь-якої країни світу, як би там не було гарно , я обов’язково повернуся додому, до своєї України, до землі моїх батьків, де завжди на мене чекають.
Твір
"Осінь у моєму саду"
На зміну теплим, сонячним дням - тихо підкрадається чаклунка осінь. Як справжня володарка починає господарювати у моєму саду. Ось підрум'янила щічки яблукам, додала в палітру яскравих фарб і змінила зелений одяг дерев - на картатий. Я люблю гуляти осіннім садом, його прохолодними, свіжими ранками, любуватися сріблястим мереживом павутини. вдихати запашний запах груш. Ще трохи і під ногами зашелестить опале листя. Тоді осінь змінить свій настрій. І з яскравої та усміхненої - стане сумною, заплаче дощем... .Така вона несподівана, мінлива - осінь у моєму саду.