1. Перебудуйте речення на поширені за до всіх другорядних членів. Підкресліть члени речення. Починався ранок. Віє вітер. Зривається дощ. Хлопець сумує.
Сьогодні перший день карантину та перший день весни цей всеняний карантин я хочю провести зі своїми родичами але не можу бо вони мають працювати. Сьогодні вже 10 травня скоро буде у нас літні канікули весь цей карантин я проводила разом з батьками ми каталися на велосипедах та їли морозиво. Ще 10 травня це день матері своїй мамі я подарував(-ла) любов щастя мир та бескінечну красу. Сьогодні 12 травня та я роблю домашне а як що щочь не розумію питаю у дорослих.Доброго вам відпочинку!
У росах, у громах, у зелених буйнощах левад народився ранок. Увесь край світився могутніми соняшниками, що розверталися своїми тугими коронами для цвіту. Їхнє вбрання було густим, пишним. Жовтогаряче прядиво на тлі темно-зеленого листя вбирало очі. Земля ніби прагнула виявити найбільшу щедрість - порадувати людей усім найкращим, що тільки може їм дати. "Яка краса!", - так і рвалося з вуст. Левади вабили яскраво-зеленою прохолодою, блищали ставки, розкинули пишні шатра верби. Біля ставка біліла калина. Важкі кетяги квітів звисали до самої води, змагалися в красі у тихій задумі, губили пелюстки й перешіптувалися з вітром.
Відповідь:
Моя весна на карантині
Сьогодні перший день карантину та перший день весни цей всеняний карантин я хочю провести зі своїми родичами але не можу бо вони мають працювати. Сьогодні вже 10 травня скоро буде у нас літні канікули весь цей карантин я проводила разом з батьками ми каталися на велосипедах та їли морозиво. Ще 10 травня це день матері своїй мамі я подарував(-ла) любов щастя мир та бескінечну красу. Сьогодні 12 травня та я роблю домашне а як що щочь не розумію питаю у дорослих.Доброго вам відпочинку!
У росах, у громах, у зелених буйнощах левад народився ранок. Увесь край світився могутніми соняшниками, що розверталися своїми тугими коронами для цвіту. Їхнє вбрання було густим, пишним. Жовтогаряче прядиво на тлі темно-зеленого листя вбирало очі. Земля ніби прагнула виявити найбільшу щедрість - порадувати людей усім найкращим, що тільки може їм дати. "Яка краса!", - так і рвалося з вуст. Левади вабили яскраво-зеленою прохолодою, блищали ставки, розкинули пишні шатра верби. Біля ставка біліла калина. Важкі кетяги квітів звисали до самої води, змагалися в красі у тихій задумі, губили пелюстки й перешіптувалися з вітром.